Судові процеси навколо резонансних кримінальних справ в Україні завжди перебувають під прицілом пильної уваги громадськості та юридичної спільноти. Проте події, що розгортаються навесні 2026 року у львівських судах, ризикують стати одним із найгучніших прецедентів процесуального хаосу в історії сучасної української Феміди. Мова йде про кримінальне провадження щодо резонансного вбивства відомої мовознавиці та екснардепки, у якому звинувачують молодого юнака Вячеслава Зінченка.

Новий етап напруги у справі розпочався у травні 2026 року, коли в захист Зінченка увійшла відома своєю безкомпромісною та жорсткою позицією адвокат Лариса Криворучка. Оприлюднені нею факти, які згодом детально проаналізував правозахисник та юридичний аналітик Валерій Табаков, викликали ефект вибуху в професійному середовищі. Виявилося, що під час прийняття ключових рішень щодо долі обвинуваченого було допущено критичні порушення фундаментальних норм права, які можуть повністю розвалити офіційне звинувачення.

Хронологія засідань та суть обвинувачення проти Вячеслава Зінченка

Кримінальне провадження № 466-12-967-24 наразі розглядається колегією суддів Шевченківського районного суду міста Львова. До складу цієї колегії входять головуючий суддя Невойт, а також судді Баєва та Едер. Саме ці служителі Феміди приймають рішення у справі, де В’ячеславу Федоровичу Зінченку інкримінують надзвичайно тяжкі статті Кримінального кодексу України:

• Частина 1 статті 263 КК України — незаконне поводження зі зброєю або бойовими припасами;

• Пункти 8 та 14 частини 2 статті 115 КК України — умисне вбивство, вчинене у зв’язку з виконанням службового чи громадського обов’язку, а також вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З огляду на тяжкість звинувачення, суд прогнозовано обирає для підсудного найсуворіші запобіжні заходи. Проте саме процедура їхнього продовження стала джерелом масштабного правового скандалу.

Згідно з офіційними протоколами судових засідань та журналами відеоконференцій, інтереси підсудного під час цих критично важливих процесів представляв адвокат Володимир Вороняк. Навколо його особи й виник головний процесуальний прецедент, який ставить під сумнів законність усіх згаданих рішень суду.

Скандал із захистом: Участь у засіданнях адвоката із зупиненим статусом

Право на професійну правничу допомогу є непорушним конституційним гарантом для будь-якого обвинуваченого, особливо у справах, де людині загрожує довічне ув’язнення. Якщо звернутися до відкритих публічних даних, які містить Єдиний реєстр адвокатів України (ЄРАУ), з’ясовується юридичний факт:

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) право Володимира Вороняка на заняття адвокатською діяльністю було повністю зупинено на період з 26 грудня 2025 року по 26 січня 2026 року.

Це означає, що під час судових засідань 8 та 14 січня 2026 року вказаний громадянин де-юре не володів статусом адвоката і не мав права здійснювати представництво інтересів підсудного. Ба більше, попри відсутність належних повноважень, він продовжував брати активну участь у подальших процесах — 11, 16, 25 лютого, а також 22 і 23 квітня 2026 року.

У ці дні вирішувалося питання позбавлення волі людини, але засідання проходили за участю особи, чиї повноваження захисника були анульовані або не підтверджені належним чином. Перед початком кожного слухання колегія суддів зобов’язана перевіряти статус адвокатів за відкритим державним реєстром (процедура займає не більше 10 секунд). Те, що судді Шевченківського суду цього не зробили, свідчить або про свідоме ігнорування закону, або про кричущу професійну недбалість.

Блокування доказів та ігнорування цифрового алібі Зінченка

Паралельно з прецедентом «нелегітимного захисту», судова колегія продемонструвала системне відхилення ключових клопотань сторони захисту. Адвокати Вячеслава Зінченка неодноразово намагалися долучити до матеріалів справи відомості, спроможні кардинально змінити хід процесу, проте суд щоразу відповідав відмовою за майже ідентичними шаблонами.

Найбільш показовим стало засідання 17 квітня 2026 року. Сторона захисту звернулася з офіційним клопотанням про дослідження інформації з Telegram-каналу, що міститься безпосередньо у мобільному телефоні обвинуваченого. За твердженням захисту, аналіз активності цього додатка міг надати залізобетонне цифрове алібі підсудного та довести його непричетність до злочину в момент його скоєння.

Проте суд без належної мотивації та реального вивчення доказів відмовив у задоволенні цього клопотання. Створюється прецедент, за якого обвинуваченого позбавляють можливості доводити свою невинуватість, що повністю руйнує фундаментальний принцип кримінального процесу — змагальність сторін.

Юридичний аналіз: Які норми національного права та рішення ЄСПЛ було порушено

З позиції чинного законодавства України, участь у судовому засіданні особи без чинних адвокатських повноважень повністю нівелює легітимність будь-якої процесуальної дії:

1. Частини 5 та 6 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко вказують, що особа, чий адвокатський статус зупинено, позбавляється права виконувати будь-які види відповідної діяльності.

2. Частина 2 статті 45 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України прямо забороняє такому юристу виступати захисником у кримінальних провадженнях.

3. Згідно з частиною 1 статті 412 КПК України, розгляд кримінальної справи за відсутності захисника, коли його участь є обов’язковою (а у справах про умисне вбивство за обтяжуючих обставин це імперативна вимога закону), є безумовною підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції. Участь юриста без діючого статусу правовою доктриною прирівнюється до повної відсутності захисту.

Така практика суду є прямим порушенням статті 59 Конституції України. Окрім цього, вона повністю суперечить практиці, яку формує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), чиї рішення є обов’язковими для українських судів.

У прецедентних рішеннях ЄСПЛ, таких як «Салдуз проти Туреччини» (Salduz v. Turkey), «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), «Єременко проти України», «Санін проти Італії» та «Дауд проти Португалії» (Daud v. Portugal), наголошується, що право на правову допомогу не може бути формальним чи суто ілюзорним. Держава зобов’язана забезпечити, щоб захист був реальним, ефективним та кваліфікованим. Участь «фіктивного» адвоката автоматично визнається порушенням статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд).

Процесуальні наслідки: Від «плодів отруєного дерева» до відставки суддів

На сьогодні юридичні експерти оцінюють ймовірність повного перезапуску судового розгляду та направлення справи на новий розгляд з першої стадії в межах 45–55%. Такий обережний прогноз зумовлений тим, що українська судова система дуже неохоче визнає власні грубі прорахунки й схильна демонструвати корпоративну солідарність. Проте масштаб порушень у справі Зінченка є настільки значним, що ігнорувати його в апеляційних інстанціях буде неможливо.

Подальший розвиток подій загрожує системі трьома неминучими наслідками:

• Анулювання ухвал про арешт: Ухвали Шевченківського районного суду міста Львова від 8 січня та 22 квітня 2026 року про тримання під вартою В’ячеслава Зінченка є юридично дефектними й мають бути скасовані в апеляційному порядку.

• Застосування доктрини «плодів отруєного дерева»: Оскільки підсудний утримувався під вартою за ухвалами, прийнятими за участю нелегітимного захисника, більшість слідчих і процесуальних дій, проведених у цей період, ризикують бути визнаними недопустимими доказами. Обвинувальний акт у такому разі втрачає свій доказовий фундамент.

• Дисциплінарне переслідування колегії суддів: Допуск особи без повноважень до процесу — це пряма підстава для відкриття дисциплінарного провадження Вищою радою правосуддя відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Заподіяння істотної шкоди правам людини через грубу недбалість або умисел тягне за собою суворе стягнення, аж до звільнення суддів з посад.

Справа вбивства Ірини Фаріон вийшла далеко за межі звичайного кримінального розслідування. Сьогодні вона стала лакмусовим папірцем для всієї системи правосуддя в Україні. Намагання поспіхом засудити особу, нехтуючи базовими правами на захист та ігноруючи процесуальні вимоги, б’є по залишках довіри суспільства до судової гілки влади. Подальший перебіг подій покаже, чи здатна українська Феміда до самоочищення та суворого дотримання букви закону, чи кругова порука знову візьме гору над справедливістю.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”