У воєнний час за лаштунками гучних перемог часто ховаються трагедії, причини яких криються не у підступності ворога, а у внутрішньому хаосі, кар’єрних амбіціях та правовому нігілізмі. Історія, яка розгортається навколо унікальної військової спецоперації 2023 року із залученням російської авіаційної техніки, є яскравим та болючим тому підтвердженням. Оприлюднені деталі, які містить офіційне звернення на сторінці у Facebook адвоката Лариси Криворучко, відкривають завісу над процесом, де на терезах правосуддя опинилися життя офіцерів, авторитет держави та фундаментальні засади кримінального процесу. Ця резонансна справа Мі-8 Криворучко стала маркером того, чи здатна правоохоронна система діяти за законом, коли на кону стоїть честь мундира високопосадовців.
Трагедія на тлі тріумфу: Як успішна спецоперація Мі-8 перетворилася на криваву драму
У 2023 році Міністерством оборони України спільно з розвідувальними органами було розроблено та філігранно реалізовано надсекретну спеціальну операцію. Її метою було перевербування російських пілотів та перегін ворожого гелікоптера Мі-8 на підконтрольну Україні територію. Це був колосальний успіх, який мав продемонструвати всьому світу слабкість російської армії та високий професіоналізм українських спецслужб. Перевербований екіпаж, до складу якого входили пілот та бортмеханік, виконав свою частину домовленостей, доставивши дефіцитну техніку в обумовлену точку.
Проте фінал, який мала отримати ця спецоперація Мі-8, виявився жахливим. Попри успішне приземлення борту, один із командирів Збройних Сил України, діючи всупереч чітким та прямим наказам вищого військового керівництва, вчинив спробу зірвати завершення місії. Він віддав злочинний наказ на повне знищення гелікоптера Мі-8. Наслідком цього свавілля став розстріл перевербованого екіпажу: і пілот, і бортмеханік загинули на місці від вогнепальних поранень. Замість збережених життів цінних інформаторів та неушкодженого трофея, держава отримала міжнародний скандал та внутрішній злам у лавах самих військових.
Парадокси військового командування: Підвищення за ліквідацію та СІЗО за незгоду
Такі відверто протиправні дії викликали хвилю глибокого обурення серед окремих військовослужбовців ЗСУ. Офіцери вважали спробу розстрілу гелікоптера і ліквідацію людей, які добровільно перейшли на бік України, не просто незаконними, а такими, що підривають довіру до держави під час повномасштабної війни. Проте реакція кадрової системи виявилася парадоксальною та шокуючою для суспільства. Командир, який віддав наказ знищити Мі-8 попри категоричну заборону командування, невдовзі отримав підвищення по службі та був переведений до Генерального штабу Міністерства оборони України.
Натомість військовослужбовці, які відкрито висловили незгоду зі знищенням екіпажу та поставили перед керівництвом питання про законність такого кроку, миттєво перетворилися на обвинувачених. На лаві підсудних опинилися двоє осіб: керівник батальйону та військовослужбовець Десантно-штурмових військ (артилерія). Замість справедливого розслідування дій реального винуватця трагедії, державна машина спрямувала свій репресивний апарат проти тих, хто захищав законність. Сьогодні їхні інтереси представляє відомий правозахисник — адвокат Лариса Криворучко, яка розпочала безкомпромісну боротьбу з процесуальним свавіллям органів обвинувачення.
Фатальна помилка прокурора: Чому територіальна підсудність ламає обвинувачення
Аналізуючи матеріали цього кримінального провадження, сторона захисту виявила системну правову помилку, яка нівелює легітимність усього судового процесу. Як зазначає захист, у справі було брутально порушено правила, що визначають територіальна підсудність. Під час одного із засідань прокурор «забув» повідомити суд про те, що дане кримінальне провадження вже було офіційно надіслано для розгляду до іншого регіону України. Не знаючи цього (або свідомо ігноруючи), суд виніс процесуальне рішення, не маючи на те жодних територіальних повноважень.
Якщо справу розглядав суд, який не мав на це законних повноважень, мова йде не про формальність, а про пряме порушення КПК та права людини на «суд, встановлений законом», що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з правовими позиціями, які регулярно публікує Верховний Суд, клопотання про застосування заходів забезпечення провадження повинні розглядатися слідчим суддею за місцем реєстрації органу досудового розслідування як юридичної особи, а не за місцем фактичного перебування його структурних підрозділів. Оскільки захисник детально перевірила кожну деталь і виявила цей факт, наслідки для прокурорів є катастрофічними: всі отримані докази автоматично визнаються як недопустимі докази у кримінальному провадженні, так само як і всі похідні від них матеріали.
Сліпа зона Вищої ради правосуддя: Як інспектор Череп ігнорує Верховний Суд
Намагаючись повернути процес у правове русло, захист звернувся зі скаргами на дії суддів, які допустили розгляд справи поза своєю юрисдикцією, до профільного наглядового органу. Проте Вища рада правосуддя продемонструвала дивну позицію. Дисциплінарний інспектор ВРП Череп В.Ю. виніс висновок, яким повністю відмовив у відкритті дисциплінарної справи щодо вказаних суддів, фактично проігнорувавши очевидні доводи заявників. У своєму рішенні інспектор Череп поклався виключно на письмові пояснення самих суддів та відомчі підзаконні акти, проігнорувавши імперативні вимоги КПК та сталу практику Верховного Суду.
Такий рівень правового аналізу викликає серйозне занепокоєння у професійному середовищі. По суті, підзаконні відомчі накази були поставлені вище законів України. Коли державний посадовець не здатний відрізнити базові вимоги закону від внутрішніх інструкцій, це руйнує довіру до всієї системи контролю над правосуддям. Захистом уже відомої судової лінії, яку веде Лариса Криворучко, подано офіційну заяву до колегіального органу з метою скасувати упереджений висновок, який підготував дисциплінарний інспектор Череп В.Ю.
Іспит для системи: Чи здатна ВРП захистити закон, а не суддівський мундир
Сьогодні справа Мі-8 Криворучко вийшла далеко за межі локального воєнного чи юридичного конфлікту. Вона перетворилася на глобальний суспільний маркер. Громадяни справедливо запитують: чому людина, яка знищила техніку та розстріляла людей, перебуває в Генштабі, а патріоти, які вимагали дотримання закону, сидять у СІЗО? Чому судді можуть безкарно порушувати підсудність, а дисциплінарні органи ВРП покривають ці дії?
Подальший розгляд заяви захисту у Вищій раді правосуддя продемонструє, чи спроможна судова система до самоочищення, чи її внутрішні інструменти остаточно перетворилися на засіб кругової поруки та захисту суддів від відповідальності перед українським народом. Суспільство чекає на єдино можливу — законну реакцію правової держави.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”