Судова система України вже багато років перебуває під прицілом суспільної критики та міжнародних інституцій. Прагнення побудувати прозору правову державу часто розбивається об сувору реальність окремих судових засідань у регіонах. Яскравим і водночас тривожним прикладом процесуального нігілізму став нещодавній інцидент, що стався в Ужгороді. Історія про те, як суд змушував захисника виконувати функції секретарів, демонструє глибоку кризу у відносинах між суддівським корпусом та адвокатурою.
Судовий абсурд в Ужгороді: коли адвокат стає секретарем
Події, які змусили адвокатську спільноту говорити про чергове порушення прав адвоката в суді, розгорнулися 26 травня 2026 року. У провадженні колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальна справа № 308/13443/23 (об’єднане кримінальне провадження № 12022070000000140) за обвинуваченням Євгенія Вікторовича Дребітка. Йому інкримінують важкі статті — ч. 2 ст. 255-1 та ч. 1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України. Наразі обвинувачений тимчасово перебуває в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Під час засідання захисник обвинуваченого, відомий адвокат Лариса Сергіївна Криворучко, заявила низку клопотань та заяв. Суд клопотання розглянув, відповідні ухвали оголосив, але на цьому законність закінчилася. Замість того щоб видати захисту належним чином засвідчені копії процесуальних документів, головуюча суддя Ірина Олександрівна Шепетко заявила, що адвокат має самостійно йти до канцелярії та проставляти печатки суду на копіях рішень.
Важливий правовий аспект: Адвокат не є працівником апарату суду. Він не зобов’язаний і не має юридичного права виконувати функції секретаря судового засідання чи судового розпорядника. Вимога судді до захисника «самостійно поставити печатку» — це не просто побутове непорозуміння, а очевидне перевищення службових повноважень.
Перекладання обов’язків суду на сторону захисту прямо порушує Кримінальний процесуальний кодекс України, руйнує засади рівності сторін та нівелює статус адвокатури як незалежного інституту правосуддя.
Процесуальні порушення та мовчання колегії суддів
Критичний аналіз цієї ситуації виявляє ще одну серйозну проблему українського судочинства — відсутність внутрішнього контролю всередині суддівських колегій. Разом із суддею Шепетко І.О. справу розглядають судді-учасники колегії: Марина Миколаївна Хамник та Наталія Богданівна Шумило.
Під час того, як головуюча суддя фактично відмовила захиснику в негайному отриманні копій рішень, інші члени колегії обрали тактику мовчазної згоди. Жодна з суддів не відреагувала на очевидне порушення закону. Така колективна бездіяльність свідчить про ігнорування процесуальних гарантій та руйнує базовий принцип верховенства права.
Внаслідок цих дій сторона захисту втратила можливість негайно проаналізувати тексти ухвал, що суттєво ускладнює реалізацію права на справедливий суд. Адже без офіційно завіреного документа адвокат позбавлений можливості ефективно готувати заперечення чи апеляційні скарги у встановлені законом стислі строки.
Справа «Дребітко проти України» в ЄСПЛ: міжнародний сором
Наслідки подібного правового нігілізму на місцях давно вийшли за межі Закарпатської області. Через системні порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод національними судами (зокрема зазначеною судовою колегією та суддями Закарпатського апеляційного суду) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вже відкрив провадження «Дребітко проти України».
Це гучний сигнал для всієї системи. Коли державні судді створюють штучні перешкоди для захисту, Україна отримує чергові негативні рішення в Страсбурзі, які згодом оплачуються з бюджету за кошти платників податків. Дії судді Ірини Шепетко мають явні ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки вони прямо порушують статтю 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Протидія судовому свавіллю: які кроки захисту є необхідними?
Адвокат Лариса Криворучко зайняла жорстку та безкомпромісну позицію захисту прав свого підзахисного та професійних гарантій адвокатури. Нею було сформовано офіційну скаргу, де висунуто законні та чіткі вимоги до суду:
-
Негайне виконання закону: видати належним чином завірені копії всіх ухвал від 26.05.2026 року та надіслати їх в електронному вигляді на офіційну пошту захисника.
-
Фіксація порушень: внести заперечення проти незаконних дій головуючої судді та бездіяльності членів колегії до протоколу судового засідання.
-
Дисциплінарна відповідальність: ініціювати розгляд інциденту вищими органами судового самоврядування.
Ситуація потребує негайного втручання таких інституцій, як Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ). Окрім того, до процесу має долучитися Громадська рада доброчесності, адже поведінка суддів, яка принижує статус адвоката та порушує права людини, прямо суперечить вимогам суддівської етики та критеріям доброчесності.
Суспільство очікує, що судова реформа нарешті очистить систему від практик, де суддя вважає себе вищим за закон, а захист сприймає як обслуговуючий персонал. Справа в Ужгородському міськрайонному суді має стати прецедентом, який доведе: за кожне процесуальне порушення та зневагу до прав людини суддям доведеться нести персональну дисциплінарну відповідальність.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”