Сучасна українська система правосуддя перебуває на критичному зламі, де задекларовані європейські цінності щодня стикаються із суворою та часом абсурдною процесуальною реальністю. Особливу увагу суспільства сьогодні привертає Київський апеляційний суд — установа, яка останнім часом і так перебуває в центрі гучних корупційних скандалів, де цілу низку служителів Феміди, включаючи заступника голови суду, було викрито на отриманні хабарів у доларах США за продаж судових рішень. Проте, окрім фінансової корупції, існує ще одна, куди небезпечніша тенденція — процесуальне свавілля та відверте нехтування базовими правами людини. Саме тут наразі розглядається надпринципова апеляційна скарга, яку подала відома правозахисниця, адвокат Криворучко Л.С., на ухвалу Печерського районного суду міста Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 90 000 гривень.

Але перш ніж занурюватися в обговорення грошового еквівалента свободи, варто поставити головне, фундаментальне питання, яке турбує кожного свідомого громадянина: чи законно людину взагалі позбавили волі? Коли державні інституції починають трактувати закон на власну користь, руйнується сам фундамент правової держави, а загальноприйнята свобода без рішення суду перетворюється на ілюзію.

Аналіз затримання та грубе порушення КПК України

Юридичні факти у цій справі є настільки промовистими, що вони не потребують жодного додаткового чи викривленого тлумачення. Особа, чиї інтереси захищає Криворучко Лариса Сергіївна, взагалі не була затримана в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Жодного законного та процесуально оформленого затримання на місці події чи в рамках чинного законодавства просто не відбулося. Натомість мала місце ухвала суду про привід. Будь-який першокурсник юридичного факультету знає, що привід — це не затримання. Привід є виключно процесуальним інструментом для забезпечення явки особи до органу досудового розслідування чи суду у разі її злісного ухилення.

Особу правомірно доставили до слідчого судді Печерського суду Соловйова. І саме в цей момент правова процедура перетворилася на театр абсурду. Слідчий суддя Соловйов, посилаючись на банальний «брак часу», просто відмовився розглядати клопотання слідчого в той самий день. Відповідно до норм права, у цей конкретний момент ухвала про привід повністю втратила свою законну силу, оскільки її єдина легітимна мета — доставлення особи до суду — була виконана в повному обсязі.

Закон у такій ситуації вимагає лише одного, безальтернативного кроку: людину необхідно негайно відпустити на свободу. Це пряма вимога Конституції. Але замість звільнення, громадянина примусово везуть до районного відділу поліції (РОВД), а згодом — до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ). Без протоколу затримання. Без відповідного рішення суду. Без жодних правових підстав. З точки зору Кримінального кодексу України, такі дії посадових осіб мають чітку кваліфікацію — це умисне незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Процесуальний абсурд у кабінеті слідчого судді Соловйова

Наступного дня правове свавілля отримало своє логічне продовження, досягши піку процесуального абсурду. Через добу ув’язнення людину знову примусово доставляють до зали засідань. Жодних нових законних підстав для цього немає. Що ж робить слідчий суддя Соловйов, розуміючи, що попередній привід уже вичерпаний? Замість виправлення помилки, він своєю усною протокольною ухвалою постановляє «продовжити» дію ухвали про привід.

У чинному Кримінальному процесуальному кодексі України взагалі не існує такої процедури, як продовження ухвали про привід! Такої норми немає в природі. Це абсолютно вигадана процесуальна новела, створена суддею прямо під час засідання з метою легалізації власного беззаконня, про що відкриті джерела наголошують у розслідуваннях на fenixslovo.com.

Ба більше, на підставі цієї вигаданої норми особу закривають у залізній клітці на весь період тривалого розгляду клопотання слідчого. Знову ж таки: без офіційного статусу затриманого, без чинної ухвали, виключно за особистим бажанням та суб’єктивною волею судді Соловйова. Коли суддя починає власноруч переписувати КПК України в залі суду, правосуддя перетворюється на інквізицію, а Печерський районний суд стає символом процесуального нігілізму.

Медичний фактор: Життя людини під загрозою

Окрім суто юридичного нігілізму, ця справа шокує своїм цинізмом та відсутністю банальної гуманності. У підсудного на цей період була офіційно призначена планова та невідкладна хірургічна операція через діагностований гострий тромбоз. Слідчий суддя був належним чином поінформований про цей факт — захистом були надані всі відповідні медичні документи, довідки та направлення. Гострий тромбоз — це не просто хронічне захворювання, це реальний, щохвилинний ризик для життя людини, загроза відриву тромбу та раптової смерті.

Суддя Соловйов свідомо проігнорував ці документи. Людину залишили під вартою в умовах ізолятора, де надання спеціалізованої кардіологічної чи судинної допомоги є неможливим, і на операцію не направили. Тут мова йде вже не про формальне порушення параграфів закону — мова йде про пряме катування та свідоме створення умов, що становлять загрозу для життя особи, що суворо карається міжнародним правом.

Порушення статті 29 Конституції та Європейської конвенції

Дії суддів у цій справі демонструють істотні та безальтернативні порушення ключових національних та міжнародних правових актів. По-перше, грубо порушено ст. 29 Конституції України, яка гарантує кожній особі недоторканне право на свободу та особисту безпеку. По-друге, розтоптана ст 5 Європейської конвенції (право на свободу та особисту недоторканність). По-третє, повністю знівельована стаття 6 Конвенції, яка декларує право на справедливий і неупереджений суд.

Позбавлення свободи без законної підстави — це не дрібна процесуальна помилка чи технічна похибка судді. Це системний злочин проти правосуддя та грубе порушення Конвенції, яке потягне за собою серйозні наслідки для держави. Адвокат Лариса Криворучко вже готує не лише жорстку позицію, яку вислухає Київський апеляційний суд, а й масштабне звернення до Експертів Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) задля повноцінного захисту прав людини. Результат розгляду справи в Страсбурзі є цілком очевидним — чергове ганебне рішення проти України з виплатою величезних компенсацій.

Відео судового засідання дивитись тут.

https://www.facebook.com/reel/1304556705193706

Що робити з суддями, які порушують закон та права людини?

Суспільство більше не може мовчки спостерігати за подібними прецедентами. Ми глибоко переконані: суддя, який свідомо позбавляє людину свободи без законних підстав, ігнорує медичні показники та вигадує власні норми права, приймаючи завідомо неправосудне рішення, повинен нести реальну кримінальну відповідальність та бути негайно звільненим з посади за порушення присяги. Повернення реальної, суворої відповідальності за такі кроки — це не політичне протистояння, це питання виживання України як правової держави.

Бо якщо суд може безкарно вигадати «продовження приводу», утримувати громадян без протоколу затримання та ігнорувати загрозу їхньому життю — це вже не правосуддя. Це абсолютна влада без жодного контролю. І з цим українське суспільство миритися не повинно. Слухайте, аналізуйте факти та робіть самостійні висновки.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”