Тихий та респектабельний муніципалітет Посуело-де-Аларкон, розташований у передмісті Мадрида, ніколи не скаржився на брак спокою. Тут, серед вілл іспанської еліти та престижних міжнародних шкіл, життя тече розмірено й передбачувано. Проте вранці 21 травня 2025 року цю ідилію було безжально зруйновано. Приблизно о 09:15 біля Американської школи, де навчалися діти відомого українського експолітика та впливового юриста Андрія Портнова, пролунали постріли. Кілери діяли зухвало, навіть не ховаючи облич під масками. Сам Портнов, який мешкав неподалік, загинув на місці.
Минув рік, і станом на червень 2026 року це зухвале вбивство залишається однією з найзагадковіших і найскладніших шахових партій у новітній історії міжнародного кримінального розшуку. Довгий час здавалося, що розслідування зайшло у глухий кут, а виконавці назавжди розчинилися на просторах глобалізованого світу. Проте нещодавні затримання та розкриття шпигунських маршрутів змусили правоохоронців двох країн по-новому поглянути на трагедію. Завдяки ексклюзивним новим подробицях справи, що стали відомими журналістам, сьогодні ми можемо реконструювати не лише похвилинний таймлайн злочину, але й зазирнути за лаштунки глибоких політичних і бізнесових конфліктів, які оточували фігуру Портнова впродовж останніх років його життя.
Не «звичайні підозрювані»: Хто такі брати Азізови та до чого тут російські паспорти?
Довгий час іспанська поліція схилялася до суто «українського сліду», розглядаючи ліквідацію Портнова як внутрішні розбірки епохи великого перерозподілу або як акт помсти за його минулу політичну діяльність. Проте переломний момент у розслідуванні відбувся 25 лютого 2026 року. Саме тоді на території Німеччини було затримано ключового підозрюваного у безпосередньому виконанні вбивства — громадянина України Олександра Азізова.
Справжньою сенсацією для офіційного слідства стало те, що Олександр Азізов та його брат Вєлі Азізов виявилися власниками не лише українських, а й російських паспортів. Цей факт кардинально змінив вектор аналізу. Подвійне громадянство фігурантів дало іспанським та українським правоохоронцям залізобетонні аргументи на користь того, що вбивство Андрія Портнова могло бути сплановане та профінансоване спецслужбами Російської Федерації, або, щонайменше, виконувалося особами, які вільно інтегровані у російське силове та кримінальне середовище.
Для українського слідства особистості братів Азізових та аналіз їхніх цифрових комунікацій стали справжнім клондайком інформації. Завдяки детальному вивченню їхніх контактів вдалося встановити, коли саме за Портновим розпочалося професійне стеження, і скласти повну хронологічну мозаїку підготовки до злочину. Водночас іспанська сторона, яка традиційно обережно ставиться до політичних звинувачень, після виявлення російських паспортів підозрюваних нарешті погодилася на повноцінну координацію дій з Києвом.
Цифровий детектив: Похвилинна хронологія та географія переміщень Вєлі Азізова
Один із головних прорахунків, якого припустилися організатори ліквідації, полягає у використанні активного мобільного зв’язку під час проведення операції. Якщо Олександр Азізов (ймовірний кілер) діяв максимально приховано, а його українські номери на той момент уже втратили актуальність, то його брат і ймовірний співучасник Вєлі Азізов припустився фатальної помилки. Його український номер телефону залишався увімкненим, що дозволило правоохоронцям за допомогою міжнародного роумінгу реконструювати кожен його крок.
Як свідчать оперативні дані, які опинилися в розпорядженні українських спецслужб, Вєлі Азізов прибув до Королівства Іспанія 18 травня 2025 року. Маршрут його пересування пролягав із Німеччини транзитом через Францію. В Іспанії він перебував рівно три дні — аж до моменту, коли завдання було виконано.
Хроніка втечі та географічні треки Вєлі Азізова після злочину:
-
21 травня 2025 року, 09:15 — розстріл Андрія Портнова біля Американської школи в Посуело-де-Аларкон. Нападники діють без масок, що фіксують камери спостереження та свідки.
-
21 травня 2025 року, 14:09 — рівно через 5 годин після вбивства абонентський номер Вєлі Азізова залишає територію Іспанії, прямуючи назад через Францію.
-
22 травня 2025 року, 02:15 — телефон фіксується на території Німеччини.
-
22 травня 2025 року, 06:48 — Азізов-молодший вимикає мобільний номер у Німеччині. Проте, як виявилося, лише для того, щоб сісти на ранковий авіарейс.
-
22 травня 2025 року, 09:12 — мобільний термінал реєструється в мережі на території Туреччини.
-
5 червня 2025 року — через два тижні після вбивства телефон Вєлі увімкнувся на короткий час у Росії і знову зник.
-
25 червня 2025 року — чергова реєстрація номера у РФ. Слідство робить висновок: шляхи братів остаточно розійшлися — Олександр залишився у Німеччині, а Вєлі обрав Росію як безпечну гавань.
Слідчі дії також зафіксували, що у грудні 2025 року Вєлі Азізов ненадовго залишав Російську Федерацію для поїздки до Болгарії та Туреччини, але вже 23 грудня о 12:40 його номер назавжди зник з українських мереж та міжнародного роумінгу, вимкнувшись на російській території.
Цікавий факт від журналістов: За українським номером Вєлі Азізова тривалий час залишався активний аккаунт у месенджері Telegram. Коли журналісти, що готували цей аналітичний матеріал, напряму написали підозрюваному, той спочатку вступив у діалог і навіть відповів на повідомлення. Проте, щойно Вєлі усвідомив, що спілкується з представниками преси, він миттєво та безповоротно видалив свій аккаунт.
Свідчення з Одеси: Камери GoPro та пів року підготовчої операції
Важливим проривом у розслідуванні вбивства Портнова стали свідчення жительки Одеси на ім’я Юлія. Вона входила до близького кола контактів Вєлі Азізова і на момент оприлюднення інформації про розшук братів перебувала в Україні, де й була оперативно допитана правоохоронцями.
Її свідчення відкривають завісу над глибоко конспіративною та тривалою підготовкою до ліквідації юриста. Юлія зізналася, що знала братів як осіб, які займалися транскордонним переправленням наркотичних речовин, і неодноразово допомагала їм у логістичних питаннях. Проте наприкінці 2024 року завдання змінилися, перетворившись на повноцінну спецоперацію, етапи якої тепер детально відновлені слідством:
-
Кінець 2024 року (Україна / Німеччина): Брати Азізови звертаються до Юлії з нетиповим проханням — придбати на території України кілька екшн-камер GoPro та конфіденційно доставити їх до Німеччини.
-
Грудень 2024 року (Транзитний маршрут): Жінка привозить замовлену техніку. Одразу після цього брати пропонують їй разом вирушити на автомобілі до Іспанії. Під час цієї поїздки Юлія починає підозрювати, що подорож далека від туристичної: Азізови постійно поспішають, практично не роблять зупинок у дорозі та категорично відмовляються від ночівель у готелях.
-
Грудень 2024 року (Передмістя Мадрида): Кінцевою точкою маршруту стає той самий муніципалітет, де згодом відбудеться злочин. Брати просять Юлію роз’яснити їм технічні принципи роботи камер GoPro. Після цього вони залишають усю апаратуру в салоні автомобіля неподалік від одного з місцевих навчальних закладів та йдуть у невідомому напрямку.
-
Фінал підготовчого етапу: Повернувшись до машини, Азізови виглядають вкрай знервованими. За словами Юлії, вони скаржилися на технічні неполадки, через які їм не вдалося зафіксувати на відео те, що вони планували (очевидно, йдеться про графік руху самого Портнова або його дітей).
Ці дані переконливо доводять: розслідування вбивства Портнова має справу не з раптовим емоційним актом насильства, а з планомірною облогою, яка тривала щонайменше пів року до моменту фатальних пострілів. Щобільше, аналіз телефонного трафіку свідчить, що контакти Вєлі Азізова з Іспанією могли розпочатися ще раніше — його номер фіксували в Мадриді з 28 березня по 4 квітня 2024 року. Крім того, його біографія рясніє регулярними візитами до РФ: за п’ять років (з 2018 по 2023) він 82 рази перетинав кордон України, з яких 47 припали на виїзди до Росії та на тимчасово окуповані території Донецької області.
Секретний рейс до Києва: Конспірологія та реальність травневого візиту
Однією з найбільших загадок, яка досі обговорюється в кулуарах українського істеблішменту, є таємничий і єдиний після початку повномасштабного вторгнення приїзд Андрія Портнова до України. Він відбувся у травні 2025 року — буквально за кілька днів до його ліквідації в Іспанії. Візит проходив в умовах такої суворої секретності, що жодна фотографія чи згадка про нього не потрапили в медіа, а витік інформації стався лише після смерті юриста.
Серед силовиків тривалий час домінувала версія, що професійне стеження за Портновим могло розпочатися безпосередньо в Києві, проте наразі ця гіпотеза не знайшла офіційного підтвердження. Проте журналістам вдалося реконструювати деталі цього дводенного візиту, під час якого Портнов навідався до свого розкішного маєтку в Козині та встиг провести ключову зустріч.
Цією людиною виявився відомий бізнесмен і громадянин Ізраїлю Тимур Міндіч, який на сьогодні перебуває у фокусі уваги НАБУ та САП. За словами людей з оточення Портнова, Міндіч ніколи не був близьким другом юриста, проте регулярно використовував його як потужний інтелектуальний та юридичний таран для вирішення «нереальних завдань». Портнов, своєю чергою, сприймав Міндіч як прямий і надійний канал комунікації з першими особами держави.
Чому цей візит став тригером? Хронологія подій виглядає майже кінематографічно:
1. 14 травня 2025 року — антикорупційні органи (НАБУ та САП) проводять обшуки у близького соратника Міндіча, впливового віце-прем’єр-міністра Олексія Чернишова. Владний олімп охоплює паніка.
2. 17 травня 2025 року — Портнов терміново прибуває до Києва. Очевидно, що його приїзд був пов’язаний зі спробою нівелювати юридичну загрозу для Чернишова та компанії.
3. Кінець червня 2025 року — вже після вбивства Портнова Чернишов таки отримує офіційну підозру, а Офіс президента розпочинає системну атаку на незалежність НАБУ.
Очевидно, що Портнов їхав в Україну рятувати чужі капітали та вплив, але, сам того не знаючи, зафіксував свій останній геополітичний статус незамінної, але занадто небезпечної фігури.
Анатомія конфліктів: Кому заважав Андрій Портнов?
Було б величезною аналітичною помилкою списувати все виключно на іноземні спецслужби, ігноруючи той факт, що Андрій Портнов мав колосальну кількість могутніх і безкомпромісних ворогів усередині України. Його юридичний талант, помножений на цинізм та тіньовий вплив, дозволяв йому роками контролювати цілі ланки судової системи. Проте останні пів року його життя перетворилися на суцільну війну на кілька фронтів одночасно.
У матеріалі «Української правди» чітко окреслено три основні лінії напруги, кожна з яких могла стати мотивом для замовного вбивства.
1. Протистояння з Офісом Президента (Андрій Єрмак)
За свідченнями близьких друзів Портнова, його конфлікт із тодішнім керівником ОПУ Андрієм Єрмаком мав глибокий інституційний характер. Портнов категорично відмовлявся демонструвати ту лояльність та підпорядкованість, на яку розраховував голова Офісу. Маючи непублічний, але реальний контроль над багатьма процесами в державі (особливо в судах), Портнов виступав очевидною противагою прагненню Єрмака до абсолютної монополізації влади. Цей конфлікт давно пройшов точку неповернення, унеможливлюючи будь-які компроміси.
2. Справа судді Ємельянова та аграрні війни
Останні місяці життя Портнова пройшли під знаком жорсткого зіткнення з колишнім заступником голови Вищого господарського суду Артуром Ємельяновим. У грудні 2024 року ДБР затримує Ємельянова за підозрою у побудові корупційного бізнесу на судових рішеннях. Що показово: саме в грудні 2024 року брати Азізови вирушають до Мадрида з камерами GoPro.
Глибинною причиною цього конфлікту, за даними джерел у юридичних колах, була велика війна на аграрному ринку між засновником МХП Юрієм Косюком та власником корпорації «Агромарс» Євгеном Сігалем. Портнов та Ємельянов у цьому процесі представляли інтереси протиборчих таборів, і ставки там вимірювалися сотнями мільйонів доларів. Хоча сам Ємельянов згодом публічно заявив про свою непричетність, слідство досі активно відпрацьовує цю версію.
3. Битва за ринок «Столичний»
Багаторічний непублічний захист інтересів кримінального авторитета епохи Януковича Юрія Іванющенка («Юри Єнакієвського») у його конфлікті з бізнесвумен Владою Молчановою за контроль над ринком «Столичний» — ще одна темна сторінка у біографії Портнова. І хоча на момент 2025 року конфлікт вважався юридично вичерпаним, його шлейф виявився настільки токсичним, що змусив багаторічного нардепа Олеся Довгого поспіхом скласти мандат і залишити межі України.
Будинок у Козині: Фінансовий епілог іспанської трагедії
Аналізуючи фінансові хвости, які залишилися після Портнова, неможливо оминути історію його елітної нерухомості в Козині. Під час свого останнього секретного візиту до України юрист зупинявся саме в цьому маєтку. Історія появи цього будинку у власності Портнова нагадує класичну схему з дев’яностих років.
Як свідчать матеріали попередніх розслідувань журналістів проєкту «Схеми», попереднім офіційним власником цієї розкішної вілли був відомий український олігарх та аграрний магнат Андрій Веревський. Джерела в оточенні юриста не під запис підтверджують, що Веревський не продавав будинок у класичному розумінні цього слова. Маєток був фактично «переписаний» на Портнова як закриття старого боргу у кілька мільйонів доларів за надання конфіденційних юридичних послуг VIP-рівня. Сама угода купівлі-продажу мав вкрай підозрілу структуру з довготривалою відстрочкою платежу.
Проте найважливіша деталь полягає в іншому: рівно за 13 місяців до своєї трагічної загибелі в Мадриді Андрій Портнов раптово приймає рішення офіційно переписати цей маєток на своїх дітей. Чим було зумовлене таке рішення — тверезим розрахунком досвідченого юриста, який відчув наближення небезпеки, чи умовою якоїсь ширшої кулуарної угоди — наразі залишається предметом палких дискусій серед аналітиків.
Спільна слідча група (JIT) та геополітичний фінал: Що далі?
Станом на літо 2026 року розслідування виходить на фінішну пряму міжнародного масштабу. У березні цього року офіційна українська delegation, очолювана генеральним прокурором Русланом Кравченком, здійснила терміновий візит до Мадрида. Головне завдання переговорів — створення Спільної міжнародної слідчої групи (Joint Investigation Team — JIT), яка дозволить українським та іспанським прокурорам працювати в єдиному правовому полі без бюрократичних затримок.
Наразі вся архітектура звинувачення тримається на очікуванні екстрадиції Олександра Азізова з Німеччини. Саме його свідчення мають дати пряму відповідь на питання: хто виступив фінальним замовником ліквідації Андрія Портнова?
Іспанські правоохоронці, зважаючи на географію втечі Вєлі Азізова (Туреччина — Росія — Болгарія) та наявність у братів паспортів РФ, дедалі сильніше схиляються до версії про класичну операцію російських спецслужб із ліквідації значущих політичних фігур на території ЄС з метою дестабілізації. Своєю чергою, українські силовики та близьке оточення Портнова закликають не поспішати з однобокими висновками й ретельно перевіряти комерційні та внутрішньополітичні мотиви.
Наостанок слідчі приховали ще один вражаючий факт. Одразу після того, як Олександр Азізов був затриманий німецькою поліцією, на український мобільний номер його брата Вєлі, який на той момент перебував під наглядом, надійшов один-єдиний телефонний дзвінок. Дзвінок було здійснено з території України від анонімного абонента. Особу цієї людини, яка намагалася терміново попередити співучасника злочину про провал операції, наразі встановлюють спецслужби. Це свідчить про те, що ниточки від виконавців вбивства Портнова тягнуться у найвищі кабінети, а фінальні маски у цій справі будуть зірвані ще нескоро.
За матеріалами Українська правда, Михайло Ткач
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”