Уявіть собі картину: держава перебуває у стані виснажливої боротьби за виживання, сотні тисяч громадян залишаються без даху над головою, а молоді спеціалісти в правоохоронних органах роками чекають на елементарні соціальні гарантії. Водночас у паралельній реальності високих кабінетів розгортається зовсім інша драма. Це історія про те, як службова квартира посадовця перетворюється на довічний безкоштовний бонус, а судова система стає інструментом для збагачення тих, хто мав би цю систему захищати.
Кейс керівника відділу Державного бюро розслідувань (ДБР) Олександра Говорущака — це не просто черговий привід для гучного заголовка. Це детальний посібник із того, як за допомогою недосконалого законодавства, лояльності колишніх роботодавців та судових рішень можна забезпечити безбідне існування своєї родини, навіть якщо твоя чесність офіційно ставилася під сумнів.
Житловий комплекс на столичному житловому масиві Виноградар
Схема «вічного» користування: як квадратні метри прокуратури «застрягли» в ДБР
Історія розпочалася у 2017 році. Тоді Олександр Говорущак будував кар’єру в Генеральній прокуратурі України (ГПУ), обіймаючи посаду прокурора відділу пріоритетних доручень управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва. Саме тоді він отримав у користування службову квартиру площею 76,5 квадратних метрів у новенькому житловому комплексі на столичному Виноградарі. Сьогодні ринкова вартість такого житла з ремонтом перевищує 4 мільйони гривень.
За логікою закону, службове житло — це тимчасовий захід для підтримки працівника, який не має власної оселі за місцем служби. Проте, як показує практика, тимчасове в Україні часто стає постійним.
Згодом Говорущак переходить працювати до Державного бюро розслідувань, де згодом очолює один із відділів. Але зв’язок із «прокурорським минулим» у вигляді елітної квартири вирішив не розривати. Ба більше, у 2023 році його дружина Катерина Говорущак (яка, за дивним збігом обставин, також працює в ДБР) купує земельну ділянку та розкішний будинок у передмісті Києва.
Як з’ясували журналісти-розслідувачі з агенції Слідство.Інфо, родина посадовця наприкінці літа 2024 року остаточно переїхала до нового маєтку, орієнтовна вартість якого разом із землею сягає 14,5 мільйона гривень. Сусіди підтвердили проживання подружжя, а на подвір’ї було зафіксовано білу HONDA CR-V, що належить Катерині. Загалом же, за даними розслідувачів, близька рідня чиновника за останні роки збагатилася нерухомістю на фантастичні 35 мільйонів гривень.
Будинок під Києвом
Здавалося б, питання вичерпано: посадовець має елітне житло, змінив місце роботи, отже, службова квартира посадовця має повернутися до балансу Офісу Генерального прокурора для передачі тим прокурорам, які дійсно цього потребують. Але тут у гру вступає українське законодавство.
Офіс Генпрокурора у відповідь на журналістські запити розвів руками. Мовляв, перевірили через Департамент з питань реєстрації КМДА — місце реєстрації сім’ї Говорущака не змінилося. А головне — чиновники згадали про архаїчний Житловий кодекс України, який забороняє виселяти без надання іншого житла осіб, які пропрацювали в установі понад 10 років.
“Зважаючи на те, що стаж Говорущака О.М. в органах прокуратури перевищує 10 років, в Офісу Генерального прокурора відсутні правові підстави виселення його зі службового жилого приміщення без надання іншого” — офіційна позиція відомства.
Той факт, що колишній прокурор уже давно працює в іншій структурі (ДБР) та живе в заміському будинку за мільйони гривень, Офіс Генпрокурора просто проігнорував.
Звільнення, поновлення та мільйонні компенсації: фінансовий феномен правоохоронця
Якщо ви думаєте, що історія з квартирою — це межа цинізму, то фінансова епопея Олександра Говорущака змусить вас переглянути погляди на українське правосуддя.
У 2019 році в прокуратурі проходила масштабна атестація. Говорущак її не склав. Кадрова комісія №4 ухвалила рішення про його неуспішне проходження, і наказом Генерального прокурора від 21.12.2019 його було звільнено. Але посадовець не змирився і пішов до одіозного Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК).
Судова хроніка цього процесу виглядає як фінансовий джекпот:
-
Крок 1: ОАСК, а згодом і Шостий апеляційний адміністративний суд визнають звільнення протиправним. Посадовця поновлюють. Офіс Генпрокурора виплачує йому 1,5 мільйона гривень за вимушений прогул. І це при тому, що на той момент Говорущак уже успішно працював у ДБР і отримував там зарплату!
-
Крок 2: У 2022 році Верховний Суд частково переглядає рішення та знижує суму компенсації за прогул до 395 тисяч гривень. Проте, за матеріалами запитів, різницю державі ніхто не повернув. Складається враження, що чиновник фактично залишив собі обидві суми.
-
Крок 3: У тому ж 2021 році Офіс Генпрокурора виплачує Говорущаку ще 1,8 мільйона гривень. Ця сума включала:
-
Компенсацію за 55 днів невикористаної відпустки;
-
Виплати за затримку розрахунку при звільненні з військової служби;
-
Одноразову допомогу (50% місячного забезпечення за кожен рік служби) з урахуванням “військових” надбавок за участь в АТО.
-
Загальний підсумок: Очищення лав прокуратури коштувало платникам податків щонайменше 3,7 мільйона гривень прямих виплат одній особі, яка паралельно накопичувала активи та продовжувала утримувати державну квартиру вартістю понад 4 мільйони.
Правова колізія чи моральний дефолт? Погляд аналітиків
Критичний аналіз цієї ситуації вказує на глибоку системну кризу. Проблема лежить не лише в площині закону, а й у площині базової професійної етики чиновників високого рангу.
Аналітик Центру протидії корупції Антоніна Волкотруб чітко окреслила головний маркер цієї проблеми:
“Можливо, є працівники прокуратури, які переїхали, і яким реально треба житло. Цікаво, чи він живе у ній по факту? Якщо ні, то це ще одне запитання, навіщо він далі нею користується? Зважаючи на те, скільки людей зараз залишилось без житла, зважаючи на війну… А тут людина, яка має де жити”.
Дійсно, використання норм радянського Житлового кодексу, ухваленого ще у минулому столітті, для захисту інтересів заможних чиновників у 2026 році виглядає як сюрреалізм. Закон, що мав захищати права простих робітників від раптового виселення на вулицю, сьогодні слугує юридичним щитом для прикриття елітного майна правоохоронців.
Сам Олександр Говорущак обрав класичну для таких випадків тактику — повне ігнорування дзвінків та повідомлень від преси, відмовляючись пояснити суспільству походження 35-мільйонних статків родини та причини утримання службового майна.
Висновки для системи: що потрібно змінювати
Кейс Говорущака доводить, що косметичні реформи правоохоронних органів не працюють, якщо залишаються шпарини у майнових питаннях. Щоб службова квартира посадовця знову стала інструментом соціальної підтримки, а не елементом приватизації, необхідні радикальні кроки:
1. Повна інвентаризація відомчого житла: Створення єдиного прозорого реєстру службових квартир усіх силових та правоохоронних відомств.
2. Автоматичне позбавлення права на службове житло: Якщо посадовець або члени його родини купують власну нерухомість або якщо чиновник змінює місце роботи (переходить в інше відомство), право на користування державним майном має анулюватися автоматично протягом 30 днів.
3. Модернізація Житлового кодексу: Вилучення застарілих норм, які дозволяють маніпулювати поняттям “10-річного стажу” для осіб, чий майновий стан очевидно не потребує державної допомоги.
Поки правоохоронна система захищатиме інтереси окремих осіб майновими пільгами, довіра суспільства до ДБР, прокуратури та судів залишатиметься на нульовій позначці. А розслідування подібних історій є першим кроком до руйнування цих закритих номенклатурних замків.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”