Уявіть собі будинок, у якого палає дах, а господарі замість того, щоб гасити вогонь, раптом вирішують повністю перепланувати фундамент і переписати правила користування вітальнею. Звучить абсурдно? Проте саме таку картину ми спостерігаємо сьогодні в стінах українського парламенту. Навколо проєкту нового Цивільного кодексу, який у політичних кулуарах та медіа вже встигли охрестити кодексом «імені Стефанчука», розгорівся справжній скандал.
Документ, який мав би стати глобальною реформою приватного права, натомість перетворився на джерело хаосу. До проєкту закону вже запропонували понад 15 тисяч правок. Для розуміння масштабів: це означає, що скандальний документ потрібно не просто підкоригувати, а фактично ПОВНІСТЮ переписати з нуля.
У зв’язку з цим виникає цілком логічне та гостре запитання: чи має Верховна Рада країни, що перебуває у стані повномасштабної війни, витрачати колосальну кількість часу та ресурсів на такі капітальні «переписування»? Відповідь очевидна — точно ні.
Пріоритети військових vs Парламентський спам
Поки народні обранці тонуть у тисячах сторінок юридичних формулювань Цивільного кодексу, реальність на фронті вимагає від них зовсім інших рішень. Проблема полягає в тому, що в Раді ДОСІ не проголосовані закони, яких критично вимагають самі військові. Це стосується і матеріально-технічного забезпечення, і спрощення бюрократичних процедур у ЗСУ, і соціального захисту родин захисників.
Замість оперативної підтримки армії, законодавчий орган країни виявляється заблокованим через розгляд поправок до документа, який ніяк не впливає на нашу обороноздатність прямо зараз. Війна не чекає, поки юристи узгодять кожну кому в цивільних правовідносинах.
Шлях до ЄС, який поставили на паузу
Другий критичний аспект — це наша євроінтеграція. Щодня з трибун лунають заяви про наближення до європейських стандартів, але мова цифр говорить про зворотне. Наразі не ухвалені десятки законів, які життєво необхідні Україні для реального вступу в ЄС.
Найбільш яскравим і водночас сумним прикладом є так званий «список Качки-Кос» — пріоритетний перелік реформ, сформований для України європейськими партнерами. Цей список включає 10 фундаментальних ініціатив, необхідних для економічної та правової інтеграції. Результат роботи парламенту за цим напрямком на сьогодні вражає: із 10 необхідних ініціатив реалізовані 0. Нуль. На тлі такої бездіяльності євроінтеграційного треку фокусування на внутрішніх теоретичних реформах кодексу виглядає щонайменше невчасно.
Головна таємниця: Кому вигідна реформа?
Найцікавіше в цій історії те, що пересічний українець взагалі не розуміє, що відбувається. Кому під час кривавої війни взагалі так терміново знадобився новий Цивільний кодекс?
Суспільству цього так ніхто і не спромігся пояснити. Ані Президент Володимир Зеленський, ані Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, ані профільні комітети не виступили з чітким і зрозумілим обґрунтуванням: «Ось чому без цього кодексу ми не переможемо або не виживемо економічно». Відсутність комунікації породжує лише підозри у спробах проштовхнути чиїсь лобістські інтереси під шумок війни.
Україні потрібні реформи, але насамперед нам потрібна перемога та виживання як держави. Ієрархія завдань парламенту має бути чіткою: спочатку забезпечення фронту, потім виконання вимог ЄС, і лише після цього — капітальний ремонт цивільного законодавства.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”