Судовий процес — це не просто зачитування прокурорських тез та підписання готових рішень у затишних кабінетах. Це насамперед суворе, майже релігійне дотримання процедури. Коли ж процедура перетворюється на фарс, а конституційні гарантії підміняються судейською доцільністю, правосуддя вмирає, поступаючись місцем чистому свавіллю.
Саме такий тектонічний зсув у правовому полі продемонструвала гучна справа Вячеслава Зінченка, в якій захист в особі відомого правозахисника — адвоката Криворучко Лариси Сергіївни — перейшов у рішучий контрнаступ. Подана нею касаційна скарга Вячеслава Зінченка до Касаційного кримінального суду Верховного Суду є не просто процесуальним документом, а детальним, безкомпромісним маніфестом проти правового нігілізму, який пустив коріння у львівських судах.
У цій статті ми проведемо детальний критично-аналітичний розбір того, як судова система створила штучну «процесуальну пастку» для 20-річного юнака, котрий наразі утримується під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19». Ми розберемо кожен гвинтик цього зламаного механізму: від маніпуляцій із цифровими логами системи Електронний суд ЄСІТС до шокуючого факту участі у справі «фантомних адвокатів», чиї свідоцтва адвокатів були офіційно зупинені задовго до доленосного судового засідання.
Процесуальний абсурд: Як Електронний суд викрив маніпуляції зі строками оскарження
Одним із наріжних каменів, яким колегія суддів Львівського апеляційного суду у складі головуючого судді Головатого В. Я., суддів Романюка М. Ф. та Галапаца І. І. спробувала відгородитися від розгляду апеляційної скарги захисту, став нібито пропуск строків оскарження. Судді з легкістю закинули адвокату «свідоме затягування процесу» та «зловживання процесуальними правами». Але диявол, як відомо, ховається в цифрових деталях (метаданих), які неможливо підробити чи проігнорувати
Хронологія «паперового» та «цифрового» підлогу
Давайте ретельно відновимо хронологія подій вени 2026 року, що зафіксована у матеріалах справи № 466/12967/24:
1. 22 квітня 2026 року — колегія суддів Шевченківського районного суду міста Львова (судді Невойт П. С., Баєва О. І., Eдер П. Т.) постановляє ухвалу про продовження Вячеславу Зінченку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2026 року без права внесення застави.
2. 24 квітня 2026 року — мати обвинуваченого, Зінченко Олена Володимирівна, укладає договір про надання правничої допомоги з адвокатом Ларисою Криворучко. Важлива деталь: сама Лариса Сергіївна з 20 по 30 квітня перебуває на суворому стаціонарному лікуванні в КНП «Виноградівська районна лікарня» без фізичної можливості залишити заклад.
3. 01–05 травня 2026 року — термін, який апеляційний суд вважає «законним вікном» для подачі апеляції, ігноруючи той факт, що новий захисник в очі не бачив тексту оскаржуваного рішення.
4. 05 травня 2026 року — адвокат через Електронний суд вимагає негайно видати завірені паперові копії ухвал. Суддя Невойт П. С. відповідає брутальною відмовою.
5. 15 травня 2026 року — лише після повторного адвокатського запиту Шевченківський суд зволив надіслати копію ухвали на електронну пошту захисника.
Апеляційний суд у своїй ухвалі від 21 травня 2026 року безапеляційно стверджує: адвокат мала доступ до кабінету ЄСІТС, могла все прочитати дистанційно, а тому запізнилася з подачею скарги (яку було відправлено 18 травня) аж на 13 днів.
Неспростовний доказ: Що зафіксувала картка руху ухвали?
А тепер розіб’ємо цю судійську конструкцію залізобетонним фактом, який містить касаційна скарга Вячеслава Зінченка. Захист додав до матеріалів офіційну Картку руху ухвали Шевченківського районного суду від 22.04.2026. Цитуємо мовою першоджерела:
«Дата доставки до електронного суду інформації про документ: 22.05.2026 16:36»
«Дата доставки до电子нного суду файлу з текстом документа: 22.05.2026 16:00»
«Дата/час доставки повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет: 22.05.2026 17:13»
Це процесуальний нокаут. Суд першої інстанції фізично спромігся завантажити текст своєї ухвали в систему Електронний суд ЄСІТС лише 22 травня 2026 року. Тобто наступного дня після того, як апеляційний суд уже повернув скаргу адвокату, звинувативши її в тому, що вона «давно мала ознайомитися з документом у системі»!
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 35 КПК України та пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС, особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд вручає документи виключно в електронній формі. А оскільки файл з’явився в системі лише 22 травня, а через офіційні запити був надісланий захиснику 15 травня 2026 року, то саме 15 травня є офіційним і єдиним юридично доведеним днем вручення ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 395 КПК України, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи (а адвокат Криворучко не була і не могла бути присутня на засіданні 22 квітня, бо ще не мала договору), строк апеляційного оскарження обчислюється виключно з дня отримання копії судового рішення. Подавши скаргу 18 травня, адвокат вклалася у встановлений законом 5-денний строк із запасом. Отже, відмова у поновленні строків є абсолютно незаконною та штучною сегрегацією права на захист.
Фантомний захист: Справа Зінченка як прецедент катастрофічного порушення права на адвоката
Якщо історія з цифровими логами виглядає як банальне судейське підігрування обвинуваченню, то наступний аспект, який розкриває справа Вячеслава Зінченка, шокує навіть досвідчених юристів. Мова йде про фундаментальне порушення права на захист, яке за своєю правовою природою тягне за собою безумовне скасування будь-якого судового рішення.
Вячеславу Зінченку інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) та п. п. 8, 14 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство, вчинене з мотивів національної чи релігійної нетерпимості або у зв’язку з виконанням особою службового обов’язку). Це категорія особливо тяжких злочинів, де санкція передбачає довічне позбавлення волі.
Відповідно до частини 1 статті 52 КПК України, у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів участь захисника є обов’язковою з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Не просто бажаною, а безальтернативною.
Адвокати з «виключеними» свідоцтвами адвокатів
Під час засідання 22 квітня 2026 року, коли Зінченку продовжували тримання під вартою, у залі суду (та в режимі відеоконференції) були присутні два його тодішні адвокати: Вороняк Володимир Андрійович та Сулима Ігор Романович. Зовні все виглядало легітимно — мантії, прокурори Львівської обласної прокуратури (Петльований Д. І., Данилів О. М.) на місці, секретар веде журнал засідання.
Проте адвокат Лариса Криворучко провела ретельний моніторинг Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ) і виявила факти, від яких процесуальний фундамент обвинувачення розсипався на порох:
| ПІБ Адвоката | Номер свідоцтва та орган | Статус права на заняття адвокатською діяльністю станом на 22.04.2026 | Підстава зупинення |
| Вороняк Володимир Андрійович | № 001073 від 07.06.2016, Рада адвокатів Івано-Франківської обл. | ЗУПИНЕНО з 26.12.2025 по 26.01.2026 (і де-юре не поновлено належним чином на момент квітня 2026) | Рішення дисциплінарної палати КДКА Волинської області №381/25 |
| Сулима Ігор Романович | № 507 від 19.11.2004, Івано-Франківська обласна КДКА | ЗУПИНЕНО з 20.03.2025 по 20.05.2025 (і де-юре договори автоматично припинилися без законного поновлення повноважень у цій справі) | Рішення ВКДКА № ІІІ-009/2025 |
Згідно з частинами 5 та 6 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Відомості про зупинення вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Більше того, абзац 2 статті 32 Правила адвокатської етики чітко вказує: договір про надання правової допомоги припиняється у разі зупинення свідоцтва. А частина 2 статті 45 КПК України прямо забороняє допускати як захисника особу, стосовно якої в ЄРАУ містяться відомості про зупинення права.
Наслідки процесуальної нікчемності
Таким чином, станом на 22 квітня 2026 року де-юре повноваження обох адвокатів були припинені. Вони не мали жодного законного права сидіти на лаві захисту, заявляти клопотання чи створювати видимість правової допомоги.
Колегія суддів Шевченківського суду (Невойт, Баєва, Едер) та присутні прокурори, маючи безперешкодний доступ до реєстру ЄРАУ, знали або зобов’язані були знати про цей юридичний дефект. Проте вони свідомо промовчали, приховавши від молодого хлопця той факт, що його «захищають» особи без діючих ліцензій.
В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов’язковою. Засідання 22.04.2026 відбулося в умовах повної відсутності легітимного захисту, що перетворює ухвалу про тримання під вартою на юридично нікчемний папірець.
За лаштунками апеляції: Чому розгляд справи № 466/12967/24 відбувся незаконним складом суду
Процесуальний детектив продовжився у стінах Львівського апеляційного суду 21 травня 2026 року. Розуміючи, що навколо справи формується стіна упередженості, адвокат Лариса Криворучко через систему Електронний суд подала офіційну заяву про відвід первісно визначеної колегії суддів (Головатий В. Я., Белена А. В., Маліновська-Микич О. В.).
Те, що відбулося далі під час судового засідання, заслуговує на окрему увагу Вищої ради правосуддя:
1. Головуючий суддя Головатий В. Я. оголошує, що склад колегії раптово змінився: замість суддів Белени та Маліновської-Микич у процес увійшли судді Романюк М. Ф. та Галапац І. І.
2. Суддя запитує у адвоката, яка доля її заяви про відвід попереднього складу. Лариса Сергіївна чітко наполягає: заяву не відкликаю, вимагаю розгляду всіх заяв про відвід у встановленому законом порядку.
3. Замість того, щоб піти до нарадчої кімнати та винести вмотивовану ухвалу, як того вимагають частини 1 та 3 статті 81 КПК України, головуючий суддя просто кидає фразу: «Приєдную заяву про відвід до матеріалів справи без розгляду».
Кримінальний процесуальний кодекс України. Стаття 81, Частина 3:
«Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів».
Залишення заяви про відвід «без розгляду» — це ноу-хау, якого немає в жодній статті КПК України. Суд не мав права робити жодного подальшого процесуального кроку (включаючи повернення апеляційної скарги), поки не було вирішено питання відводу.
Ігнорування цієї процедури автоматично означає, що ухвала від 21.05.2026 була ухвалена незаконним складом суду. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 412 КПК України, це є ще однією безумовною підставою для повного скасування рішення суду апеляційного інстанції в Касаційному кримінальному суді Верховного Суду.
Міжнародні стандарти та Женевські конвенції: Правосуддя в умовах воєнного стану
Коли внутрішні суди демонструють дивовижну сліпоту до національного законодавства, захист апелює до наднаціональних інструментів. Касаційна скарга Вячеслава Зінченка містить глибокий аналіз міжнародного гуманітарного права та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), які, відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», є прямим джерелом права в Україні.
Особливості правосуддя під час війни
В Україні наразі діє правовий режим воєнного стану, продовжений Указом Президента України від 27.04.2026 № 342/2026. Багато хто помилково вважає, що війна списує процесуальні порушення. Насправді все навпаки.
Указом Президії ВР УРСР ще у 1954 році була ратифікована Конвенція про захист цивільного населення під час війни (Женевські конвенції 1949 року). Пункт 1 статті 2 Конвенції чітко зазначає, що вона застосовується до всіх випадків збройного конфлікту.
Підпункт “D” пункту 1 статті 3 цієї Конвенції категорично забороняє:
«…засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні».
А стаття 72 Конвенції додає, що кожен обвинувачений повинен мати право на допомогу кваліфікованого правозахисника за власним вибором, який повинен мати змогу вільно відвідувати обвинуваченого та бути забезпеченим усіма необхідними засобами для підготовки захисту.
Коли львівські судді позбавляють обвинуваченого реального захисника та закривають очі на недопуск нового адвоката до матеріалів справи, вони прямо порушують не лише КПК, а й міжнародне гуманітарне право.
Тріумф форми над змістом: Що каже практика ЄСПЛ?
Європейський суд з прав людини у своїй практиці давно виробив імунітет проти судейських маніпуляцій з процедурою. Лариса Криворучко у своїй скарзі спирається на цілу плеяду фундаментальних рішень:
-
«Bellet v. France» (Заява №23805/94): Суд наголосив, що право на доступ до суду має бути реальним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним. Обмеження, які застосовуються, не повинні звужувати доступ у такий спосіб або до такої міри, щоб сама суть права була порушена.
-
«Artico v. Italy» (Заява №6694/74) та «Salduz v. Turkey» (Заява №36391/02): Європейський суд прямо зазначив, що Конвенція гарантує не формальну присутність адвоката в залі (фізичне тіло на стільці), а реальне та законне здійснення захисту. Наявність «адвокатів» із зупиненими ліцензіями — це класична процесуальна фікція.
-
«Kharchenko v. Ukraine» (Заява №40107/02) та «Ignatov v. Ukraine» (Заява №40583/15): ЄСПЛ послідовно розглядає відсутність ефективного доступу до процедури перегляду законності тримання під вартою як одне з найсерйозніших порушень статті 5 Конвенції (Право на свободу та особисту недоторканність).
Коли судова система створює ланцюжок, де один суддя (Невойт) не дає копій рішень, а колегія апеляційного суду (Головатий, Романюк, Галапац) на цій підставі закриває двері правосуддя — вони створюють «ілюзорне право», яке повністю суперечить європейським стандартам демократичного суспільства.
Цифровізація та безпека: Чому право на участь у режимі ВКЗ є аксіомою сучасного судочинства
Останній, але вкрай практичний аспект касаційних вимог адвоката Криворучко стосується умов роботи захисту в сучасних реаліях. Суд не може гарантувати абсолютну безпеку учасникам процесу під час повітряних тривог чи переїздів між містами (враховуючи, що захисник базується в Києві, а процеси йдуть у Львові).
Саме для цього існує стаття 336 КПК України, яка передбачає можливість здійснення дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції (ВКЗ), зокрема у разі введення воєнного стану.
Захист наполягає на виконанні прямих норм закону:
1. Повна цифровізація справи: Відповідно до ч. 4 ст. 15-1 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та п. 130 Положення про ЄСІТС, суд зобов’язаний негайно перевести всі паперові матеріали справи № 466/12967/24 в електронну форму та надати адвокату доступ до них за її РНОКПП (3073912669).
2. Дистанційні засідання: Всі наступні засідання мають проводитися виключно в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів адвоката через підсистему «Відеоконференцзв’язок».
3. Дотримання строків повідомлення: Відповідно до ч. 9 ст. 135 КПК України, захисник має отримувати повістки не пізніше ніж за три дні до засідання, щоб мати реальний час для підготовки правової позиції.
Висновки та вимоги: Що вирішить Касаційний кримінальний суд?
Аналітика подібних резонансних процесів свідчить: коли вищі судові інстанції ігнорують очевидні «білі плями» у рішеннях нижчих судів, це завдає нищівного удару по довірі до державної влади в цілому. Справа Вячеслава Зінченка стала лакмусовим папірцем, який покаже, чи здатний Верховний Суд виступити реальним гарантом Конституції, а не корпоративним щитом для колег з регіонів.
У своїй касаційній скарзі адвокат Лариса Криворучко висуває чіткі, юридично обґрунтовані вимоги:
1. Скасувати повністю ухвалу Львівського апеляційного суду від 21.05.2026 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
2. Зобов’язати внести РНОКПП адвоката до системи для повного доступу до електронних матеріалів справи.
3. Забезпечити проведення всіх засідань у режимі ВКЗ з належним триденним завчасним повідомленням захисту.
Судові рішення не можуть будуватися на процесуальних підлогах та закриванні очей на відсутність свідоцтв у адвокатів. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду має унікальну можливість повернути цей резонансний процес у русло закону, продемонструвавши, що Україна дійсно є правовою державою, де панує Верховенство Права, а не судейське свавілля. Ми продовжуємо уважно стежити за розвитком подій навколо цього безпрецедентного процесу.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”