Українське суспільство вже не перший рік вимагає тотального перезавантаження судової гілки влади, де критерії чесності, професіоналізму та прозорості мають стати абсолютним законом. Проте реальність часто демонструє, як окремі служителі Феміди роками утримують свої крісла, попри шлейф гучних скандалів. Яскравим прикладом цього лакмусового папірця судової реформи стала резонансна новина: суддя Вікторія Кицюк, яка представляє Солом’янський районний суд міста Києва, вже вдруге не змогла подолати конкурсний бар’єр на шляху до найпрестижнішої та найвідповідальнішої інституції — ВАКС. Як свідчать офіційні звіти та детальні матеріали у публікаціях у Facebook, її чергова спроба штурмувати антикорупційний олімп завершилася цілковитим фіаско.
Чому Вищий антикорупційний суд залишився недосяжним для кандидатки?
Спільне засідання, яке провели Вища кваліфікаційна комісіння суддів України (ВККС) та Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ), завершилося логічним і безкомпромісним вердиктом. Міжнародні та вітчизняні фахівці дійшли однозначного висновку: кандидатка жодним чином не відповідає чітко визначеним законодавством критеріям доброчесності та професійної етики. Як наслідок, її участь у конкурсі було достроково припинено.
Цей крок виглядає більш ніж закономірним, адже професійне портфоліо, яке має суддя Вікторія Кицюк, давно викликало системні запитання у правозахисників. Ще за часів розгляду резонансної справи одіозного ексочільника ДФС Романа Насірова, вона дозволяла собі публічно коментувати перебіг судового провадження у соціальних мережах. Понад те, вона відкрито критикувала Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та піддавала сумніву саму доцільність створення такої установи, як Вищий антикорупційний суд. Така поведінка прямо суперечить засадам суддівської етики, неупередженості та стриманості.
Процесуальний аналіз її рішень минулих років також відкриває шокуючі деталі. У 2016 році Кицюк надала тимчасовий доступ до документів, що становили сувору банківську таємницю. А вже у 2017 році вона винесла дивну ухвалу про так зване «виправлення описки». Цим документом вона фактично кардинально переписала зміст попереднього рішення, зробивши це без участі та відома сторін процесу. Апеляційна інстанція згодом прогнозовано скасувала це незаконне рішення, зафіксувавши грубе порушення процесуальних норм.
Що приховує декларація судді: елітні авто та родинна нерухомість
Важливим критерієм, через який суддя Вікторія Кицюк втратила довіру ГРМЕ та ВККС, стали очевидні аномалії у її майновій звітності. Фінансова декларація судді за різні періоди нагадує справжній ребус для антикорупційних органів. Зокрема, у деклараціях за 2018–2019 роки її тодішній чоловік якимось дивом спромігся придбати цілий автопарк елітних транспортних засобів: Toyota Land Cruiser, Ford Fusion та Dodge Challenger. Найцікавіше те, що ціни купівлі в документах були вказані суттєво нижчими за реальні ринкові показники, що є класичним маркером мінімізації податків або легалізації тіньових доходів.
У 2023 році подібна історія повторилася, але вже з двоколісним транспортом. Вона не зазначила вартість люксового мотоцикла BMW S1000RR, який невдовзі після цього успішно відчужили (продали) майже за пів мільйона гривень. До цього додаються регулярні коштовні грошові подарунки від третіх осіб та задекларовані за вибірковим принципом доходи, походження яких важко верифікувати.
Паралельно з цим, моніторинг способу життя родичів судді викликає не менше занепокоєння. Протягом 2017–2024 років її свекруха стала власницею масштабних об’єктів нерухомості у престижних районах Київської області. Мати судді теж не відставала, за кілька років скупивши низку вартісних земельних ділянок та будівель у Києві та передмісті. Офіційні доходи родини жодним чином не пояснюють походження десятків мільйонів гривень, витрачених на ці закупівлі, що свідчить про глибоку кризу доброчесності.
Професійна деградація, конфлікти з поліцією та прогули навчання
Не менш скандальним штрихом до портрета є поведінка служительки Феміди у побуті. У 2017 році вся країна обговорювала її конфлікт із патрульною поліцією Києва, коли Кицюк за систематичні порушення правил дорожнього руху (ПДР) була зупинена екіпажем поліції. Замість цивілізованого вирішення ситуації, кандидатка поводилася вкрай агресивно, чинила опір та навіть пошкодила службове майно правоохоронців. Проте завдяки круговій поруці в тодішній судовій системі, вона відбулася лише формальним усним зауваженням.
Окрему увагу аналітиків привертає період її навчання у Національній школі суддів України протягом 2013–2015 років. Згідно з архівами, Кицюк примудрялася дивовижним чином поєднувати щоденні лекції в аудиторіях з ухваленням десятків судових рішень безпосередньо у дні занять. Це ставить під серйозний сумнів не лише її фактичну присутність на навчанні, а й якість здійснення правосуддя.
Це підтверджують і численні скарги учасників процесів. Вони відкрито зазначають, що суддя не володіє базовими знаннями Кримінального процесуального кодексу (КПК) України. Ба більше, вона демонструє дивовижне невміння користуватися сучасними автоматизованими системами: АСДС, ЕКС, ЕКЕС та навіть елементарною електронною поштою суду. Постає логічне питання: чому така особа продовжує отримувати величезне грошове забезпечення з державного бюджету?
Скандальні ухвали щодо ЄРДР СБУ та адвокатське лобі Лідії Ізовітової
Сьогодні подібна практика продовжується на місцевому рівні. Солом’янський районний суд став майданчиком, де Вікторія Кицюк демонструє систематичну необґрунтовану відмову у задоволенні законних скарг громадян на бездіяльність правоохоронних органів. Зокрема, йдеться про її ухвали щодо невнесення відомостей про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Найбільш резонансним прикладом є судова справа № 760/12421/26 від 04.05.2026 року. У цьому провадженні розглядалася кричуща бездіяльність уповноважених осіб Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, де ЄРДР СБУ так і не поповнився відомостями про тяжкі правопорушення, а суддя Кицюк просто закрила на це очі, відмовивши у задоволенні скарги скаржників.
Аналітики вказують, що подібні процесуальні “аномалії” можуть бути не випадковими. Ці обставини тісно переплітаються з діяльністю впливової групи пов’язаних осіб у вищих ешелонах адвокатського самоврядування. За наявною інформацією, цю неформальну мережу координує безпосередньо очільниця НААУ Лідія Ізовітова (?) у тісній взаємодії з керівником такої структури, як Вища школа адвокатури НААУ С.Є. Кузьменко (?), а також окремими лояльними членами Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (КДКА).
Через штучно створені механізми обов’язкового підвищення кваліфікації адвокатів та важелі дисциплінарного впливу, ця група фактично перетворила освітню діяльність на інструмент фінансового примусу та тотального контролю над незалежною правовою спільнотою. Ознаки функціонування цієї централізованої схеми із примусового викачування коштів підтверджують, що зловживання повноваженнями в інтересах підконтрольних осіб набуло системного характеру, а судова гілка влади в особі таких суддів, як Кицюк, може виступати зручним щитом для прикриття подібних оборудок.
Висновок очевидний: допоки такі кадри залишаються в системі, судова реформа залишатиметься лише декларацією на папері. Проте рішення ВККСУ та ГРМЕ дає надію, що очищення невідворотне.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”