В умовах затяжної та виснажливої війни енергетична безпека стала другим за значущістю фронтом України. Коли ворожі ракети та дрони-камікадзе систематично атакують об’єкти генерації та розподілу, захист критичної інфраструктури перетворюється на питання фізичного виживання нації. Держава виділяє колосальні кошти, аби звести навколо трансформаторів надійні бетонні капоніри та антидронові сітки. Проте, як показує сувора реальність, навіть під час жорстокої війни окремі високопосадовці примудряються перетворювати стратегічні оборонні проєкти на джерела власного незаконного збагачення.
Нещодавнє викриття масштабної оборудки в західному регіоні шокувало суспільство: понад 104 мільйони гривень, призначених для порятунку енергосистеми, безслідно розчинилися в кишенях корупціонерів. Ця історія — яскравий, але водночас глибоко болючий приклад того, як цинічне розкрадання на захисті енергетики ставить під реальну загрозу національну безпеку держави. Замість надійної броні проти ворожих атак країна отримала недобудовані довгобуди та чергову хвилю недовіри до органів влади.
Золотий щит чи золоте дно: як народилася злочинна схема
Все починалося як надважливий проєкт державного значення, спрямований на стабілізацію енергопостачання стратегічно важливого прикордонного регіону. Для забезпечення стабільної роботи мережі та захисту від потенційних блекаутів було заплановано масштабне зведення спеціальних фортифікацій. Загальна вартість цього амбітного інженерного проєкту перевищувала колосальні 5,1 мільярда гривень. Головним завданням підрядників було створити міцний, майже неприступний захист електропідстанцій на Закарпатті від можливих повітряних ударів країни-агресора. Куратором та генеральним замовником робіт виступала обласна Служба відновлення інфраструктури, яку на той момент очолював відомий місцевий чиновник Юрій Максименко. Саме під його безпосереднім контролем мав з’явитися міцний оборонний бар’єр.
Проте, як виявилося згодом, замість оборонного редуту було спроєктовано масштабну фінансову пастку. У березні 2024 року очільник установи впевнено підписав офіційні акти виконаних робіт. На папері ситуація виглядала бездоганно: будівництво просувалося рекордними темпами, підрядники звітували про ефективне освоєння державних коштів, а захисні конструкції нібито були готові мінімізувати наслідки будь-яких прильотів. Однак за лаштунками красивих паперових звітів ховалися закупівлі звичайних будівельних матеріалів за штучно, часом у кілька разів, завищеними цінами. Різниця між реальною ринковою вартістю та сумами в офіційних накладних була настільки астрономічною, що дозволила організаторам схеми моментально збагатитися за державний кошт. Всі деталі цієї зухвалої операції відображені у публікації, де описується цей золотий щит від «Шахедів», що став персональною жилою для ділків.
Анатомія розкрадання: куди зникли 104 мільйони
Як свідчать офіційні матеріали кримінального провадження та результати експертиз, проведених Службою безпеки України, механізм злочину виявився класичним для вітчизняного тіньового сектору, проте адаптованим під реалії воєнного стану. Отримавши монопольний доступ до розподілу багатомільярдного бюджету, топменеджмент Служби відновлення та розвитку інфраструктури вступив у злочинну змову з представниками заздалегідь визначених комерційних структур. Головним інструментом привласнення грошей стало тотальне спотворення кошторисної вартості залізобетонних блоків, високоміцної арматури, захисних сіток та інших специфічних матеріалів, що критично необхідні для гасіння вибухової хвилі та утримання уламків.
Надлишок бюджетних асигнувань, сформований за допомогою таких цинічних маніпуляцій, звісно, не затримувався на офіційних банківських рахунках легальних будівельних компаній. Як детально зазначається у незалежному розслідуванні корупційної схеми, отриману мільйонну різницю учасники злочинного консорціуму оперативно виводили у тіньовий оборот. Для реалізації цієї мети задіяли розгалужену мережу підконтрольних фіктивних підприємств і фірм-прокладок. Гроші перераховувалися на ці структури під виглядом оплати за нібито надані консультаційні послуги чи неіснуючі постачання сировини, після чого конвертувалися в готівку та розподілялися між високопоставленими учасниками оборудки. Слідчі СБУ чітко задокументували, що лише на початкових етапах зловмисникам вдалося вкрасти щонайменше 104 мільйони гривень, через що корупція в енергетиці досягла свого апогею.
Ціна цинізму: реальна загроза для енергетичної безпеки регіону
Будь-яка системна корупція під час війни несе в собі не лише фінансові збитки, вона безпосередньо послаблює обороноздатність країни та підігрує тактичним цілям ворога. Наслідки дій чиновників на Закарпатті виявилися по-справжньому руйнівними. Оскільки левова частка виділеного фінансування була банально розкрадена, реальні темпи виконання інженерних робіт критично уповільнилися, а згодом зведення об’єктів повністю зупинилося. Правоохоронні органи констатують: стратегічно важливі захисні споруди для ключової підстанції регіону й досі залишаються недобудованими.
Це означає, що астрономічні суми з державного бюджету витрачено, проте реального фізичного захисту енергетичний вузол так і не отримав. У випадку нових масованих обстрілів Закарпатська область та суміжні енергосистеми опиняються під прямою загрозою тривалих і масштабних відключень. Ослаблення енергосистеми через недбалість та жадібність посадовців створює критичні загрози для стабільного функціонування промислових підприємств, військових об’єктів, лікарень та життєдіяльності сотень тисяч громадян. Масштаби цинізму вражають, адже внутрішні мародери виявилися такими ж нещадними до українців, як і зовнішній ворог. Більш розлогий і детальний опис тіньових схеми та фінансових проводок міститься у резонансній публікації видання Antikor, яка викликала неабиякий резонанс серед громадськості та експертів.
Судові перспективи та системні висновки: чи буде реальне покарання?
Реакція з боку правоохоронної системи була рішучою та безкомпромісною. СБУ корупція в лавах Служби відновлення була ліквідована завдяки злагодженим діям оперативників та Офісу Генерального прокурора. У ході серії санкціонованих обшуків за місцями проживання та на попередніх робочих місцях ексчиновника правоохоронці виявили та вилучили беззаперечну доказову базу: спеціалізовану комп’ютерну техніку, детальну чорнову бухгалтерію, мобільні телефони з компрометуючим листуванням та фінансову звітність, яка повністю підтверджує штучні цінові накрутки.
Сьогодні колишньому керівнику Служби відновлення офіційно оголошено про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Ця сувора стаття передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану. У разі доведення провини у судовому порядку, фігуранту загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років із повною конфіскацією особистого майна. Проте українське суспільство вимагає не просто покарання одного топчиновника, а повного розкриття всієї вертикалі злочинного синдикату, включаючи директорів компаній-субпідрядників та залучених експертів, які підписували завідомо неправдиві висновки.
Цей прецедент має послужити жорстким і безальтернативним уроком для всієї вертикалі державного управління та системи публічних закупівель. Ситуація наочно продемонструвала, що діючі інструменти контролю за витрачанням фінансів на оборонні потреби та фортифікаційні споруди України потребують негайного та радикального реформування. Держава повинна запровадити тотальну прозорість кошторисів, залучати незалежний міжнародний технічний нагляд та здійснювати постійний автоматизований моніторинг ринкових цін на кожному етапі реалізації подібних проєктів. Тільки через невідворотність суворо покарання та безкомпромісний контроль ми зможемо захистити державний бюджет від внутрішнього мародерства та зберегти світло в оселях громадян.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”