Історія українського чиновництва знає чимало випадків, коли скромні державні службовці раптово демонструють рівень життя європейських мільйонерів. Проте справа, в якій фігурує заступник мера Ужгорода Вадим Борець, ризикує стати хрестоматійним прикладом для антикорупційних органів. Колишній прикордонник та за сумісництвом кум міського голови Богдана Андріїва опинився під подвійним пресом контролюючої системи. Що саме ховається за ширмою офіційних звітів та чому звичайне закордонне відрядження викликає стільки запитань у суспільства?
Як заступник мера Ужгорода Вадим Борець став фігурантом гучних розслідувань
Все розпочалося з активної позиції громадськості. Громадська організація «Антикорупція» звернула увагу на невідповідність офіційних доходів посадовця його реальним витратам. Як результат, Національне агентство з питань запобігання корупції офіційно оголосило про початок масштабної процедури, оскільки тема «Вадим Борець НАЗК» миттєво потрапила в топ регіональних новин. Відомство ініціювало повний моніторинг способу життя посадової особи. Деталі цього резонансного рішення були оприлюднені у першоджерелі — публікації у Facebook. Мета цього кроку чітка — перевірити, чи збігаються задекларовані активи чиновника з його повсякденними фінансовими апетитами та реальним рівнем існування.
Проте для Вадима Борця це далеко не єдина проблема. Паралельно розгортається серйозніший кримінальний сюжет: Національне антикорупційне бюро України розслідує справу, де по лінії НАБУ незаконне збагачення заступника голови проходить як основна версія. Слід зазначити, що детективи відкрили провадження не добровільно, а після відповідного рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який зобов’язав відомство внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, чиновник опинився під одночасним перехресним вогнем двох ключових антикорупційних інституцій країни.
Таємниця 25 вояжів: Тайвань, Мексика та 900 гривень добових
Головним каталізатором скандалу стали офіційні документи, надані Ужгородською міською радою. Згідно з цими паперами, від моменту призначення на посаду Вадим Борець здійснив 25 закордонних відряджень. Така значна цифра вражає, особливо в умовах воєнного стану, коли виїзд за кордон для держслужбовців суворо регламентований законодавством.
Але справжні дива криються в фінансовій бухгалтерії. Офіційно з міського бюджету на всі ці поїздки було витрачено лише 906,78 гривень добових за єдиний короткий візит до словацького міста Кошице. Щодо решти 24 подорожей, міська рада лаконічно зазначила: вони здійснювалися за власний рахунок посадовця.
Саме тут аналітичний погляд помічає величезну фінансову прірву. Серед напрямків, які відвідував заступник мера Ужгорода, фігурують не лише сусідні країни ЄС, а й надзвичайно дороговартісні далекі маршрути: США, Мексика та Тайвань. Вартість авіаперельотів, проживання у фешенебельних готелях та представницькі витрати в таких країнах вимірюються десятками або навіть сотнями тисяч гривень за одну поїздку. Як людина з офіційною зарплатою держслужбовця може дозволити собі такий розкішний вояж, не відображаючи гігантські суми у звітах? Навіть його свіжа електронна декларація про доходи, де зафіксовані значні готівкові активи та купівля великої кількості землі, не дає повної відповіді на питання про джерела фінансування регулярного елітного туризму чиновника.
Релакс на курортах замість користі для Ужгорода
Поки триває офіційна перевірка, в кулуарах міської ради та серед звичайних ужгородців наростає серйозне обурення. Громада має повне законне право знати, яка практична користь від цих чисельних подорожей для обласного центру Закарпаття. На жаль, реальність виглядає досить цинічно: колеги чиновника по ратуші відкрито обговорюють, що керівництво використовує закордонні відрядження чиновників просто як легальний привід для відпочинку на екзотичних курортах.
Усі ці 25 закордонних відряджень зазвичай завершуються однаково — публікацією кількох «чергових» фотографій на офіційних сторінках у соцмережах та формальними звітами про «налагодження міжнародної співпраці». Жодних реальних інвестицій, гуманітарних грантів чи видимих покращень для інфраструктури Ужгорода за цими поїздками не стоїть. Це класичний приклад того, як державні посади використовуються для задоволення власних елітарних потреб за умов повного ігнорування інтересів виборців.
Демократична держава тримається на прозорості та підзвітності влади. Синергія дій громадського сектору, журналістів та антикорупційних інституцій має довести цю справу до логічного фіналу, адже корупція Ужгородська міська рада — це не просто локальна проблема, а серйозний виклик для репутації всієї країни. Громада очікує на чіткі відповіді: або посадовець доведе легальність походження кожної витраченої копійки, або понесе заслужену юридичну відповідальність перед законом.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”