Готельний детектив у центрі Києва
Історія навколо «Премʼєр готелю Русь» у Києві вже давно нагадує заплутаний кримінальний детектив. Величезний комплекс площею майже 23 тисячі квадратних метрів у самому серці столиці став епіцентром запеклої боротьби, де переплелися інтереси українських олігархів, російського криміналітету та служителів Феміди. Нещодавнє рішення, яке ухвалила Вища рада правосуддя, знову прикувало увагу суспільства до цієї теми. Суддя Шевченківського районного суду Києва Вадим Ковтуненко, який у розпал війни зняв арешт із цього майна, відбувся звичайною доганою. Цей кейс наочно демонструє, як функціонує корупція в судах та чому реальне очищення системи залишається ілюзією для пересічних громадян.
Схема в дії: як обійти закон за два дні
Усе почалося в березні 2023 року. Тоді суддя Вадим Ковтуненко розглянув клопотання «Таскомбанку», що належить відомому бізнесмену, яким є Сергій Тігіпко. Банк виступав іпотекодержателем будівлі та вимагав скасувати арешт, накладений у кримінальній справі про рейдерство. Суддя Ковтуненко задовольнив вимогу з разючою швидкістю. Прокурори згодом бʼють на сполох: клопотання розглянули з грубим порушенням підсудності (справа належала Печерському суду), а сам банк взагалі не мав законного права ініціювати зняття арешту, оскільки таке право за законом мають лише власники або володільці майна.
Ба більше, суддя проявив дивовижну «дбайливість»: повний текст рішення було виготовлено поспіхом, а дату оголошення згодом скоригували ухвалою про виправлення описки. Копію документа миттєво передали нотаріусу, що дозволило перереєструвати готель Русь Київ у власність банку всього за два дні, випередивши будь-яку реакцію з боку прокуратури. Прокурори Офісу Генерального прокурора стверджували, що кредитні договори банку були фікцією, створеною спеціально для виведення майна з-під контролю держави.
Тінь Всеволода Князєва та плівки НАБУ: скільки коштує «справедливість»?
Справжній вибух у медіапросторі стався після того, як НАБУ оприлюднило матеріали цілодобового прослуховування в офісі адвоката Олега Горецького, якого затримали разом із колишнім головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим. На записах зафіксовано розмови про розподіл неправомірної вигоди саме за скасування арешту готелю «Русь». За версією правоохоронців, ціна питання становила 50 тисяч доларів: Князєв нібито мав отримати 10 тисяч, суддя Вадим Ковтуненко — 15 тисяч, а решту планували розділити між іншими учасниками оборудки.
У медіа також з’явилися розмови, де Горецький вихвалявся перед олігархом Костянтином Жеваго, що вирішив проблему для Тігіпка у «дуже цікавий» спосіб. Попри те, що ці плівки фігурували у Вищому антикорупційному суді під час розгляду справи Князєва, суддям першої інстанції підозри у хабарництві досі не оголошено. Прокурори змушені були подавати скаргу до дисциплінарних органів, спираючись виключно на процесуальні порушення, оскільки корупційну складову НАБУ розслідує окремо.
Російський слід та тривала історія рейдерства
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто зазирнути в минуле. Кримінальне провадження щодо рейдерського захоплення готелю тягнеться ще з 2013 року. Акціонер Мстислав Скоробагатов заявляє, що комплекс був фізично захоплений у 2006 році, а у 2008-му — остаточно викрадений за підробленими документами. Кінцевими бенефіціарами готельної мережі тривалий час вважали представників російської «Лужниковської» групи (Олександр Бабаков, Євгеній Гінер та Михайло Воєводін).
Тільки після початку повномасштабного вторгнення держава розпочала процес націоналізації їхніх активів. Проте юридичні шпаринки та фіктивні боргові зобов’язання дозволяють зацікавленим особам блокувати стягнення майна. Хоча Печерський суд згодом повторно заарештував комплекс, «Таскомбанк» у судах нижчих інстанцій продовжує виборювати право продати будівлю, ігноруючи інтереси держави.
Фінал без катарсису: чому догана замість тюрми?
Розв’язка цієї дисциплінарної справи викликала чимало запитань в експертному середовищі. Дисциплінарний інспектор пропонував відносно суворе покарання — відсторонити Ковтуненка від посади на три місяці, відправити на перенавчання до Національної школи суддів та змусити пройти кваліфікаційне оцінювання. Це могло б стати сигналом того, що Вища рада правосуддя налаштована рішуче.
Проте Третя дисциплінарна палата ВРП обрала значно м’якший шлях. Членкиня палати Ольга Попікова заявила, що судова практика щодо підсудності тоді не була сталою, тому дії судді лежать у межах його «суддівського розсуду». Результат голосування — звичайна догана та тимчасове позбавлення доплат на один місяць. Поки НАБУ тримає головні докази «під капотом», судді, які виносять сумнівні рішення у мільйонних майнових спорах, відбуваються мінімальними покараннями. Це доводить, що системна корупція в судах все ще надійно захищена корпоративною солідарністю.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”