Судова реформа в Україні залишається однією з найболючіших та найбільш обговорюваних тем. Суспільство вимагає чесних суддів, прозорих конкурсів та очищення системи від корумпованих елементів. Проте, коли фігурантами гучних розслідувань стають безпосередні керівники органів оцінювання, ситуація набуває ознак інституційного абсурду. Яскравим прикладом цього став резонансний скандал, у центрі якого опинився чинний член Вищої кваліфкомісії суддів Володимир Луганський. Ця історія — не просто про особисту фінансову жадобу, а про глибоку кризу довіри до ключових інституцій правосуддя.

Справа Луганського: від наукового фейку до лави підсудних

У чому ж полягає суть звинувачень, які висунули Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та НАБУ? Слідство встановило, що коріння цієї афери сягає ще 2011 року. Саме тоді пан Луганський, перебуваючи на посаді судді, вирішив прикрасити свою біографію науковим ступенем доктора філософії. Усе б нічого, якби не одна суттєва деталь: жоден вищий навчальний заклад у той період не мав законного права присвоювати такий ступінь за вказаною процедурою, а сам диплом був недержавного зразка і не давав права на надбавки.

Попри очевидну нелегітимність документа, посадовець використав його як офіційний привід для отримання 15-відсоткової надбавки до своєї судівської винагороди, а згодом — і до довічного грошового утримання судді у відставці. Ця схема успішно функціонувала протягом десяти років — з квітня 2015 року по квітень 2025 року. За цей час із державного бюджету чиновнику було незаконно виплачено понад 576 тисяч гривень. Державні кошти, призначені для правосуддя, фактично стали джерелом особистого збагачення через банальну підробку документів.

Судові баталії та нове рішення ВАКС

Антикорупційні органи звернули увагу на цю схему лише у 2025 році, і справа почала розгортатися стрімко. Після оголошення підозри досудове розслідування було завершено, і наприкінці лютого 2026 року обвинувачний акт офіційно скерували до суду. Нещодавно, а саме 22 травня 2026 року, стало відомо, що обвинуваченому члену Вищої кваліфкомісії суддів знову продовжили обов’язки, що викликало нову хвилю обговорень у юридичній спільноті. Вищий антикорупційний суд (ВАКС) ухвалив рішення залишити чинними процесуальні обмеження для Володимира Луганського до 15 липня 2026 року.

Тепер обвинувачений змушений суворо дотримуватися встановлених правил: прибувати за першим викликом, не залишати межі країни та здати закордонні паспорти. Попри те, що антикорупційний суд призначив до розгляду справу і намагається продемонструвати рішучість, сам процес ризикує затягнутися через численні процедурні клопотання сторони захисту. Суспільство уважно стежить за кожним кроком, адже ця справа показує, чи здатна система карати “своїх” з тією ж суворістю, що й інших.

«Коли інституція, покликана очищувати судову владу, сама потребує негайного правового очищення — це свідчить про системну кризу правової парадигми».

Критичний погляд: чому корупція в ВККС є катастрофою для реформи

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) є ключовим органом, який відповідає за формування всього суддівського корпусу країни. Вона проводи конкурси на посади, оцінює їхню відповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Коли член Вищої кваліфкомісії суддів сам стає фігурантом справи про шахрайство, це завдає нищівного удару по легітимності всіх рішень комісії. Як особа, що обвинувачується у десятирічному привласненні бюджетних грошей за допомогою фейкового диплома, може оцінювати доброчесність інших кандидатів у судді? Це підриває довіру до кожного новопризначеного судді в державі.

Цей прецедент наочно демонструє, що внутрішні фільтри під час формування самого складу ВККС виявилися абсолютно неефективними. Суспільство покладало великі сподівання на оновлені конкурсні процедури, проте реальність виявилася набагато складнішою. Очевидно, що поточне кримінальне провадження щодо Луганського має стати каталізатором для ще жорсткішого і безкомпромісного аудиту всіх членів вищих органів суддівського врядування.

Що чекає на українське правосуддя далі?

Подальший перебіг цієї справи буде головним лакмусовим папірцем для всієї антикорупційної інфраструктури України. З одного боку, те, що справу доведено до суду, є позитивним сигналом — каста недоторканних поступово руйнується. З іншого боку, затягування розгляду або занадто м’який вирок можуть остаточно знищити залишки віри громадян у справедливість правосуддя.

Будь-яка корупція в судовій системі має каратися максимально суворо, оскільки вона руйнує державу зсередини під час війни. Справа Володимира Луганського повинна завершитися справедливим та прозорим вироком, який чітко продемонструє: махінації з дипломами та державними грошима не зійдуть з рук нікому. Тільки через безжальне очищення самих контролюючих органів Україна зможе побудувати справді незалежне правосуддя.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”