Українське політичне та юридичне життя вже давно звикло до гучних скандалів, проте події кінця 2025-го та першої половини 2026 року змусили здригнутися навіть досвідчених аналітиків. Історія стрімкого падіння колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака перетворилася на справжній детективний роман із політичним присмаком, фінансовими махінаціями елітного масштабу та шокуючим оголенням внутрішніх проблем української системи правосуддя.
Сьогодні ця епопея розгортається у двох паралельних, але нерозривно пов’язаних площинах: у залах засідань, де Вищий антикорупційний суд розглядає запобіжні заходи у масштабній кримінальній справі, та в кулуарах органів адвокатського самоврядування, де чітко проявилася система «для своїх — усе, для чужих — закон». Розслідування, яке провели журналісти програми «Схеми» (Радіо Свобода), викрило глибинні пласти вибіркового правосуддя, де колишні високопосадовці чомусь отримують особливі привілеї там, де звичайні громадяни та рядові юристи стикаються із жорсткими санкціями.
Від Офісу Президента до лави підсудних: хроніка падіння та справа «Мідас»
Щоб повністю зрозуміти глибину теперішньої кризи, варто повернутися на кілька місяців назад. У листопаді 2025 року президент України Володимир Зеленський офіційно повідомив суспільство про те, що незмінний керівник його Офісу Андрій Єрмак написав заяву про відставку. Цій події передували блискавичні та безпрецедентні процесуальні дії: у кабінетах та помешканнях топчиновника відбулися обшуки. Вже 28 листопада 2025 року Національне антикорупційне бюро України офіційно підтвердило проведення слідчих дій у тодішнього голови Офісу президента, хоча на той момент антикорупційні органи утримувалися від детального розголошення фабули справи та конкретних звинувачень.
Одразу після проведення обшуків та своєї відставки Андрій Єрмак обрав тактику публічного захисту, яка мала б продемонструвати його патріотизм та відсутність страху перед правосуддям. Він зробив гучну заяву про те, що негайно вирушає на фронт, додавши, що «готовий до будь-яких наслідків». Екскерівник ОП публічно підкреслював, що вважає себе «чесною й порядною людиною», а всі закиди на свою адресу сприймає як безпідставні. Проте фронтова риторика не змогла зупинити маховик антикорупційного розслідування, яке вели НАБУ та САП.
Справжня бомба вибухнула навесні 2026 року. 11 травня НАБУ офіційно повідомило про розкриття та ліквідацію діяльності потужної «організованої групи, причетної до легалізації 460 млн грн на елітному будівництві під Києвом». За офіційними даними досудового розслідування, протягом 2021–2025 років учасники цього угруповання успішно «відмили» понад 460 млн грн. Схема була класичною для українських реалій, але масштаб вражав: кошти легалізувалися через масштабне зведення закритого котеджного містечка в елітному селищі Козин на Київщині.
Мова йшла про капітальне будівництво на земельних ділянках загальною площею близько 8 гектарів. На цій території було зведено чотири розкішні приватні резиденції з усіма необхідними допоміжними будівлями та спорудами, а також окрему величезну резиденцію загального користування, яка виконувала функцію ультрасучасної спа-зони. У межах цього провадження, яке у медіа отримало назву справа «Мідас», про підозру було повідомлено одному з ключових учасників згаданої «групи» — колишньому керівнику Офісу президента України. Сам Андрій Єрмак категорично відкидає ці закиди, заявляючи, що вважає необґрунтованими висунуті проти нього звинувачення.
Судовий серіал у ВАКС: 140 мільйонів застави та чотири дипломатичні паспорти
Вже наступного дня після оголошення підозри, 12 травня 2026 року, Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розпочав засідання з обрання запобіжного заходу колишньому топпосадовцю. Процес супроводжувався жорсткими дебатами між стороною обвинувачення та адвокатами підозрюваного. Представники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наполягали на найсуворішому запобіжному заході. Прокурорка САП Валентина Гребенюк, детально обґрунтовуючи клопотання щодо тримання під вартою з альтернативою застави, просила суд призначити суму застави у розмірі 180 мільйонів гривень.
«Екскерівник Офісу президента володіє колосальними фінансовими, адміністративними та політичними ресурсами, які дозволяють йому ефективно переховуватися від органів досудового розслідування та суду як на території України, так і за її межами», — зазначала у своєму виступі прокурорка Валентина Гребенюк.
Як додатковий вагомий аргумент, сторона обвинувачення оприлюднила той факт, що Андрій Єрмак нині має у своєму розпорядженні аж чотири дипломатичні паспорти, найновіший з яких залишається чинним до 2030 року. Це створює прямі та очевидні ризики безперешкодного перетину державного кордону.
Після тривалого дослідження матеріалів справи та заслуховування сторін, 14 травня 2026 року суддя ВАКС виніс ухвалу: обрати для Єрмака запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але зменшити суму альтернативної застави до 140 мільйонів гривень. Що найцікавіше, попри астрономічну суму, гроші на рахунки суду почали надходити майже миттєво — за ексчиновника вже почали вносити заставу. Журналісти програми «Схеми» оперативно дізналися, хто саме виступає фінансовим рятівником колишнього керівника ОП, і обіцяють оприлюднити ці прізвища найближчим часом.
На тлі цих мільярдних схем і судових баталій спливають ще більш фантасмагоричні деталі розслідування. Раніше журналісти також з’ясували, що у матеріалах справи фігурує особа, підписана як «Вероніка Феншуй Офіс». За даними слідства, це «гадалка», з якою Андрій Єрмак нібито регулярно та детально радився щодо найвищих державних призначень у країні, коли перебував на вершині владного Олімпу. Цей факт викликав хвилю іронії в суспільстві, але водночас продемонстрував, якими критеріями могли керуватися при формуванні вищих ешелонів влади.
Елітна адвокатура поза законом: як Андрій Єрмак проігнорував професійні вимоги
Паралельно з кримінальним треком розгортається не менш цинічний скандал у сфері професійного права. Очікуючи на потенційні проблеми з правоохоронцями, Андрій Єрмак вирішив підстрахуватися та повернутися до витоків своєї діяльності. 23 січня 2026 року він офіційно поновив право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до його офіційного профілю, який розміщений на сайті Національної асоціації адвокатів України, він призупинив адвокатську практику в лютому 2020 року — саме тоді, коли отримав призначення на посаду голови Офісу президента.
Читайте також:
Чому закони, писані для адвокатів України, не писані для адвоката Андрія Єрмака?
Проте повернення до лав захисників відбулося з грубим нехтуванням чинних правил. Відповідно до Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, вимога про регулярне проходження спецкурсів визначена не як формальність, а як «підвищення професійного рівня адвоката, що є його важливим професійним обов’язком». Норми цього документу чітко і недвозначно регламентують:
«У випадку поновлення адвокатської діяльності, яку було зупинено на рік і більше, адвокат зобов’язаний пройти спеціальні курси підвищення кваліфікації за програмою та у порядку, розробленими Вищою школою адвокатури НААУ та затвердженими Експертною радою з питань акредитації та сертифікації. Адвокат проходить зазначені курси протягом трьох місяців з моменту поновлення права на заняття адвокатською діяльністю».
Для Андрія Єрмака цей тримісячний термін сплив 23 квітня 2026 року. Проте, як виявило журналістське розслідування, колишній топчиновник протягом трьох місяців не пройшов обов’язкові спеціальні курси. У його персональних профайлах на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України, а також на вебпорталі Вищої школи адвокатури НААУ будь-яка інформація про проходження таких курсів повністю відсутня.
У коментарі журналістам Радіо Свобода, який було записано безпосередньо в приміщенні суду, сам Андрій Єрмак відкрито підтвердив, що спецкурси не проходив, продемонструвавши при цьому відверту зверхність до загальнообов’язкових корпоративних правил:
«Ні, не проходив. Але якщо ви подивилися, то я з 1995 року адвокат, почав працювати практично за декілька років після того, як Україна отримала незалежність, мав і можливість і честь дивитись, як створювалось законодавство, як з’являлися нові закони, як з’являлася наша країна в тому вигляді, в якому ми зараз її бачимо. Чесно кажучи, для мене це було неважливо, тим паче, що під час своєї роботи в офісі я багато разів стикався з юридичними питаннями, це безумовно мені допомагало», – безсоромно заявив Єрмак журналістам.
Така позиція викликала обурення в юридичній спільноті. На думку багатьох експертів та практикуючих юристів, подібне ігнорування є прямим і очевидним порушенням правил адвокатської етики, за що колишнього чиновника мають негайно притягнути до дисциплінарної відповідальності через невиконання професійних вимог.
Своїм усе, чужим — закон: подвійні стандарти Лідії Ізовітової та НААУ
Найбільш обурливим у цій ситуації є поведінка керівництва НААУ. Замість того щоб жорстко реагувати на порушення етики та стандартів з боку впливового колеги, керівництво асоціації продемонструвало максимальну лояльність. Ба більше, 3 березня 2026 року своїм особистим розпорядженням голова Нацасоціації адвокатів Лідія Ізовітова призначила Андрія Єрмака на надзвичайно престижну та важливу посаду — головою Комітету з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення.
Парадокс ситуації зашкалює: людина, яка проігнорувала базові вимоги Вищої школи адвокатури НААУ, стає керівником профільного комітету всієї асоціації. І на цьому опіка не припинилася. Під час судових засідань у ВАКС щодо обрання запобіжного заходу Лідія Ізовітова фактично виступила на захист підозрюваного в корупції ексчиновника.
13 травня під час судового процесу адвокат Єрмака Ігор Фомін зачитав офіційну позитивну характеристику від Національної асоціації адвокатів України за особистим підписом Ізовітової.
Цей документ, зачитаний у суді, виглядав як спроба створити образ бездоганного та незамінного фахівця:
«Його професійну діяльність вирізняють високий уровень правової культури, виваженість, послідовність у захисті прав людини та неухильне дотримання стандартів адвокатської етики. Єрмак Андрій Борисович бере активну участь у діяльності органів адвокатського самоврядування, є автором і співавтором низки законопроєктів та нормотворчих ініціатив, спрямованих на захист прав ветеранів війни, військовослужбовців, членів їхніх сімей та осіб, які постраждали від збройної агресії проти України. Окреме значення має його роль як ініціатора і координатора флагманського проєкту комітету «Адвокат+». В межах цього пілотного проєкту адвокати надають незалежну професійну правничу допомогу військовослужбовцям безпосередньо у військових підрозділах», — йшлося у характеристиці.
Журналісти вже направили офіційний письмовий запит із проханням надати коментарі безпосередньо до Лідії Ізовітової, щоб почути її особисте пояснення такої вибірковості, і пообіцяли оприлюднити відповідь одразу після її отримання.
Щоб зрозуміти весь цинізм того, що відбувається, варто порівняти кейс Єрмака з долею звичайних українських адвокатів. Відомий адвокат, а нині військовослужбовець Збройних Сил України Артем Донець, до якого журналісти звернулися за фаховим коментарем, малює зовсім іншу, набагато жорсткішу реальність для тих, хто не входить до кола обраних:
«У кожного адвоката є чіткий обов’язок проходити навчання після поновлення своєї адвокатської діяльності. Ці рішення органів самоврядування є абсолютно обов’язковими для виконання для всіх без винятку осіб, які мають свідоцтва. Невиконання адвокатами вимог рішень органів адвокатського самоврядування і, в тому числі, самої Ради адвокатів України, само по собі становить самостійний склад дисциплінарного порушення. Відповідальність, яка передбачена за порушення правил адвокатської етики, містить дуже широкий діапазон покарань: від простого попередження — до призупинення, або взагалі остаточного припинення дії адвокатського свідоцтва», — пояснює Артем Донець.
Військовослужбовець поділився власною болючою історією: його самого, як адвоката, наразі активно переслідують та намагаються притягнути до відповідальності за те, що він нібито не підвищує кваліфікацію під час проходження активної військової служби на фронті. Проти нього вже порушено дисциплінарну справу.
«При тому, що Рада адвокатів України своїм рішенням раніше офіційно дозволяла адвокатам, які мобілізувалися до лав ЗСУ, не зупиняти адвокатську діяльність і взагалі не підвищувати на цей час свою кваліфікацію. На прикладі кейсу ексголови ОП ми наочно бачимо, що в нашій державі існує відверто вибіркове застосування норм права», — з гіркотою констатував Артем Донець.
Цю тезу підтверджує і член Ради адвокатів України, представник адвокатів Донецької області у складі цієї Ради Сергій Осика. Його коментар остаточно розставляє крапки над «і» у питанні внутрішньої корупції та кругової поруки в органах самоврядування:
«За аналогічні порушення звичайних адвокатів, які не є наближеними до Лідії Ізовітової або її оточення, піддають надзвичайно жорстокому дисциплінарному стягненню — аж до повного призупинення їм права на зайняття адвокатською діяльністю строком до 6 місяців. А тут, замість законної скарги від Вищої школи адвокатури НААУ щодо очевидного порушення з боку Єрмака, голова Національної асоціації адвокатів України Ізовітова свідомо не звертає на це жодної уваги. Ба більше — призначає його на керівну посаду голови Комітету НААУ та навіть особисто підписує й надає позитивну характеристику до суду, намагаючись відбілити його перед ВАКС», — наголосив Сергій Осика.
Висновки: Куди веде вибіркове правосуддя?
Ситуація навколо Андрія Єрмака, Лідії Ізовітової та справи «Мідас» є лакмусовим папірцем для всієї української правової системи у 2026 році. З одного боку, ми бачимо позитивні зрушення: антикорупційні органи (НАБУ та САП) демонструють спроможність вести розслідування проти колишніх найвпливовіших фігур держави, а Вищий антикорупційний суд виносить сміливі рішення про арешт із мільйонними заставами, попри наявність дипломатичних паспортів та політичний бекграунд підозрюваного.
З іншого боку, інститути, які мали б стояти на захисті законності, честі та етики — такі як Національна асоціація адвокатів України — демонструють ознаки глибокої системної деградації та кастовості. Коли чинний військовослужбовець отримує дисциплінарне провадження за відсутність курсів під час окопної служби, а колишній чиновник з підозрою на відмивання 460 млн грн відкрито заявляє, що правила для нього «неважливі», і отримує за це крісло голови комітету та похвальну грамоту від керівництва асоціації для демонстрації в суді, мова вже йде не просто про порушення етики. Це пряма загроза принципу верховенства права. Суспільство, яке виборює свою свободу на полі бою, навряд чи погодиться миритися з існуванням «недоторканних» еліт, які стоять вище за закон. Журналістські розслідування тривають, і наступні тижні покажуть, чи зможе система очиститися, чи кругова порука знову виявиться сильнішою за справедливість.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”