Гучні кримінальні справи в Україні часто перетворюються на лакмусовий папірець для всієї судової та правоохоронної системи. Коли ж мова йде про злочин, який сколихнув усю країну — такий як зухвале та трагічне вбивство відомої мовознавиці, професорки та екснардепки Ірини Фаріон — градус суспільної напруги сягає критичної межі. У такі моменти від системи вимагають не просто результату, а негайної, блискавичної відплати.
Саме в таких умовах на лаві підсудних опинився 18-річний юнак із Дніпра Вячеслав Зінченко. Проте, коли перша хвиля емоційної істерії почала спадати, на поверхню випливли численні процесуальні аномалії, балістичні загадки та відверті білі плями у доказовій базі. А справжнім правовим вибухом у процесі став вихід на арену нового захисника — доктора юридичних наук, відомої своєю безкомпромісністю адвокатки Лариси Криворучко. Її поява pro bono не просто змінила динаміку засідань, а, схоже, не на жарт налякала тих, хто вже поспішив відзвітувати про «успішно розкриту справу» та отримати чергові звання.
1. Інформація про вбивство Ірини Фаріон. Мотиви вбивства
Трагедія, яка дала відлік цій заплутаній юридичній драмі, сталася сонячного літнього вечора 19 липня 2024 року у Львові. Близько 19:30 на вулиці Томаша Масарика невідомий здійснив прицільний постріл у голову Ірини Фаріон, коли вона чекала на таксі біля власного будинку. Поранення виявилося наскрізним і несумісним із життям: попри екстрену госпіталізацію та зусилля медиків, того ж дня серце видатної діячки зупинилося. Як згодом зафіксував у своєму [офіційному брифінгу МВС України] начальник поліції та міністр Ігор Клименко, цей злочин був ретельно спланований, а нападник тижнями вистежував свою жертву, використовуючи маскування.
З перших годин після пострілу головним питанням, що постало перед слідством та суспільством, стали мотиви вбивства. Ірина Фаріон була фігурою символічною, її безкомпромісна позиція щодо захисту української мови та радикальні висловлювання на адресу зросійщених громадян чи військовослужбовців часто провокували запеклі дискусії. Відтак, слідство висунуло кілька ключових версій мотивів:
-
Політична та релігійна діяльність: Вбивство через її публічну позицію з метою залякування патріотичного середовища.
-
Особиста неприязнь: Помста за радикальні висловлювання, що могли зачепити почуття окремих осіб чи груп.
-
Російський слід (дестабілізація суспільства): Цю версію активно підтримували як у МВС, так і в аналітичних колах, зазначаючи, що спецслужби рф кровно зацікавлені в розколі українського соціуму, радикалізації внутрішніх суперечок та підриві стабільності всередині країни під час війни.
-
Ультраправий чи ідеологічний фанатизм: Натяки на те, що виконавець міг належати до закритих радикальних угруповань неонацистського або ксенофобського спрямування, які керувалися власними деструктивними мотивами.
Судово-медична експертиза згодом підтвердила: смерть настала внаслідок вогнепального поранення черепа з розтрощенням кісток та масивними крововиливами у головний мозок. Було вилучено уламок кулі розміром $0,4 \times 0,3$ см, що вказувало на використання дев’ятиміліметрового калібру. Проте констатація медичного факту не наближала слідство до відповіді на питання: хто саме натиснув на гачок?
2. Політичний резонанс та істерія праворадикальних елементів. Проблема територіальної підсудності
Вбивство Ірини Фаріон миттєво викликало колосальний резонанс. Інформаційний простір вибухнув: представники праворадикальних організацій, націоналістичних рухів та частина патріотичної спільноти впали в справжню істерію. Лунали безапеляційні заяви, соцмережі переповнилися закликами до негайної розправи над майбутнім підозрюваним без суду та слідства. Атмосфера у Львові була максимально електризована. Будь-яка людина, яка потрапляла під підозру, автоматично ставала об’єктом тотальної суспільної ненависті.
За таких обставин у будь-якій цивілізованій правовій державі постає питання про забезпечення об’єктивного, неупередженого та справедливого судового розгляду. Головним інструментом для цього є інститут зміни територіальної підсудності. Логічно виникало запитання: чому розгляд справи Вячеслава Зінченка не перенесли до суду іншого міста?
Розгляд такої справи у Львові — епіцентрі трагедії та патріотичних емоцій — від початку ніс у собі колосальні ризики:
1. Психологічний тиск на суддів: Місцеві служителі Феміди опинилися під прицілом радикалізованої громадськості. Винесення будь-якого рішення, крім найсуворішого, могло трактуватися як «зрада» чи «співпраця з ворогом», що створювало загрозу особистій безпеці суддів та їхніх родин.
2. Неможливість забезпечення презумпції невинуватості: Будь-які аргументи захисту в такій атмосфері апріорі сприймалися як спроба вигородити «вбивцю», що нівелювало принцип змагальності сторін.
3. Інституційний тиск: Місцеві правоохоронні органи та прокуратура були особисто зацікавлені довести справу до обвинувального вироку саме у Львові, щоб продемонструвати місцевій громаді свою ефективність.
Перенесення процесу, наприклад, до Києва чи центральних областей України, дозволило б знизити емоційних розжарень, забезпечити більш нейтральне тло для дослідження доказів. Проте влада та судова система свідомо залишили справу в Галицькому (а згодом у Шевченківському) районному суді Львова. Це рішення задовольнило публічний запит на «швидке правосуддя тут і зараз», але заклало міну уповільненої дії під легітимність майбутнього вироку.
3. Докази вбивства: Чому Вячеслав Зінченко став обвинувачуваним?
Вже 25 липня 2024 року — всього за шість днів після злочину — у Дніпрі було затримано 18-річного Вячеслава Зінченка, як про це активно повідомляли в [матеріалах Суспільного]. Правоохоронці діяли з максимальним пафосом, звітуючи вищому керівництву держави про затримання виконавця. Зінченку оголосили підозру спочатку за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство), а згодом обвинувачення посилили до ч. 2 ст. 115 (вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості), що передбачає довічне ув’язнення, додавши також ст. 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю).
На чому ж ґрунтується позиція сторони обвинувачення? Прокуратура та слідство виклали на стіл кілька «козирів», які, на їхню думку, мають залізобетонно довести провину хлопця:
Одорологічна експертиза (експертиза запахів)
Це один із наріжних каменів обвинувачення. Три сертифіковані службові собаки підтвердили збіг особистого запахового сліду Зінченка із запахом, залишеним на місці злочину (зокрема, на речах та навколо місця події), із заявленою точністю у 99,9%. Експерти запевняють, що індивідуальний запах людини є унікальним ідентифікатором, не менш надійним, ніж ДНК.
Візуальна ідентифікація та судово-портретна експертиза
Слідство зібрало сотні годин записів із камер відеоспостереження у Львові. На відео зафіксовано «дивного хлопця» в панамі, окулярах та специфічному одязі, який протягом тижня сидів біля будинку Фаріон. Судово-портретний експерт провів порівняльний аналіз зовнішності цього хлопця з камер та фотографій Вячеслава Зінченка, заявивши про високу схожість антропометричних рис обличчя та пропорцій тіла. Крім того, обвинувачення вказує на логістику: зафіксовано рух підозрюваного, зміну одягу, а також факт відправлення аналогічного одягу та панами поштою з Дніпра до Львова.
Цифровий слід та інтернет-активність
При аналізі Google-акаунту та смартфона Зінченка слідчі виявили, за їхніми словами, ознаки «культивування ненависті». Хлопець був підписаний на ультраправі, неонацистські та ксенофобські Telegram-канали (зокрема, згадується закрита група «White Power»). У його пошукових запитах фігурували відомості про закупівлю та перероблювання зброї, а також маршрути руху містом Лева. Ба більше, у згаданому радикальному пабліку 24 липня з’явився маніфест із визнанням «відповідальності за ліквідацію» Фаріон, що слідство трактує як прямий зв’язок із підсудним.
4. Нестикування доказів про вбивство Ірини Фаріон. Чому Вячеслав Зінченко став «замовним» обвинувачуваним?
Коли за справу беруться досвідчені аналітики та криміналісти, «монолітна» будівля обвинувачення починає сипатися на очах. Суспільство вимагало негайно знайти кілера, і поліція оперативно «знайшла» його за сотні кілометрів. Але чи витримують ці докази критичний аналіз?
Розглянемо ключові нестикування та суперечності, які дозволяють захисту стверджувати, що Вячеслав Зінченко став «замовним» або зручним обвинувачуваним, на якого просто «списали» резонансний злочин:
Балістичний абсурд та відсутність зброї
Головний речовий доказ у будь-якій справі про вбивство з вогнепальної зброї — це сама зброя. Її у справі немає. Слідство не знайшло пістолета, з якого стріляли в Ірину Фаріон. Ба більше, обвинувачення висунуло версію, що постріл міг бути здійснений із переобладнаного під бойовий сигнально-шумового пістолета марки «Zoraki».
Проте захист на чолі з адвокатом Сулимою звернув увагу на фундаментальну технічну суперечність:
Пістолети сімейства «Zoraki» (зокрема, популярні моделі 914 або Stalker) у своїй базовій конструкції та навіть за більшості варіантів кустарної переробки мають специфіку екстракції. Якщо зброя повністю перероблена під глухий цикл або має конструктивні балістичні особливості, вона може не викидати гільзу автоматично в класичний спосіб, або ж гільза взагалі має інші характеристики деформації. Крім того, Головне слідче управління на запити захисту чітко не надало експертних даних, які б підтверджували стрільбу саме з модифікованого «Zoraki».
«Магічна» поява гільзи на відео
Ще один скандальний нюанс озвучив адвокат Немировський, аналізуючи відеозапис огляду місця події. На перших кадрах оперативної зйомки, де зафіксовано ділянку асфальту одразу після замаху, жодної гільзи в радіусі огляду немає. Проте на фінальних кадрах протоколу огляду гільза калібру 9 мм раптом «матеріалізується» на землі. Що це — недбалість оперативників, які спочатку її не помітили, чи відверта фальсифікація та «підкидання» потрібного речового доказу для формування балістичного треку?
Повна відсутність навичок володіння зброєю
Вячеславу Зінченку на момент затримання щойно виповнилося 18 років. Він — звичайний дніпровський юнак, який ніколи не служив у армії, не відвідував стрілецькі тири та не мав жодного стосунку до військової чи збройової культури. У матеріалах справи повністю відсутні будь-які докази (відео, свідчення, чеки), які б підтверджували, що Зінченко вміє поводитися з вогнепальною зброєю, здійснювати її чистку, кустарне переобладнання чи володіє навичками точної стрільби в рухому мішень під тиском стресу. Зробити смертельний постріл у голову з першого разу з кустарного пістолета — завдання для досвідченого ліквідатора, а не для підлітка.
Колізія свідчень очевидців
Свідчення людей, які перебували поруч із місцем злочину, стали справжнім холодним душем для прокурорів. В ефірі [державного інформаційного агентства Укрінформ] було оприлюднено свідчення ключового очевидця. Жінка, яка на власні очі бачила чоловіка у дворі Фаріон безпосередньо в день вбивства, під час судового засідання категорично заявила: Зінченко — це не той хлопець. За її словами, чоловік, який вистежував мовознавицю, виглядав помітно старшим — приблизно 30–32 роки, мав худе виснажене обличчя з характерними шрамами, що нагадувало вигляд особи з наркотичною залежністю. Антропометричні риси обличчя (ніс, губи, розріз очей) Зінченка та реального кілера, за твердженням свідка, абсолютно різні. Проте судовий експерт з боку обвинувачення цю очевидну розбіжність у суді адекватно розкрити та спростувати не зміг.
Психологічний профіль та «записка» батькам
Сам Вячеслав Зінченко провину категорично не визнає, називаючи судовий процес «конвеєром» і фабрикацією. Його батьки — поважні люди (батько воює на фронті) — впевнені у невинуватості сина. У його телефоні було знайдено так звану «відкладену записку» батькам, де хлопець писав: «Я не кретин, якого завербували, я зробив це за власним бажанням…», проте в контексті загального аналізу листування захист доводить, що мова йшла про його власні ідеологічні пошуки та публіцистику в чатах, а не про визнання у скоєнні фізичного вбивства. Жодних реальних доказів ярої українофобії чи мотивів кривавого гніву в особистості хлопця виявлено не було.
5. Непрофесійна поведінка адвокатів Сулими і Вороняка. Процесуальна пастка суду
Одним із найбільш шокуючих та юридично диких аспектів цього процесу став скандал навколо перших адвокатів Зінченка — Ігоря Сулими та Олега Вороняка. У кримінальному процесі такого рівня право на захист є священним і недоторканним. Держава зобов’язана забезпечити легітимне представництво інтересів обвинуваченого, адже будь-яка процесуальна похибка на цьому етапі нівелює весь судовий розгляд.
Проте, як з’ясувалося під час засідань у 2026 році, адвокати Сулима та Вороняк брали участь у судових процесах та підписували процесуальні документи, маючи призупинені свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, відомості з офіційних реєстрів підтверджують, що статус адвоката Вороняка було зупинено дисциплінарними органами ще з 26 грудня 2025 року.
Постають логічні та дуже гострі запитання:
-
Чому адвокати продовжували ходити до суду? Це пряме порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. Особа із зупиненим свідоцтвом не має права представляти клієнта в кримінальному процесі. Це або свідома цинічна некомпетентність, або участь у якійсь дивній кулуарній грі.
-
Чому суд дозволив їм брати участь у засіданнях? Головуючий суддя та колегія зобов’язані ретельно перевіряти повноваження захисників перед кожним засіданням через Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ). Те, що суд «не помітив» відсутності повноважень у Сулими та Вороняка, свідчить або про катастрофічний непрофесіоналізм суддівського корпусу, або про умисне заплющування очей.
Фактично, суд залишив 18-річного хлопця, якому загрожує довічне ув’язнення, без легітимного правового захисту. Будь-які дії, клопотання чи згоди, надані такими «захисниками», з точки зору Кримінального процесуального кодексу України є нікчемними. Це колосальна процесуальна пастка. Будь-який вирок, винесений у суді, де права обвинуваченого представляли особи без чинних адвокатських свідоцтв, приречений на безумовне скасування у вищих інстанціях через фундаментальне порушення права на захист (ст. 370, ст. 412 КПК України).
6. Новий адвокат Лариса Криворучко. Початок правового контрнасту
Ситуація кардинально та безповоротно змінилася 24 квітня 2026 року. Під час чергових судових дебатів Вячеслав Зінченко офіційно заявив про відмову від послуг Сулими та Вороняка і введення у процес нового єдиного захисника — відомого київського адвоката, доктора юридичних наук Лариси Криворучко.
Криворучко увійшла у справу на умовах pro bono (абсолютно безкоштовно). Цей крок був стратегічним: вона миттєво вибила ґрунт з-під ніг опонентів, які намагалися б звинуватити її у фінансовій зацікавленості чи роботі за «криваві гроші».
Її перші кроки шокували як прокуратуру, так і суд:
1. Тотальний аудит матеріалів: Адвокат витребувала у прокуратури повний обсяг доказової бази, отримавши гігантський масив інформації — цифровий диск обсягом 2 Терабайти, який почала ретельно аналізувати на предмет фальсифікацій.
2. Викриття «адвокатського гейту»: Саме Лариса Криворучко публічно зафіксувала та пред’явила суду докази того, що попередні захисники не мали права брати участь у процесі, відкрито звинувативши суд у неправомірному допуску неповноважних осіб.
Реакція львівського суду виявилася прогнозовано ворожою. Колегія суддів систематично, наче за шаблоном, відхиляє абсолютно всі законні вимоги та клопотання Криворучко. Подала клопотання про відвід секретарки суду та колегії через упередженість? Відмовлено. Просить перерву для адекватного ознайомлення з 2 ТБ матеріалів? Обмежують у часі. Намагається оскаржити неясності балістики? Суд не зважає.
Проте така «сліпота» суддів першої інстанції лише грає на руку досвідченому доктору наук. Лариса Криворучко чудово розуміє: кожен процесуальний гріх, кожна безпідставна відмова суду, зафіксована в аудіопротоколі, — це стовідсоткова, залізобетонна гарантія успішного оскарження у майбутньому. Вона методично збирає цей кейс порушень для Апеляційного суду, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Місцевий суд, намагаючись «протиснути» потрібне рішення, власноруч підписує своєму вироку “смертний вирок” у вищих юридичних інстанціях.
7. Справа КДКА Вінницької області: Бажання влади позбутися незручного адвоката
Коли правоохоронна система розуміє, що не може здолати адвоката у відкритому правовому полі суду, вона вмикає репресивну машину за його межами. Саме це сталося з Ларисою Криворучко. Проти неї розгорнули справжню операцію з дискредитації та позбавлення статусу.
Почалося все з того, що керівник відділу Головного слідчого управління ДБР О.М. Говорущак подав дисциплінарну скаргу на дії Криворучко. Ситуація набула абсурдного характеру: згідно з правилами, скаргу мали розглядати за місцем реєстрації адвоката (у Києві), проте за дивним рішенням Ради адвокатів України справу поспішно скерували до КДКА (Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури) Вінницької області.
Подальші події розгорталися у найкращих традиціях замовних розправ:
-
28 серпня 2025 року: Дисциплінарна палата КДКА Вінницької області поспішно порушує дисциплінарну справу стосовно Криворучко.
-
23 жовтня 2025 року: За зачиненими дверима, без належного забезпечення прав адвоката на захист, комісія виносить рішення — застосувати суворе стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.
- 5 червня 2026 року: Після скасування рішення КДКА і повернення на повторний розгляд КДКА Вінницької області знову за зачиненими дверима розглядає дисциплінарну справу Лариси Криворучко.
Чому влада та правоохоронці так прагнуть закрити їй рот? Відповідь очевидна. «Вбивцю» Ірини Фаріон уже «призначено». Громадськості згодовано історію про 18-річного неонациста з Дніпра. Залишилася чиста формальність — нашвидкуруч оформити вину Вячеслава Зінченка через ручний місцевий суд. А за «успішно і блискавично проведену операцію із затримання небезпечного кілера» топчиновники та керівники слідчих груп уже встигли отримати чергові генеральські та полковницькі звання, солідні грошові винагороди, ордени та публічні похвали на найвищому рівні.
І тут з’являється принципова, юридично підкована Лариса Криворучко, яка своїми клопотаннями, знаннями криміналістики та викриттям процесуальних порушень буквально ламає весь цей красивий фасад. Якщо Зінченка виправдають, виникне ніякове запитання: а кому ж тоді роздавали звання та премії? Невже доведеться повертати погони та публічно визнавати свій провал і брехню? Простіше спробувати «збити» самого адвоката через ручну КДКА.
8. Підтримка суспільства: Десятки тисяч позитивних дописів
Попри шалений тиск з боку провладних ЗМІ та намагання зліпити з Лариси Криворучко «захисницю ворогів», українське суспільство продемонстрував дивовижну зрілість. Люди втомилися від «призначених винних» та прагнуть справжньої справедливості, розуміючи: якщо сьогодні система без доказів засудить 18-річного хлопця, завтра на його місці може опинитися будь-хто.
Соцмережі (Facebook, Instagram, YouTube) вибухнули десятками тисяч постів та коментарів на підтримку адвокатки. Тональність публікацій — виключно подякова, захоплена та підтримуюча. Люди відзначають її залізний характер, глибокі знання криміналістики та неймовірну сміливість піти проти системи.
Аналіз тем суспільної похвали у соцмережах:
-
Професіоналізм вищого ґатунку: Користувачі захоплюються тим, як Криворучко оперує нормами закону та викриває маніпуляції зі зброєю та гільзами.
-
Безкоштовна допомога (Pro Bono): Факт того, що відомий столичний адвокат захищає звичайного хлопця без грошей, викликав колосальну повагу та довіру.
-
Сміливість та безстрашність: Її називають «залізною леді української адвокатури», яка не злякалася погроз праворадикалів та тиску ДБР.
На своїй офіційній сторінці у Facebook Лариса Криворучко опублікувала глибокий аналітичний допис, де проаналізувала історичний контекст діяльності Ірини Фаріон. Вона чітко підкреслила, що складні факти біографії загиблої «не є оцінкою її діяльності, але підкреслюють складність історичного контексту». Цей виважений науковий підхід знайшов відгук серед інтелектуальної частини суспільства.
В той самий час опоненти захисту намагаються вдаватися до брудних позаюридичних методів тиску. Представники потерпілої (зокрема, донька Фаріон — Софія Особа) та адвокат Наталія Романик публічно звинувачують Криворучко у «затягуванні процесу» та влаштуванні «судового цирку». Вони апелюють до емоцій, заявляючи, що захисниця під час перерв нібито спілкується «мовою окупанта», намагаючись у такий спосіб штучно змістити фокус із юридичних нестикувань справи у площину мовного скандалу. Прокурор Дмитро Петльований двічі вимагав визнати причини неявки Криворучко (через наукові лекції та участь в інших слідчих діях) «неповажними» та просив ініціювати проти неї нові дисциплінарні стягнення. Але весь цей інформаційний шум лише підтверджує: аргументів по суті справи у прокуратури не залишилося.
9. Закон та справедливість мають перемогти
Справа про вбивство Ірини Фаріон підійшла до своєї критичної точки. Сьогодні це вже не просто суд над Вячеславом Зінченком — це суд над самою українською правоохоронною системою. Що переможе: емоційна істерія, бажання прикрити чиновницькі погони та премії, чи сухий, безкомпромісний Закон?
Критичний аналіз матеріалів чітко доводить: доказова картина провини Зінченка, як беззаперечного виконавця, є абсолютно неспроможною. Ті розрізнені елементи, які прокуратура видає за «залізні докази» — суб’єктивна запахова експертиза собак, суперечливе відео, змонтований протокол із раптовою появою гільзи та відсутність самої вогнепальної зброї — розсипаються під першим же професійним поглядом.
Закон і вища справедливість мають тріумфувати. Вячеслав Зінченко повинен опинитися на волі, адже тримати за ґратами людину на основі сфабрикованих припущень — це злочин проти Конституції України. Тим часом правоохоронні органи мають припинити займатися самопіаром, проявити реальний, а не бутафорський професіоналізм, і нарешті знайти справжнього вбивцю та реальних замовників ліквідації Ірини Фаріон. А поки у процесі стоїть такий захисник, як Лариса Криворучко, у фальсифікаторів немає жодного шансу.
Додатки: Офіційні дані та джерела
Хронологія ключових подій у справі
| Дата | Подія | Джерело інформації |
| 19.07.2024 | Зухвалий замах у Львові на Ірину Фаріон (вул. Т. Масарика). Того ж дня потерпіла померла в лікарні. | Офіційні зведення МВС України |
| 21.07.2024 | Оприлюднення фоторобота підозрюваного. Виявлення речей та намету у лісі Голоско. | Звіти слідчих груп, ЗМІ |
| 25.07.2024 | Затримання 18-річного Вячеслава Зінченка у Дніпрі. Пред’явлення підозри за ст. 115 КК. | Публікації [видання NV.ua] |
| 26.07.2024 | Галицький райсуд Львова обирає запобіжний захід — тримання під вартою без застави. | Інформаційні стрічки новин |
| 28.08.2025 | КДКА Вінницької області за скаргою ДБР відкриває дисциплінарну справу проти Криворучко. | Матеріали КДКА, [юридичному порталі Протокол] |
| 23.10.2025 | Рішення КДКА про зупинення адвокатського свідоцтва Криворучко на 6 місяців. | Архівні рішення ДП КДКА |
| 02.12.2025 | Допит ключового свідка у суді: жінка заявила, що на відео — не Зінченко, а чоловік 30-32 років. | Репортажі інформагентства [Укрінформ] |
| 16.12.2025 | Оприлюднення даних одорологічної експертизи собак (заявлено збіг у 99,9%). | Судові хроніки, [Укрінформ] |
| 24.04.2026 | Зінченко у суді офіційно відмовляється від Сулими/Вороняка та залучає Ларису Криворучко. | Протокол судового засідання |
| 08.04.2026 | Вища адмінпалата Верховного Суду задовольняє касацію Криворучко проти рішення КДКА. | Офіційна [Постанові ВАСУ] |
| 05.05.2026 | Адвокатка Криворучко подає клопотання про відвід колегії суддів та секретарки у Львові. | Публікації медіа [Суспільне Львів] |
Список використаних нормативних актів та аналітичних джерел
-
Міністерство внутрішніх справ України — Матеріали офіційних брифінгів та заяви міністра І. Клименка щодо ходу розслідування вбивства І. Фаріон (офіційний портал
mvs.gov.ua). -
Кримінальний процесуальний кодекс України — Статті 49, 50, 370, 412 щодо забезпечення права на захист та наслідків його порушення.
-
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» — Стаття 34 (Дисциплінарні проступки), стаття 31 (Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю) на базі порталу
zakon.rada.gov.ua. -
Вища адміністративна палата Верховного Суду України — Постанова від 08.04.2026 року у справі №120/15288/25 за позовом Л.С. Криворучко (база даних
protocol.ua). -
Національна інформаційна агенція Укрінформ — Серія аналітичних публікацій та судових репортажів із засідань Шевченківського та Галицького районних судів м. Львова за 2025–2026 рр. (
ukrinform.ua). -
Громадська організація «Антикорупційний фронт» — Розслідування щодо зловживань та порушення територіальної підсудності під час розгляду дисциплінарних справ адвокатів (
anticor.foundation). -
Галузеве аналітичне видання AdvokatPost — Аналіз практики Верховного Суду щодо захисту прав адвокатів від тиску з боку правоохоронних органів (
advokatpost.com). -
Телеканал і новинний портал КИЇВ24 — Матеріали розслідувань щодо балістичних експертиз сигнальної зброї та вилучених уламків куль (
kyiv24.news).
Степан Сікора, ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”