Коли ми думаємо про правоохоронну систему, перед очима постає закон та справедливість. Проте гучні викриття останнього часу змушують українців ставити дедалі цинічніше, але цілком логічне питання: чи є взагалі шанс зробити кар’єру в органах прокуратури людині, яка не має довідки про інвалідність?
Історія, яку розгорнув колишній керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Львівщини Олег Сидорчук — це не просто поодинокий епізод. Це класичний, детально задокументований кейс того, як працюють кулуарні схеми. У цих схемах прокурори з інвалідністю роками отримують мільйонні виплати з державного бюджету, майстерно уникаючи будь-якого контролю чи перевірок з боку профільних інституцій.
73 виїзди за кордон та «хронічна» мобільність експрокурора
У травні 2024 року Олег Сидорчук отримав ІІ групу інвалідності довічно. Здавалося б, такий серйозний медичний статус мав би суттєво обмежувати людину фізично та впливати на її повсякденне життя. Проте офіційна статистика Державної прикордонної служби демонструє справжні дива зцілення: протягом 2022–2024 років посадовець 73 рази перетинав державний кордон. Така дивовижна мобільність абсолютно не заважала його приватним подорожам чи відпочинку за межами України.
Проте, коли офіційне розслідування та Офіс Генпрокурора восени 2025 року, на тлі масштабного всеукраїнського скандалу, зажадали від усіх прокурорів-інвалідів пройти повторну медичну верифікацію, «хронічна мобільність» Сидорчука раптово зникла. Коли виникла необхідність поїхати зі Львова до Дніпра у спеціалізований інститут МОЗ для обов’язкового підтвердження діагнозу, експрокурор неочікувано заявив, що не здатний самостійно здолати цю відстань. Цей парадокс яскраво ілюструє, як корупція в прокуратурі перетворює закон на інструмент особистого комфорту: кордон для відпочинку відкритий завжди, а от дорога до лікарні для перевірки — «занадто далека».
Ухилення від медогляду: як увімкнути «режим захисту»
Критичний аналіз дій колишнього екологічного прокурора показує, що уникнення перевірки було чітко прорахованою та скоординованою тактикою. Щойно восени 2025 року до обласної прокуратури надійшов офіційний лист про обов’язковий переогляд, у Сидорчука миттєво ввімкнувся «режим захисту». Він пішов на лікарняний саме в день надходження документа, що стало першим кроком у його технічній грі в хованки з правосуддям.
Далі події розгорталися за всіма канонами бюрократичного детективу:
-
Кадрова служба надсилає офіційний виклик через месенджер WhatsApp — повідомлення доставлено й прочитано, але прокурор його проігнорував.
-
Офіційні рекомендовані листи, відправлені на його домашню адресу, регулярно повертаються назад із сухою позначкою «адресат відсутній».
-
1 жовтня 2025 року, щойно вийшовши з лікарняного, Сидорчук у відділі кадрів особисто ознайомлюється з повідомленням, але наввідріз відмовляється ставити свій підпис. Свою відмову він аргументував тим, що «строки вже минули», хоча свідками цієї сцени стали четверо колег, які оперативно склали відповідний акт.
Ця поведінка наочно доводить, що масштабний скандал з МСЕК та подальші кадрові перевірки викликали паніку серед топчиновників, адже реальний незалежний огляд міг миттєво зруйнувати статус «тяжкохворого».
Символічне покарання: чому система знову рятує «своїх»
Найбільше обурення у суспільства викликає фінал цієї фінансово-юридичної епопеї. До того як навколо схеми «запахло смаженим», Сидорчук встиг отримати з кишень платників податків 1 099 316 гривень, оформлених як пенсії прокурорів по інвалідності. Розуміючи невідворотність розслідування, на початку 2025 року він оперативно перевівся на звичайну пенсію за вислугу років, намагаючись мінімізувати репутаційні ризики.
Коли Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП) розглядала його справу, представники скаржника наполягали на максимальному покаранні — повному звільненні, оскільки такі дії відверто дискредитують державну систему. Проте комісія проявила дивовижну корпоративну м’якість. Врахувавши «пом’якшувальні обставини» (стаж та хорошу характеристику), КДКП винесла суто символічне рішення: заборонити Сидорчуку протягом одного року переводитися на вищі посади.
Курйоз та цинізм ситуації полягає в тому, що з жовтня 2025 року екологічну прокуратуру, якою він керував, реорганізували, і Олег Сидорчук вже понад пів року перебуває поза штатом. Простіше кажучи — він і так не працює на реальній посаді, тому ця заборона не має жодного практичного значення. Поки суспільство спостерігає за круговою порукою, експрокурор ще й має місяць, щоб оскаржити це беззубе рішення в суді, залишаючи відкритим питання про реальну справедливість.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”