Справа Малхаза Папіашвілі: Закон, оперативні рапорти та лінія фронту людської долі

Червневий ранок 2026 року в Києві розпочався з події, яка пройшла майже непоміченою для більшості пересічних громадян, але стала знаковою для української юридичної спільноти та всієї правоохоронної системи. Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням Карпушової О.В., за участю суддів Епель О.В. та Кузьмишиної О.М., поставив остаточну крапку в одному з найзаплутаніших та найбільш парадоксальних міграційних протистоянь останніх років.

Цей судовий процес — не просто суперечка іноземця з державною інституцією. Це дзеркало, в якому відобразилися глибинні суперечності сучасної правової системи України: баланс між національною безпекою та правами людини, вага оперативної інформації поліції проти залізобетонних юридичних фактів, а також питання того, як держава оцінює осіб, що зі зброєю в руках встали на її захист у найважчі часи.

У центрі цього юридичного цунамі опинився Малхаз Нодарійович Папіашвілі — громадянин Республіки Грузія, чиє ім’я впродовж тривалого часу з’являлося на шпальтах ЗМІ у діаметрально протилежних контекстах. Для однієї частини суспільства та правоохоронних органів він фігурував у звітах як «кримінальний авторитет Махо», якого втретє намагаються витурити з України. Для іншої — він успішний підприємець, магістр права, багатодітний батько, волонтер легендарного Грузинського легіону та чинний військовослужбовець Збройних Сил України із посвідченням учасника бойових дій і подяками від вищого військового керівництва країни.

Щоб зрозуміти, як ув’язалися в один вузол такі суперечливі характеристики та які правові уроки демонструє нам справа Малхаза Папіашвілі, необхідно детально, крок за кроком, реконструювати хронологію подій, проаналізувати аргументи сторін та зануритися у тонкощі українського адміністративного судочинства.

Частина I. Коріння та соціальна інтеграція: Хто такий Малхаз Папіашвілі?

Історія Малхаза Папіашвілі в Україні розпочалася задовго до великих політичних та військових потрясінь — у 2008 році. Тоді, будучи ще 18-річним юнаком, він прибув до України, пов’язавши з цією землею свої життєві плани. 23 жовтня 2008 року орган ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області надав йому офіційний дозвіл на імміграцію. Підставою став пункт 6 частини другої статті 4 Закону України «Про імміграцію». Тоді ж він отримав свою першу посвідку на постійне проживання.

За вісімнадцять років життя в Україні Малхаз не залишився тимчасовим гостем. Його інтеграція в українське суспільство, зафіксована у матеріалах судової справи, виглядає напрочуд глибокою та різнобічною. Офіційне досьє Малхаза Папіашвілі містить у собі унікальне поєднання соціальних, освітніх та економічних маркерів, які навряд чи вкладаються у звичний стереотип про іноземця-правопорушника:

Родина та побут: Оселившись у місті Біла Церква Київської області, Малхаз у січні 2016 року уклав офіційний шлюб із Ніно Дакіурідзе. В Україні у подружжя народилося троє дітей: донька Лела (2016 р.н.) та двоє соратників — сини Ніколай (2018 р.н.) і Михаїл (2021 р.н.). Усі вони є малолітніми громадянами України, які постійно проживають тут. Ба більше, Малхаз отримав офіційне посвідчення багатодітної сім’ї від Управління з питань молоді та спорту Білоцерківської міської ради, що дає право на відповідні соціальні пільги.
Освіта як маркер соціалізації: На відміну від класичних персонажів кримінальних хронік, Папіашвілі продемонстрував системний інтерес до здобуття вищої освіти в українських навчальних закладах. Спочатку він здобув середню освіту, потім у 2021 році закінчив Білоцерківський національний аграрний університет із дипломом бакалавра. У 2023 році він подвоює свої зусилля: отримує диплом магістра в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі за напрямком «Освіта/Педагогіка», а паралельно — ступінь магістра права у Вищому навчальному закладі «Міжрегіональна академія управління персоналом» (МАУП).
Економічний внесок: Малхаз Папіашвілі офіційно зареєстрований як приватний підприємець. Матеріали податкової звітності за 2024 рік, які ретельно вивчалися судом, свідчать про масштаб його легальної діяльності: задекларований дохід склав 4 793 133,27 грн. З цієї суми до бюджету України було сплачено 193 722 грн податків та 16 143,50 грн військового збору. Ці цифри демонструють, що його бізнес не був фіктивним екраном, а приносив цілком реальну фінансову користь державі, що воює.
Паралельно з цим розвивався і його публічний профіль. Аналізуючи його життєвий шлях і біографію, стає зрозуміло, що він інтегрувався у спортивне життя Київщини. Він неодноразово отримував подяки від Київської обласної ради, Білоцерківської міської ради, Білоцерківської районної ради та Федерації спортивних видів боротьби за вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури, популяризацію спортивної боротьби серед молоді та підтримку олімпійського руху в регіоні впродовж 2019–2022 років.

Частина II. Військовий чинник: Волонтер, легіонер, захисник

Найважливішим аргументом у захисті прав Малхаза Папіашвілі став його безпосередній зв’язок із сектором оборони України. Коли у 2014–2015 роках почалася перша фаза російської агресії, Малхаз не залишився осторонь. З 1 січня 2015 року він офіційно став волонтером Грузинського Національного Легіону — добровольчого формування, яке одним із перших серед іноземних підрозділів стало на захист українського суверенітету.

З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році його діяльність набула ще більшої динаміки. Згідно з документами, представленими в суді, Папіашвілі пройшов шлях від активного волонтера до кадрового військового:

З матеріалів судової справи:

Папіашвілі Малхазі перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А4126 з 15.02.2024, що підтверджено довідкою від 01.07.2025 №1380 військової частини A4120. Раніше, з грудня 2023 року, він був прийнятий на військову службу наказом командира військової частини А3449 згідно з наказом від 04.12.2023 №238РСдск. 17 травня 2024 року йому було видано посвідчення учасника бойових дій (УБД) серії УБД № 304116.

Державне та військове визнання заслуг Папіашвілі зафіксоване в цілій низці офіційних нагород та грамот, серед яких:

1. Подяка начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова від 19.07.2022 за вагомий внесок у справу забезпечення національної безпеки.

2.Подяка Командувача об’єднаних сил Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Наєва С., щодо сприяння захисту територіальної цілісності та недоторканності України.

3. Подяка начальника Головного управління Національної поліції в Київській області (вельми іронічний факт, зважаючи на подальші дії цього ж відомства).

4. Грамота командира військової частини А7377 та подяки від ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та добровольців АТО» за вагомий внесок у розвиток особового складу батальйону.

Такий солідний послужний список створював образ зразкового іноземця-патріота, який віддав Україні роки життя, ресурси та здоров’я на полі бою. Проте у правоохоронних органів був абсолютно інший погляд на цю особистість.

Частина III. Темна сторона медалі: Версія правоохоронців та ТРЦ «Вега»

У березні 2025 року навколо Папіашвілі розгорівся новий гучний скандал. Поліція та Департамент стратегічних розслідувань (ДСР) Національної поліції України згенерували пакет документів, який малював портрет небезпечного лідера етнічного злочинного угруповання.

Головним тригером для рішучих дій міграційної служби та поліції стали події 18 березня 2025 року в Білій Церкві. Близько 11:04 на лінію «102» Білоцерківського РУП надійшло повідомлення від невідомої особи про те, що в торгівельно-розважальному центрі «Вега» (вул. Героїв Небесної Сотні, 2а) відбулася стрілянина, є поранені.

Прибувши на місце події, оперативники з’ясували наступну картину: близько 11:00 до приміщення тренажерного залу на четвертому поверсі ТРЦ увійшла група осіб слов’янської та грузинської національності загальною кількістю близько 10 чоловік. Один із візитерів здійснив чотири постріли в чоловіка, який там перебував. Потерпілий отримав тяжкі вогнепальні поранення обох стегон, переломи кісток лівого стегна та правої гомілки, а також пошкодження магістральних судин нижніх кінцівок.

Слідчий відділ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області негайно розпочав досудове розслідування у кримінальних провадженнях: № 12025111030000693 за частиною четвертою статті 296 (Хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї) та № 12025111030000695 за частиною першою статті 263 (Незаконне поводження зі зброєю). За оперативною інформацією Управління міграційної поліції, до організації та вчинення цього злочину був причетний саме Малхаз Папіашвілі.

Згодом, 2 квітня 2025 року, Управління стратегічних розслідувань в Київській області підготувало подання № 40252-2025, у якому детально розписало внутрішні оперативні дані щодо Папіашвілі. Характеристика, надана поліцейськими, виглядала вкрай жорстко:

З подання УСР Нацполіції:

«Характеризується як чоловік нахабний, запальний, неврівноважений, гарячкуватий та дещо егоїстичний. За складом характеру схильний до хуліганських проявів. Деякі з опитаних вказали, що позивач може бути причетним до вчинення протиправних вчинків, а саме за певну грошову винагороду організовує збір добре фізично підготовлених осіб (спортсменів) для виїзду та участі у “рейдерських захопленнях” різних підприємств, установ та організацій на території України та вимагання грошових коштів із застосуванням фізичної сили. Не маючи певного роду занять, позивач завжди при собі має значні суми грошових коштів та постійно проводить дозвілля в розважальних закладах м. Біла Церква».

Крім того, правоохоронці згадали старі відомості про Малхаза:

Судимість 2013 року: Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013100030000515 від 19.07.2013 за ч. 2 ст. 296 КК України. За версією УСР, завдяки своєму характеру Папіашвілі зміг переконати потерпілих укласти угоду про примирення. 30 серпня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області затвердив цю угоду, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів (850 гривень).
Систематичні порушення ПДР: Поліція підняла цілий пласт адміністративних проступків. Було зафіксовано низку постанов за ч. 1 та ч. 2 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості руху, винесені у Києві, Білій Церкві, Кіровоградській та Львівській областях), а також протокол серії АБА № 111099 за ст. 124 КУпАП (ДТП із пошкодженням транспортних засобів у Львівській області від 20.12.2024). Загалом автоматична система фіксації порушень у період з 11.05.2023 до 09.02.2025 зафіксувала 27 порушень.

На підставі цього масиву інформації поліція дійшла однозначного висновку: перебування громадянина Грузії Малхаза Папіашвілі на території України несе пряму загрозу національній безпеці, громадському порядку, охороні здоров’я та законним інтересам українських громадян. Правоохоронці вимагали негайного ініціювання процедури скасування його міграційних документів та депортації.

Частина IV. Бюрократичний бліцкриг Державної міграційної служби

Отримавши такі сигнали від кримінального блоку поліції, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області запустило прискорений механізм очищення українського простору від «небажаного елемента». Бюрократична машина спрацювала блискавично, видавши серію рішень:

Дата прийняття	Орган прийняття	Суть рішення / Реєстраційний номер	Правова підстава	Строк дії / Наслідки
01.04.2025	ЦМУ ДМС (Управління організації запобігання нелегальній міграції)	Рішення про заборону в’їзду на територію України	Абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців…»	Заборона в’їзду строком на 3 роки (до 01.04.2028). Доручення направлено прикордонникам (ДПСУ) 03.04.2025 за №8010.82-15499/80.3-25.
07.05.2025	ЦМУ ДМС (Затверджено заступником начальника управління)	Висновок та рішення № 126 про відкликання дозволу на імміграцію	Стаття 12 Закону України «Про імміграцію»	Повне анулювання дозволу, виданого ВГІРФО ГУ МВС ще 23.10.2008.
07.05.2025	ЦМУ ДМС	Рішення № 80112500108315/126-1 про відкликання посвідки на постійне проживання	Пункт 64 Порядку № 321, затвердженого постановою КМУ	Визнання посвідки № 900095992 недійсною, такою, що підлягає вилученню та знищенню.
07.05.2025	ЦМУ ДМС	Рішення № 8010130100018357 про примусове повернення	Стаття 26 Закону України «Про правовий статус іноземців…»	Зобов’язання самостійно залишити територію України під загрозою депортації.

ДМС обґрунтовувала свої дії тим, що норми закону дозволяють скасовувати або відкликати дозвіл на імміграцію, якщо дії особи загрожують громадському порядку чи національній безпеці. Оперативні листи поліції про стрілянину в ТРЦ «Вега» та довгий список адмінпорушень здавалися чиновникам достатнім фундаментом. Проте міграційники припустилися фундаментальних помилок, які згодом детально препарували адвокати Папіашвілі та судова система.

Частина V. Анатомія судового процесу: Чому позиція держави розсипалася?

Не погодившись із перетворенням на нелегала, Малхаз Папіашвілі 23 травня 2025 року звернувся з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду (КОАС). Його захист побудував стратегію на жорсткому дотриманні букви закону та принципі презумпції невинуватості. І ця стратегія виявилася абсолютно переможною.

22 жовтня 2025 року суддя КОАС Скрипка І.М. задовольнила позовні вимоги Папіашвілі у повному обсязі, визнавши всі рішення ЦМУ ДМС протиправними та скасувавши їх. Поліція, обурена таким рішенням, подала апеляційну скаргу. Розгляд справи перейшов у 2026 рік і завершився 3 червня 2026 року в Шостому апеляційному адміністративному суді, який залишив рішення першої інстанції без змін.

Чому ж суди вищої кваліфікації солідарно стали на бік іноземця, якого поліція називала кримінальним елементом? Причиною став глибокий критично-аналітичний розбір доказів, який виявив повну неспроможність аргументів держорганів за кількома ключовими напрямками.

1. Оперативна інформація — це не юридичний доказ

Головний камінь спотикання — причетність до стрілянини в ТРЦ «Вега». Поліція у своїх рапортах впевнено стверджувала, що Папіашвілі вчинив кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 296 та ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Проте, коли суд зажадав процесуальних документів, з’ясувалися важливі деталі. На момент винесення міграційних рішень (01.04.2025 та 07.05.2025):

Малхазу Папіашвілі не було оголошено про підозру у жодному кримінальному провадженні.
Він не мав статусу обвинуваченого, не перебував у розшуку.
Жодного вироку суду щодо цих подій не існувало.

З точки зору права, наявність кримінального провадження, де фігурує інформація про можливу участь особи, без оголошення підозри чи винесення вироку є лише робочою версією слідства. Суд наголосив, що суб’єкт владних повноважень не може обмежувати конституційні права людини на основі припущень та чуток, не підкріплених офіційними процесуальними рішеннями.

2. Ефект погашеної судимості та «судова маніпуляція»

Правоохоронці намагалися тиснути на суд фактом судимості Папіашвілі за хуліганство у 2013 році. Але суди виявили, що цей аргумент є неправомірним.

По-перше, згідно з офіційним витягом з інформаційно-аналітичної системи МВС України станом на 30 квітня 2025 року, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості стосовно Папіашвілі відсутні. Штраф у 850 гривень був сплачений понад 10 років тому, і ця судимість є давно погашеною в силу закону. По-друге, ця стара справа вже була предметом дослідження в інших судових процесах між Папіашвілі та силовиками (справи № 320/3781/19 та № 640/11447/22), і тоді суди вже чітко відхилили ці обставини як підставу для скасування дозволу на імміграцію.

3. Дрібні адмінпорушення проти статусу УБД

Посилатися на 27 автоматичних штрафів за перевищення швидкості як на «загрозу національній безпеці України» — виглядало в очах колегії суддів щонайменше непропорційно. Більшість із цих постанов були стандартними штрафами з камер фіксації, які не свідчать особі як про злісного антисоціального хулігана, здатного підірвати громадський порядок у державі. Суд першої інстанції проаналізував надані докази і констатував відсутність відповідних та належних доказів злісного порушення правопорядку, яке б вимагало депортації.

4. Ігнорування Закону про адміністративну процедуру

Юридична новела справи полягає в тому, що 15 листопада 2024 року набрав чинності Закон України № 4017-IX, який інтегрував норми Закону «Про адміністративну процедуру» у міграційне законодавство. Процедура скасування дозволу на імміграцію тепер чітко розділена на дві: відкликання або визнання недійсним.

Згідно з новим законодавством (зокрема, пунктами 21-23 Порядку № 1983 у редакції станом на день прийняття рішень), міграційна служба перед прийняттям таких радикальних рішень зобов’язана провести всебічне розслідування:

Вивчити подання у місячний строк, всебічно перевірити факти.
Запросити за потреби додаткову інформацію в інших органів влади, фізичних чи юридичних осіб.
Запросити самого іммігранта для надання пояснень, забезпечивши його право на участь у процесі прийняття рішення.

ЦМУ ДМС нічого цього не зробило. Вони прийняли рішення виключно на підставі подання третьої особи (поліції), не намагалися отримати будь-яку іншу інформацію стосовно позивача, його характеристик, не викликали Малхаза на співбесіду й винесли вердикт передчасно. Це є прямим порушенням принципів безсторонності, обґрунтованості та пропорційності, що закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ).

Частина VI. Баланс інтересів: Сім’я та захист держави проти системи

Окрему увагу судова колегія Шостого апеляційного суду приділила оцінці особистості позивача в контексті національного законодавства та міжнародних зобов’язань України. Суд зафіксував очевидний дисбаланс між діями держави та реальними обставинами життя людини.

З одного боку, стаття 19 Конституції України зобов’язує органи влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. З іншого боку, стаття 26 Конституції гарантує іноземцям, які перебувають в Україні на законних підставах, такі ж права і свободи, як і громадянам України.

Суд прямо вказав, що спроба вислати з країни чинного військовослужбовця Збройних Сил України, який захищає цю саму державу на фронті з грудня 2023 року, має офіційний статус учасника бойових дій, утримує трьох малолітніх українських громадян, сплачує мільйонні податки та має подяки від керівника воєнної розвідки Кирила Буданова, на основі лише неоформлених підозр поліції — це правове порушення.

Суд послався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема на рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain, заява № 30544/96), наголосивши на принципі обґрунтованості рішень. Будь-яке втручання державних органів у права людини має переслідувати легітимну мету, здійснюватися у чіткій відповідності до процедури та бути пропорційним. Спроба зруйнувати міграційний статус батька трьох дітей та захисника України через дорожні штрафи та чутки оперативників повністю руйнує необхідний баланс між безпекою суспільства та правами окремої особи.

Частина VII. Юридичні висновки та наслідки прецеденту

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2026 року у справі № 320/25949/25 є остаточною, набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає (за винятком рідкісних випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України). Вона тягне за собою серйозні юридичні наслідки для міграційних органів:

1. Повне відновлення документів: Центральне міжрегіональне управління ДМС зобов’язане виконати рішення суду та поновити дію посвідки на постійне проживання № 900095992 для Малхаза Папіашвілі.

2. Анулювання заборон на кордоні: Міграційна служба повинна направити офіційну інформацію до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (ДПСУ) про скасування рішення про заборону в’їзду в Україну строком до 01.04.2028.

3. Чинність дозволу на імміграцію: Відповідно до статті 13 Закону «Про імміграцію», у разі визнання судом протиправним та скасування рішення про відкликання дозволу, дозвіл на імміграцію вважається чинним та є законною підставою для перебування в Україні.

Водночас колегія суддів зробила важливе застереження, яке залишає правоохоронцям законний шанс діяти, якщо для цього з’являться реальні підстави:

«Прийняття відповідачем таких рішень, як передчасні, не позбавляє права відповідача для подальших дій в інтересах забезпечення національної безпеки України».

Це означає, що якщо правоохоронні органи дійсно мають реальні докази вини Папіашвілі у стрілянині в ТРЦ «Вега» чи інших протиправних діях, вони повинні діяти виключно в межах Кримінального процесуального кодексу: офіційно оголосити підозру, провести прозоре досудове розслідування, передати обвинувальний акт до суду та отримати законний вирок.

Тільки після того, як вирок суду набере законної сили, і особу буде засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року (згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону «Про імміграцію»), у міграційної служби з’являться безальтернативні та беззаперечні підстави для відкликання дозволу на імміграцію. До того часу діє презумпція невинуватості.

Урок для міграційної системи України

Справа Малхаза Папіашвілі — це хрестоматійний приклад того, як у правовій державі має працювати система стримувань і противаг. Вона демонструє, що статус іноземця, навіть із неоднозначним бекграундом та гучними заголовками в пресі, не позбавляє людину права на справедливий розгляд її справи та захист від передчасних кроків чиновників.

Для правоохоронної та міграційної систем України цей кейс став жорстким нагадуванням: часи, коли людину можна було позбавити права на постійне проживання на основі одного лише суб’єктивного рапорту чи оперативної довідки УСР, безповоротно минули. Новий Закон про адміністративну процедуру вимагає від державних органів європейських стандартів роботи: всебічного аналізу, збору беззаперечних доказів, обов’язкового вислуховування особи та поваги до її прав. А поки органи слідства не довели вину особи в законному порядку, правосуддя захищатиме її права — особливо, коли ця особа офіційно виконує обов’язки із захисту української держави.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”