Уявіть відомий класичний анекдот: чоловік наполегливо шукає загублені ключі не там, де впустив, а під вуличним ліхтарем, аргументуючи це просто — «бо там краще видно». На жаль, саме так сьогодні виглядає державна фінансова політика України, коли мова заходить про термінове наповнення бюджету. Замість того, щоб рішуче перекривати масштабні тіньові потоки на кордоні та ліквідовувати великі корупційні схеми, фіскальні органи спрямовують увесь свій потенціал на мікробізнес. Малі підприємці опинилися під прицілом жорстких перевірок, хоча головні фінансові втрати держави приховані зовсім в інших кабінетах.
Місія МВФ та мобілізація внутрішніх доходів
Питання пошуку додаткових фінансових надходжень різко загострилося через міжнародні зобов’язання нашої країни перед донорами. Як нещодавно повідомив Reuters, найближчим часом в Україну прибуває чергова місія МВФ для оцінки виконання умов масштабної програми фінансування на 8,1 мільярда доларів. Головним пріоритетом цього візиту міжнародні партнери чітко назвали внутрішню мобілізацію доходів. Це означає, що в умовах затяжної війни держава повинна самостійно знаходити додаткові фінансові ресурси всередині країни, не покладаючись виключно на закордонні гранти та позики.
Проте ключовий виклик для уряду полягає в тому, що тіньова економіка України, за різними аналітичними оцінками, сьогодні охоплює близько 45% ВВП. Це колосальний масив капіталу, який функціонує поза офіційним правовим і податковим полем. Замість комплексного підходу до цієї проблеми, влада обирає шлях найменшого опору. Західні донори очікують системних кроків, але реальна детінізація економіки підміняється точковим посиленням регуляторних правил для найменш захищених категорій підприємців.
Чому фіскальний ліхтарик підсвічує ФОПів, а не контрабанду
Для контролюючих органів дрібний бізнес став найбільш очевидною та легкою мішенню. Тотальне запровадження реєстраторів розрахункових операцій (РРО), регулярні перевірки та ускладнення звітності змушують українських підприємців працювати в умовах постійного адміністративного тиску. Як справедливо зазначає економічний експерт Олег Саркіц, складається стійке враження, що фіскальний ліхтарик підсвічує ФОПів, а не контрабанду, хоча обсяги фінансових втрат у цих сферах абсолютно неспівмірні.
Чому ж державні інституції обирають саме таку стратегію? Відповідь криється в інституційній простоті: перевірити маленьку кав’ярню, крамницю чи перукарню значно легше, ніж розірвати багаторічні корупційні ланцюги на митниці. Діяльність мікробізнесу є наочною, тому фіскальний тиск на сектор, де діє спрощена система оподаткування, дозволяє податківцям швидко звітувати про «успіхи» виконаної роботи. Водночас великі «сірі» карго-потоки, фіктивний імпорт та масштабне ухилення від сплати податків залишаються поза належною увагою, оскільки боротьба з ними вимагає залізної політичної волі та глибокої реформи правоохоронної системи.
Реформа митниці як єдиний шлях до фінансової стійкості
Щоб забезпечити довгострокову фінансову стабільність і виконати вимоги міжнародних кредиторів, уряду необхідно кардинально змінити вектор фіскальної політики. Справжня боротьба з контрабандою та повне перезавантаження Державної митної служби здатні принести державному бюджету сотні мільярдів гривень щорічно. Це суми, які неможливо порівняти з тими крихтами, які фіскали намагаються витиснути з дрібних підприємців.
Подальший тиск на малий бізнес під час війни може призвести до зворотного ефекту — повного закриття підприємств або їхнього масового переходу в нелегальне поле. Система обліку створювалася як інструмент самозайнятості та виживання громадян, а не як головне джерело покриття дефіциту бюджету. Держава повинна нарешті спрямувати свій «ліхтарик» у найтемніші кутки великих корупційних схем, забезпечуючи справедливість і рівність перед законом для всіх учасників ринку.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”