Анатомія процесуального колапсу: Чому справа Ірини Фаріон ризикує розвалитися у суді? (відео)

Гучні кримінальні процеси завжди приковують увагу мільйонів. Коли ж ідеться про вбивство відомого публічного діяча, суспільство вимагає не просто швидкого розслідування, а миттєвого покарання винних. Проте за лаштунками медійного шуму та поспішних реляцій правоохоронних органів часто ховаються системні правові діри, здатні перетворити навіть найгучнішу справу на юридичний порох.

Сьогодні справа Ірини Фаріон опинилася в епіцентрі нового, ще більш глибокого скандалу, який виходить далеко за межі звичних дискусій про мотиви злочину. Мова йде про формування складу суду з порушенням процедури, ігнорування норм права та безпрецедентний прецедент, пов’язаний із позбавленням обвинуваченого реального права на захист. Вячеслав Зінченко, якого офіційно звинувачують у скоєнні цього жорстокого вбивства, на  мою  думку, опинився на лаві підсудних у статусі «незаконно обвинуваченого».

Давайте детально, крок за кроком, розберемо аналітичну хронологію того, чому поточний судовий процес ризикує увійти в історію українського правосуддя як один із найяскравіших прикладів процесуального нігілізму.

Хронологія абсурду: як формувався «незаконний» склад суду

Будь-яка справедлива судова процедура починається з базового принципу — законності формування самого органу, що здійснюватиме правосуддя. Наразі дана судова справа розглядається в Шевченківському районному суді міста Львова у складі колегії суддів. Проте, як свідчать первинні матеріали аналізу судового діловодства, цей склад колегії був сформований із грубими, очевидними порушеннями чинного законодавства.

Згідно з нормами, які чітко диктує частина 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, розподіл справ між суддями має відбуватися виключно об’єктивно та випадково — за допомогою автоматизованої системи. Мета цього правила проста: унеможливити так зване «ручне керування» судовим процесом та виключити корупційний чи політичний фактор підбору «зручних» служителів Феміди.

Важливий юридичний нюанс: Авторозподіл у справі Зінченка, якщо проаналізувати офіційні звіти, демонструє ознаки штучного втручання. Були зафіксовані маніпуляції зі списками суддів, які мали право брати участь у розподілі, що фактично призвело до призначення заздалегідь визначеної колегії.

Чому це питання є первинним і настільки важливим для широкого кола читачів? Справа в тому, що закон є непохитним: незаконний склад суду не може винести законне судове рішення. Будь-який вирок чи ухвала, ухвалені колегією, формування якої супроводжувалося порушенням процедури авторозподілу, підлягають безумовному та автоматичному скасуванню в судах вищих інстанцій. Це не просто формальність — це істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке нівелює всю роботу слідства, якою б масштабною вона не була.

Справа Ірини Фаріон та колапс захисту: адвокати із зупиненими свідоцтвами

Якщо маніпуляції з авторозподілом суддів викликають обурення в експертному середовищі, то наступний факт, виявлений захистом Вячеслава Зінченка, поверг у справжній шок професійну спільноту юристів. Мова йде про статус перших адвокатів підсудного, які представляли його інтереси на початкових етапах процесу, коли досліджувалися ключові докази (а це близько 30 томів матеріалів), проводилися допити свідків, експертів та, що найголовніше, продовжувалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативи у вигляді застави.

Захист Зінченка здійснювали два відомі адвокати: адвокат Вороняк та адвокат Сулима. Якщо ми відкриємо їхні офіційні профілі в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ), перед нами постане приголомшлива картина дисциплінарних стягнень, яка повністю анулює законність їхньої участі у процесі.

Для наочності та детального аналізу ситуації зведемо ці дані у хронологічну таблицю:

Статус адвокатів Вячеслава Зінченка згідно з даними ЄРАУ

Що говорять нам норми профільного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»? Відповідно до частин 5 та 6 статті 31 цього Закону, протягом усього строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має жодного права її здійснювати. Більше того, закон безапеляційно стверджує: договір про надання правової допомоги, укладений адвокатом з клієнтом (або третьою особою в інтересах клієнта, наприклад, матір’ю Вячеслава Зінченка), автоматично припиняється у разі зупинення дії свідоцтва.

А тепер поєднаємо ці залізобетонні юридичні норми з реальною практикою у залі суду. Нові договори після зупинення свідоцтв ні з Вячеславом Зінченком, ні з його родичами не укладалися. Незважаючи на це, адвокат Вороняк, маючи офіційно зупинене свідоцтво, брав активну участь у судових засіданнях. Він перебував у процесі, виступав, брав участь у дослідженні доказів та розгляді питання про продовження строку тримання під вартою для підсудного.

Процесуальний прецедент: чому тримання під вартою Зінченка є незаконним

З точки зору українського законодавства та міжнародного права, ситуація, що склалася в Шевченківському суді, є абсолютно неприпустимою. Злочин, у якому звинувачують Зінченка, класифікується як особливо тяжкий. У таких категоріях справ участь кваліфікованого, а головне — легітимного адвоката є імперативно обов’язковою. Це аксіома, яка навіть не підлягає обговоренню чи двозначному трактуванню.

Коли інтереси людини в суді представляє особа, чиє свідоцтво правомірно зупинене органом адвокатського самоврядування, людина де-юре залишається взагалі без захисту. Тобто держава в особі суду та прокуратури проводила засідання щодо позбавлення волі громадянина за повної відсутності його законного представника.

Чи законне рішення про продовження строку тримання під вартою без визначення застави, ухвалене за таких умов? Безумовно, ні. З юридичної точки зору це класифікується як істотне порушення процесуального права та пряме порушення базових прав людини.

Через такі «кричущі» помилки підсудний підлягає безумовному та негайному звільненню з-під варти. Проте, попри очевидність ситуації, судова колегія під головуванням суддів Шевченківського суду, а також колегія Львівського апеляційного суду (включаючи суддю Головатого та інших членів колегії), продовжують утримувати Вячеслава Зінченка під вартою. Це утримання триває всупереч логіці закону, принципу хронології процесуальних дій та здоровому глузду.

Колеги-юристи, які детально розбираються в тонкощах авторозподілу суду та статусах адвокатів у ЄРАУ, буквально хапаються за голови. Всі професіонали солідарні в одному: подібні дії з боку захисників із зупиненими ліцензіями та суддів, які заплющили на це очі, є абсолютно недопустимими. Наразі на дії адвокатів Вороняка та Сулими вже офіційно подано відповідні скарги до дисциплінарних органів. Суть професії адвоката полягає у захисті, а найперша заповідь тут, як і в медицині — «не нашкодь». У даній ситуації недбалість або свідомі дії колишніх захисників завдали нищівного удару по легітивності всього процесу.

За лаштунками розслідування: фальсифікації та експертні сумніви

Окрім суто процедурних «катастроф» із судовим складом та адвокатами, серйозні питання викликає й сама доказова база, на якій будується обвинувачення. На думку сторони захисту, матеріали справи містять величезну кількість припущень, які жодним чином не ґрунтуються на реальних, беззаперечних доказах. Більше того, у справі присутня значна кількість документів, що мають виражені ознаки фальсифікації.

Правоохоронна система поспішила відзвітувати перед суспільством: грамоти роздані, нагороди за «блискавичне розслідування» отримані, галочки у звітах поставлені. Але чи дійсно на лаві підсудних перебуває той, хто вчинив цей злочин?

Багато незалежних експертів, аналізуючи відеоматеріали та фотофіксацію особи, яка днями вистежувала Ірину Фаріон біля її будинку та врешті здійснила смертельний постріл, схиляються до однозначного висновку: людина на відео та Вячеслав Зінченко — це абсолютно різні люди. Різна антропометрія, фізіологія обличчя, специфіка рухів та ходи. Покласти виконання такої професійно спланованої та холоднокровної ліквідації на «одного маленького хлопчика», який нібито самотужкі протягнув подібну операцію у чужому місті — це, щонайменше, виглядає непереконливо та викликає відвертий сміх у фахівців.

Погляд на контекст: Окремо варто згадати й суспільний наратив навколо постаті самої жертви. Суспільство намагаються переконати, що Ірина Фаріон — національний герой, хоча офіційно такого статусу вона не має, а ставлення до її фігури в українському соціумі залишається кардинально різним.

Архівні письмові документи, які безглуздо заперечувати, чітко доводять, що свого часу вона була членом КПРС та активно підтримувала радянську ідеологію. Характеристику для її вступу підписував Степан Кубів, зазначаючи її внесок у пропаганду… російської мови серед студентства на Львівщині. Це історичний і задокументований факт. Проте, якими б не були політичні погляди людини, її смерть у правовій державі є страшним злочином, який не може бути виправданий. Держава зобов’язана знайти реального кілера, а не призначити винного заради красивих звітів.

Що далі: новий судовий розгляд чи європейський прецедент?

Коли захист виявив тотальні порушення процесу та факт перебування у справі адвокатів без чинних повноважень, колегії суддів Шевченківського районного суду міста Львова було заявлено офіційний відвід. Реакція «служителів Феміди» виявилася показовою — вони просто проігнорували заяву, не відреагували на неї належним чином і продовжили слухати справу далі, наче нічого не сталося.

Наразі всі ці факти вже процесуально зафіксовані, відправлені відповідні офіційні запити щодо точного часу подачі документів та моментів їхнього роздрукування судом. Проведення судового засідання з грубим ігноруванням правил розгляду відводів та самовідводів — це ще один цвях у труну легітимності майбутнього вироку. Будь-яке рішення, ухвалене за таких обставин, підлягає безумовному скасуванню.

Чому судді так легко йдуть на порушення Конституції України та КПК? Чому закони, які пишуться для захисту громадян, так цинічно ігноруються тими, хто має їх захищати? На жаль, відповіді криються у хронічних хворобах нашої судової системи:

• Телефонне право та виконання прямих вказівок «зверху».

• Корупційна складова, що підтверджується регулярними гучними підозрами від ВАКС (Вищого антикорупційного суду) щодо купівлі-продажу судових рішень.

• Перевага політичної доцільності над буквою закону.

З огляду на масштаб процесуальної катастрофи — незаконний склад суду, незаконні продовження тримання під вартою, участь адвокатів із зупиненими ліцензіями, порушення права на захист та сумнівні допити — єдиним законним виходом із цієї ситуації є повне скасування всіх попередніх ухвал, негайне звільнення Вячеслава Зінченка з-під варти та направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

По-іншому в демократичній державі бути не може. Якщо українська Феміда виявиться неспроможною продемонструвати вірність присязі та закону, ця справа дуже швидко перейде з національного рівня на європейський. Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка є обов’язковою для застосування в Україні, в аналогічних випадках завжди стає на бік захисту прав людини, жорстоко караючи держави за імітацію правосуддя.

Правду та справедливість не зупинити жодними надуманими переслідуваннями, тиском чи погрозами на адресу нових правозахисників. Закон має силу, навіть якщо реакція системи в країні, де право часом перетворюється на беззаконня, є занадто затяжною. Впевнена та послідовна робота адвокатури обов’язково поверне процес у правове русло, адже удача завжди посміхається наполегливим.

 ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”