Судова система України переживає черговий тектонічний зсув. Справа про отримання неправомірної вигоди у розмірі 2,7 млн доларів США, яка у 2023 році стала нищівним ударом по репутації правосуддя, у травні 2026 року увійшла у фазу активного процесуального розвитку. Новим етапом цього очищення стало рішення, яке ухвалила Вища рада правосуддя — тимчасове усунення судді Верховного Суду (ВС) Ірини Григор’євої від здійснення правосуддя строком на два місяці (до 19 липня 2026 року). Цей крок, здійснений за клопотанням керівника САП, є не просто технічним рішенням, а лакмусовим папірцем готовності системи до самоочищення та відновлення довіри суспільства.
Анатомія хабаря: від олігарха Жеваго до кабінету Князєва
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто повернутися до витоків цієї справи. Досудове розслідування, яке здійснює Національне антикорупційне бюро України під процесуальним керівництвом САП, було виділено з ширшого кримінального провадження щодо масштабних корупційних схем у найвищій судовій інстанції країни. Слідство зазначає, що корупція в судовій системі України сягнула безпрецедентних масштабів, залучаючи до орбіти впливу топпосадовців та олігархічні кола.
У центрі розслідування — події травня 2023 року, коли тодішній голова Верховного Суду Всеволод Князєв був затриманий під час отримання мільйонних статків за ухвалення рішень в інтересах олігарха Костянтина Жеваго. Згідно з матеріалами обвинувачення, відсторонення судді Ірини Григор’євої безпосередньо пов’язане з її участю у цій схемі. Слідство стверджує, що орієнтовно 12 травня 2023 року суддя Великої Палати ВС Ірина Григор’єва отримала неправомірну вигоду в розмірі 50 тисяч доларів США прямо у службовому кабінеті Всеволода Князєва.
Ці кошти нібито слугували винагородою за ухвалення рішення у справі, пов’язаній із корпоративним спором — суддя проголосувала за проєкт постанови, який повністю влаштовував зацікавлених осіб. У клопотанні сторони обвинувачення також зазначається про здійснення впливу суддею на результати розгляду касаційної скарги щодо скасування рішення апеляційного господарського суду. Окрім цього, у матеріалах згадуються й інші епізоди можливої передачі неправомірної вигоди, які, за даними слідства, відбувалися у 2023–2024 роках. Під час обшуків детективи вилучили саме ті мічені купюри, які раніше були зафіксовані правоохоронцями. Таким чином, НАБУ розслідування задокументувало чіткий ланцюг розподілу корупційних коштів.
Три версії однієї «позики»: як змінювалися свідчення судді Григор’євої
Одним із найцікавіших та водночас найбільш критикованих аспектів цієї справи стала позиція самої підозрюваної. Сторона захисту не заперечує факт передачі грошей від Князєва до Григор’євої у його кабінеті, проте інтерпретує цю подію як «позику на купівлю житла». Проте прокурор САП у засіданні ВРП наочно продемонстрував, як версія судді еволюціонувала під тиском беззаперечних доказів слідства.
Хронологія коливань позиції судді викликає чимало запитань:
1. Перша версія (під час обшуку у 2023 році): Коли на робочому місці судді виявили 50 тисяч доларів, Ірина Григор’єва спочатку заявила правоохоронцям, що ці кошти належать її доньці та не мають жодного стосунку до Князєва.
2. Друга версія (під час допиту): Згодом, під час офіційного допиту у статусі свідка, версія кардинально змінилася. Суддя визнала, що взяла гроші у голови ВС, але назвала їх приватною позикою для придбання нерухомості.
3. Третя версія (після оголошення підозри): Після того, як назріло офіційне повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, Григор’єва взагалі відмовилася давати будь-які свідчення, скориставшись статтею 63 Конституції України.
Така нестабільність пояснень викликала закономірний скепсис державних органів. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) провело ретельну перевірку декларацій судді. Оскільки письмового договору позики, як того вимагає закон для таких сум, у судді немає, НАЗК не повірило в історію про «борг» від голови ВС. Агентство виявило виразні ознаки недостовірного декларування та передало матеріали до НАБУ. Наразі суддя намагається оскаржити цей висновок у суді, проте в рамках кримінального процесу це лише посилює обґрунтованість підозри обвинувачення.
Битва в залі ВРП: аргументи обвинувачення та лінії захисту
Під час розгляду клопотання, яке вніс заступник Генерального прокурора — керівник Спеціалізована антикорупційна прокуратура Олександр Клименко, розгорнулася запекла юридична дискусія. До клопотання було долучено значний обсяг доказів: протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, матеріали аудіо- та відеоконтролю, протоколи огляду судових рішень та обшуків, а також показання свідків.
Прокурор САП наголосив, що ризик перешкоджання розслідуванню є високим, оскільки суддя продовжує працювати у Касаційному кримінальному суді ВС. Маючи широке коло контактів, вона може впливати на свідків, серед яких фігурують її колеги — судді Жанна Єленіна, Ігор Желєзний та інші. Обвинувачення також акцентувало на дивних тенденціях у виправданнях інших суддів. Наприклад, суддя Ігор Желєзний пояснював наявність 10 тисяч доларів допомогою для ЗСУ, а Жанна Єленіна аргументувала свої 50 тисяч доларів аналогічною військовою допомогою від Князєва. Прокурор зауважив, що практика передачі десятків тисяч доларів готівкою у кабінеті керівника без жодного документального оформлення виглядає для суддів Верховного Суду щонайменше дивно. Обґрунтованість підозри вже підтвердив Вищий антикорупційний суд (ВАКС), обравши запобіжний захід у вигляді застави розміром 2,5 млн грн.
З іншого боку, захисник судді побудував лінію оборони на процесуальних деталях. Адвокат зауважив, що ризики є декларативними, а ВАКС під час обрання застави не визнав доведеними загрози впливу на свідків. Захист підкреслив, що Григор’єва є принциповою суддею; як приклад було наведено епізод, коли вона особисто звернулася до НАБУ, виявивши у матеріалах справи конверт із грошима. Стосовно декларацій адвокат зазначив, що висновок НАЗК є передчасним, адже сам Всеволод Князєв хабар не підтвердив і не спростував, посилаючись на статтю 63 Конституції, а за умов мовчання одного з учасників угоди висновки агентства є односторонніми. Адвокат акцентував: суддя активно співпрацювала зі слідством, не втекла за кордон, хоча мала можливості, та продовжувала виконувати обов’язки без правопорушень.
Дисциплінарний глухий кут та системна криза Верховного Суду
Попри те що тимчасове відсторонення Григор’євої — це логічний та необхідний крок для забезпечення належного розслідування, ця ситуація висвітлила іншу, не менш серйозну проблему всередині самих органів суддівського врядування. Як повідомляла Судово-юридична газета, показовим є те, що в самій ВРП уже два роки без жодного руху лежить дисциплінарна справа щодо Ірини Григор’євої та її колеги Жанни Єленіної.
Цей факт викликає глибоке обурення в експертних колах. Справа, яка має пріоритетний статус та безпосередньо впливає на авторитет правосуддя, штучно гальмується. Таке затягування процесів створює небезпечний прецедент і демонструє, що внутрішня солідарність суддівського корпусу подекуди залишається сильнішою за суспільний запит на справедливість. Реальне очищення не може бути досягнуте, доки органи влади діятимуть у режимі вибіркової повільності.
Очищення судової влади: які кроки вимагають міжнародні партнери
Справа Князєва та нові підозри суддям Великої Палати чітко довели: Верховний Суд корупція вразила не поодиноко, а системно. Проблема не обмежується одним колишнім головою установи. Нові процесуальні кроки щодо суддів Великої Палати свідчать про нагальну необхідність глобальної перевірки доброчесності чинного складу ВС. Поодинокі відсторонення — це лише усунення симптомів, тоді як хвороба потребує радикального хірургічного втручання.
Для глобального розв’язання проблеми необхідні рішучі рішення, яких Україна досі повністю не ухвалила, попри постійні наполегливі рекомендації західних союзників:
-
Глобальна перевірка: Проведення повної, безкомпромісної перевірки доброчесності чинного складу суддів Верховного Суду.
-
Прозорий добір: Запровадження відкритого конкурсного добору нових суддів за обов’язкової та вирішальної участі міжнародних експертів.
Саме ці кроки вже тривалий час рекомендують міжнародні партнери України. Лише через повне відкриття системи для незалежного моніторингу та безкомпромісного відбору можна відновити довіру до найвищої судової інстанції країни. Рішення щодо Григор’євої — це лише один крок на довгому шляху, і суспільство пильно стежитиме, чи стане він початком реального очищення Феміди.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”