Коли до резонансної кримінальної справи входить сильний, безкомпромісний та медійно активний адвокат, судова система часто опиняється у стані глибокого стресу. Замість того щоб демонструвати залізну стійкість та діяти виключно в межах закону, окремі служителі Феміди починають шукати будь-який привід, аби уникнути незручного процесу.
Яскравим прикладом такої процесуальної капітуляції стала ухвала, яку 2 червня 2026 року виніс Закарпатський апеляційний суд. Офіційне формулювання — задоволення заяви про самовідвід головуючої судді Ганни Василівни Фазикош. Але якщо проаналізувати текст цього рішення критично, стає очевидним: перед нами не турбота про «об’єктивність», а банальне небажання працювати під пильним оком правозахисника, який не дозволяє ховати судові процеси в тінь.
Справа № 306/309/23: Як професіоналізм адвоката змусив суддю шукати вихід
Кримінальне провадження № 306/309/23 (номер провадження 11-п/4806/28/26) — кейс надзвичайно складний. Обвинувачення висунуті групі осіб (Дребітко Є. В., та інші) за важкими статтями Кримінального кодексу України — хуліганство із застосуванням зброї (ч. 4 ст. 296) та посягання на життя правоохоронця (ст. 348). Захищати ключового фігуранта справи, Є. В. Дребітка, 22 травня 2026 року вступила відома своєю правовою позицією адвокат Лариса Сергіївна Криворучко.
Реакція головуючої судді Фазикош Г. В. на появу потужного захисника виявилася блискавичною. Уже 28 травня справу було розподілено на колегію, а за кілька днів суддя заявляє самовідвід. Привід, який вона використала, викликає у професійних юристів щирий подив, адже він повністю побудований на припущеннях, образах та родинних зв’язках самої судді.
Суддя Фазикош Г. В. згадала, що місяцем раніше, 20 квітня 2026 року, її рідний брат — суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О. В. — розглядав цивільний спір про розлучення якоїсь сімейної пари (справа № 308/2271/26). Там також брала участь адвокат Криворучко Л. С., і брат судді теж заявив собі відвід. На підставі цього сімейного анамнезу суддя апеляційного суду вирішила, що вона просто «не може» судити клієнта Лариси Криворучко.
Абсурдний аргумент: Коли схожість прізвищ стає юридичним щитом
Найбільш вразливе місце в ухвалі суду — це спроба перекласти відповідальність за власну нерішучість на «психологічні проблеми» адвоката. Текст ухвали містить відверто фантастичні пасажі, які більше нагадують побутові плітки, аніж суворе рішення апеляційної інстанції.
Суд зазначає:
«Водночас, можливо, Криворучко Л. С. асоціює головуючого Фазикош О. В., його сестру Фазикош Г. В., їх батьків з головою Ради адвокатів Закарпатської області Фазекош А. О., з яким у Криворучко Л. С. наявний тривалий конфлікт, в силу співзвучності прізвища».
Вдумайтеся в цей рівень аргументації: «можливо, асоціює». Професійний суддя, замість оперування фактами, будує процесуальне рішення на здогадках про те, хто і що «асоціює» через схожі літери в прізвищах (Фазикош та Фазекош). Суд прямо визнає, що жодних родинних чи дружніх зв’язків між суддями Фазикош та очільником Ради адвокатів немає. Тобто об’єктивного конфлікту інтересів не існує в природі!
Замість того щоб чітко вказати на відсутність підстав для відводу та продовжити розгляд справи, як того вимагає Кримінальний процесуальний кодекс України, суддя Фазикош Г. В. фактично підігрує власним фобіям. Вона звинувачує адвоката Криворучко Л. С. в «агресивній поведінці поза процесом» та намаганні «створити штучний конфлікт». Але хіба активна, наступальна позиція адвоката у публічному просторі — це гріх? Чи, може, це єдиний спосіб змусити систему працювати прозоро?
Публічність як зброя адвоката та нічний жах Феміди
Суддя Фазикош Г. В. у тексті ухвали окремо підкреслює, що Лариса Криворучко публікує в мережі інтернет «негативні дописи стосовно судді, брата, родини та необґрунтовані претензії». Суд вважає, що ці публікації «формують думку сторін в даному процесі саме в ракурсі недовіри до суду».
Але подивімось на це під іншим кутом. Сучасний адвокат — це не безмовний статист, який покірно чекає, що вирішать у закритих суддівських кабінетах. Публічна критика дій суддів, висвітлення процесуальних порушень у соцмережах та залучення уваги суспільства — це абсолютно законні та надзвичайно ефективні інструменти захисту прав людини. Якщо суддя діє бездоганно, жоден пост у фейсбуці чи телеграм-каналі не зможе підірвати її авторитет. Якщо ж медійна активність адвоката викликає у судді паніку — це свідчить лише про одне: суддя боїться публічності та не готова до відкритого, конкурентного змагання сторін у процесі.
Щоб легітимізувати свій відступ, колегія суддів використала класичне маніпулятивне посилання на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на відому справу «Білуха проти України» та концепцію «стороннього спостерігача». Мовляв, якщо у сторонньої людини виникнуть сумніви, суддя має піти. Але ЄСПЛ ніколи не мав на увазі, що судді повинні тікати від процесу щоразу, як адвокат почне критикувати систему! Бангалорські принципи поведінки суддів вимагають від судді бути вільною від упереджень, але вони також вимагають від неї бути мужніми й незалежними.
Чому «самовідвід через оціночне судження» є небезпечним прецедентом
Коли оформляється самовідвід судді через оціночне судження, яке до того ж базується на вигаданих «асоціаціях» щодо схожості прізвищ, судова система розписується у власній безпорадності.
Розберім сутність цього процесуального явища через порівняння позицій сторін:
| Елемент аналізу | Позиція судді Фазикош Г. В. (Слабкість і суб’єктивізм) | Позиція адвоката Криворучко Л. С. (Професіоналізм і відкритість) |
| База для рішення | Припущення («можливо асоціює»), образи на публікації в інтернеті, посилання на відвід рідного брата в іншій справі. | Вимоги прозорого судочинства, публічний контроль за діями суддівської династії. |
| Ставлення до медійності | Страх перед розголосом, трактування критики як «штучного конфлікту» та «агресії поза процесом». | Використання свободи слова для захисту клієнта, недопущення «кулуарного» правосуддя. |
| Процесуальний результат | Ухилення від розгляду важкої справи № 306/309/23, затягування часу, перекладання роботи на колег. | Демонстрація сили захисту, яка змушує систему зважати на права обвинуваченого. |
Ця таблиця наочно доводить: адвокат Лариса Криворучко діє як сильний та ефективний кризовий менеджер для свого клієнта. Вона створила умови, за яких суддя була змушена або грати за правилами абсолютної транспарентності, або піти. Суддя Фазикош Г. В. обрала другий варіант.
Керуючись статтями 75, 80, 82 та 418 КПК України, Закарпатський апеляційний суд ухвалу про самовідвід задовольнив. Справу передано до канцелярії для визначення іншого, сподіваємося, більш стійкого до публічної критики судді-доповідача.
Уроки для української юстиції 2026 року
Цей кейс демонструє, що українська судова система все ще страждає від хронічного страху перед сильними особистостями. Адвокат Лариса Криворучко показала майстер-клас того, як активна громадянська позиція та професійна безкомпромісність можуть нівелювати спроби системи діяти за старими шаблонами.
Самовідвід судді через оціночне судження та міфічну «співзвучність прізвищ» назавжди увійде в історію вітчизняного права як приклад того, як робити не треба. Суддям час зрозуміти: адвокати не зобов’язані бути зручними. Вони мають бути ефективними. І Лариса Криворучко це довела на сто відсотків, змусивши систему очистити простір для тих, хто справді здатен судити неупереджено та сміливо.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
