Усього за п’ятнадцять хвилин їзди від галасливої київської Оболоні, у селі Хотянівка, розкинувся справжній закритий рай. Котеджне містечко «Міжріччя» зустрічає обраних ідеальними тротуарами, доглянутими озерами, цілодобовою охороною та розкішними віллами, вартість яких стартує від ста тисяч доларів. Проте за фасадом цього ситого благополуччя ховається глибока моральна та правова криза української Феміди.

Саме тут, серед мальовничих пейзажів біля Десни, журналісти виявили сусідські володіння відомих служителів правосуддя. Як стверджує резонансна публікація проєкту Prosud, у цьому елітному селищі оселилися колишній голова Оболонського районного суду Києва Владислав Дев’ятко, а також суддівське подружжя — Олексій Диба та Анна Майбоженко. Люди, чиї імена у 2014 році стали уособленням системних репресій проти громадянського суспільства, сьогодні успішно конвертували свою непотоплюваність у дорогі квадратні метри.

Схеми декларування: як перетворити розкішний маєток на вічний «недобуд»

Критичний аналіз фінансової звітності цих суддів демонструє дива ціноутворення та юридичної еквілібристики. Спеціалісти зазначають, що реальна ринкова вартість однієї сотки землі у «Міжріччі» становить щонайменше 3 тисячі доларів. Проте в офіційних документах відображені зовсім інші цифри. Наприклад, суддя Владислав Дев’ятко задекларував дві земельні ділянки площею майже 15 соток, оцінивши їх усього у 179 тис. гривень. Це еквівалентно приблизно 425 доларам за сотку — сумі, яка викликає хіба що іронічну посмішку у професійних рієлторів. Своєю чергою, Олексій Диба та Анна Майбоженко вказали користування ділянкою у 8,5 сотки за 86 тис. гривень. Такі аномальні «знижки» для представників судійського корпусу змушують серйозно замислитися над чесністю оцінки майна.

Найцікавіша частина схеми стосується самих будівель. У реєстрах та деклараціях ці затишні двоповерхові будинки роками фігурують як «об’єкти незавершеного будівництва» або такі, що «не введені в експлуатацію». Проте фактична реальність, яку зафіксувало журналістське розслідування команди 24 Канал, виявилася кардинально іншою. На місці нібито «будівельних майданчиків» височіють повністю готові, обжиті котеджі із капітальними парканами, висадженими декоративними туями та встановленими кондиціонерами. Жодних ознак триваючих робіт немає. Юридичний статус недобудови використовується з однією цинічною метою: він дозволяє за законом не зазначати ринкову вартість житла та фактично приховувати мільйонні витрати на його зведення.

Хто вони: одіозні «судді Майдану» та їхній шлях до безкарності

Щоб зрозуміти масштаби цинізму, варто згадати бекграунд цих володарів мантій. Саме Владислав Дев’ятко під час Революції Гідності у 2014 році масово кидав за ґрати активістів та позбавляв водійських прав учасників протестів. Вища рада правосуддя (ВРП) згодом офіційно визнала, що його рішення мали чіткий «каральний характер». Проте реального покарання Дев’ятко так і не поніс через банальне закінчення строків притягнення до відповідальності. Його сусід по елітному селищу, Олексій Диба, діяв за аналогічним сценарієм, штампуючи вироки про вилучення посвідчень у водіїв, які брали участь у автопробігах до резиденції колишнього президента-втікача в Межигір’ї.

Його дружина, Анна Майбоженко, також відзначилася в українському медіапросторі. У 2019 році вона ухвалила скандальне рішення на користь проросійського олігарха Віктора Медведчука в його трудовому спорі з Миколою Княжицьким, трактувавши відверті пропагандистські та маніпулятивні заяви як звичайні «оціночні судження». Сьогодні ці люди не просто уникнули люстрації, а й продовжують успішно вершити правосуддя іменем України, паралельно примножуючи особистий добробут.

Чому судова реформа буксує, а громадськість вимагає відповідей

Кейс котеджного містечка «Міжріччя» — це не просто історія про трьох заможних сусідів. Це яскравий індикатор того, як судді Майдану елітна нерухомість яких стає предметом розслідувань, дискредитують ідею очищення влади. Поки українське суспільство виборює прозорість та європейські стандарти, система демонструє кругову поруку. Питання про походження сотень тисяч доларів на купівлю землі та будівництво котеджів залишається відкритим, оскільки офіційні судейські зарплати, попри їхній високий рівень, навряд чи здатні покрити подібні тіньові витрати без належних пояснень. Громадянське суспільство та антикорупційні органи, зокрема НАЗК, мають провести негайну та ретельну перевірку цих об’єктів, аби безкарність нарешті перестала бути головним привілеєм українського судді.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”