Судова система України вже багато років перебуває під прискіпливим наглядом суспільства. Проте історія, в яку потрапив суддя Дмитро Тішко, змушує по-новому поглянути на глибину проблеми з доброчесністю серед служителів Феміди. Суддя Київського районного суду Одеси, який щиро сподівався на кар’єрний зліт, опинився в центрі гучного скандалу, де тісно переплелися мільйонні статки в окупованому Криму, сумнівні вердикти та відвертий саботаж інтересів держави під час війни.
Кримський слід: мільйони рублів на рахунках родини Тішка
Усе почалося з гучного розслідування, яке оприлюднили журналісти агенції Слідство.Інфо. Вони з’ясували, що найближчі родичі одеського судді міцно пов’язані з півостровом не лише географічно, а й фінансово. У батьків служителя Феміди виявили рахунки у російських банках, які успішно працюють в окупованому Криму та перебувають під жорсткими міжнародними санкціями.
Динаміка накопичення капіталу родини Тішка під час війни вражає:
-
2021 рік: на рахунках зберігалося 2,6 мільйона рублів;
-
2022 рік: (рік повномасштабного вторгнення РФ) сума раптово зросла до 7,3 мільйона рублів.
Звідки такі кошти у кримських пенсіонерів? Відповідь частково ховається у біографії батька. Анатолій Тішко після анексії півострова не просто залишився там, а й пішов працювати до підконтрольного окупаційній владі комунального підприємства «ЖилсервісКерч». Поки син вершив правосуддя від імені України, його родина інтегрувалася в економіку агресора.
Правосуддя з «російським акцентом»: резонансні рішення судді
Критично-аналітичний погляд на діяльність, яку вів суддя Дмитро Тішко, виявляє дивні закономірності. Його професійні рішення систематично підігрували особам, пов’язаним із країною-агресором. На особливу увагу заслуговують два епізоди:
Епізод 1: Тішко особисто відпустив під м’який домашній арешт Костянтина Ковальова — особу, яку офіційно підозрюють у державній зраді. Така «гуманність» під час повномасштабної війни викликає безліч запитань.
Епізод 2: Суддя категорично відмовився передати в управління АРМА (Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами) майно родини російського генерала Міхаіла Дмітрієва. Замість блокування активів ворога, їм фактично створили безпечну гавань в Одесі.
Такі кроки важко списати на звичайну суддівську помилку. Це виглядає як системна позиція, що прямо суперечить національній безпеці України.
Фінал кар’єрного зльоту: чому ВККС заблокувала підвищення
Попри такий шлейф сумнівних фактів та очевидний конфлікт інтересів, одеський служитель Феміди вирішив, що вартий більшого. Він подав кандидатуру на посаду судді в Одеський апеляційний суд. Очевидно, розрахунок був на те, що старі схеми та суддівська солідарність знову спрацюють.
Проте Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) підійшла до перевірки принципово. Проаналізувавши інформацію про кримські мільйони батьків та скандальні рішення щодо російського генерала, комісія винесла безапеляційний вердикт: Дмитро Тішко не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному суді.
Цей кейс демонструє, що очищення судової влади в Україні — це не міф, а нагальна потреба. Завдяки синергії незалежних журналістів та оновлених кваліфікаційних органів, судді з «кримським шлейфом» та специфічним розумінням держзради поступово втрачають важелі впливу на українське правосуддя. Суспільство чекає, що цей випадок стане сигналом для повного очищення системи від подій подібного штибу.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”