Боротьба з корупцією в Україні давно перестала бути просто вимогою західних партнерів чи обов’язковим рядком у міжнародних меморандумах. У липні 2025 року українське суспільство чітко й безкомпромісно довело: розбудова та зміцнення прозорої антикорупційної системи — це насамперед внутрішній запит громадян, фундамент для виживання держави та справедливого повоєнного відновлення. Водночас інтеграція до європейської спільноти ставить перед Києвом цілком конкретні, погоджені з Європейським Союзом критерії, невиконання яких загрожує не лише політичною ізоляцією, а й цілком реальними фінансовими втратами.
У травні 2026 року українське політичне поле сколихнула подія, яка продемонструвала глибокі процедурні суперечності всередині самої влади. У парламенті було зареєстровано проєкт закону «Про засади антикорупційної політики України на 2026–2030 роки». Головна несподіванка полягає в тому, що цей стратегічний документ опинився у Верховній Раді без попереднього погодження та затвердження Кабінетом Міністрів. Це ламає усталену роками практику розробки та ухвалення попередніх циклів антикорупційної політики країни.
Чому архітектори антикорупційної реформи змушені були піти на такий крок, до чого тут мільярдні транші від ЄС та які підводні камені приховує новий документ — розбираємося у детальному аналізі.
Законодавчий прецедент: чому Антикорупційна стратегія 2026–2030 пішла в обхід Кабміну
Історія розробки нового стратегічного документа розпочалася задовго до нинішньої кризи. Протягом двох років Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) спільно із залученими експертами, представниками громадянського суспільства та міжнародними аналітиками працювало над створенням нової дорожньої карти. Цей документ мав не просто замінити попередній цикл, а відповісти на безпрецедентні виклики воєнного стану та майбутньої глобальної відбудови.
2 квітня 2026 року НАЗК офіційно завершило всі погоджувальні процедури та передало на розгляд Кабінету Міністрів України проєкт доопрацьованої Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки. Проте замість оперативного опрацювання та передачі документа до парламенту у вигляді урядового законопроєкту, документ застряг у владних кабінетах. Понад місяць Кабмін не виявляв помітної публічної активності щодо його затвердження.
З огляду на ризик зриву міжнародних термінів, 13 травня 2026 року голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна зареєструвала відповідний законопроєкт самостійно. Вона внесла документ у тій самій редакції, яку НАЗК первинно передало до уряду, не чекаючи на фінальні візи чи потенційні коригування з боку урядовців.
Формально такий крок не порушує законодавство. Закон України «Про запобігання корупції» чітко не зобов’язує Кабінет Міністрів України виступати єдиним суб’єктом законодавчої ініціативи для цього документа. Проте такий демарш повністю суперечить сформованій політичній практиці. Раніше ухвалення будь-яких стратегічних документів у сфері боротьби з корупцією завжди відбувалося через урядові законопроєкти. Пов’язано це з логікою подальшого виконання: наступним кроком після затвердження стратегії має стати Державна антикорупційна програма (ДАП), розробляти, фінансувати та впроваджувати яку зобов’язаний саме уряд. Тому залученість Кабміну до формування первинного документа вважалася критично важливою.
Міжнародні зобов’язання під загрозою: Ukraine Facility, «план Качки-Кос» та дедлайни ЄС
Поспіх очільниці профільного парламентського комітету мав під собою цілком раціональне підґрунтя. Ухвалення та запуск програми Антикорупційна стратегія 2026–2030 є жорстким міжнародним зобов’язанням України перед західними донорами та партнерами.
Впровадження цієї реформи інтегроване у кілька ключових міжнародних треків:
1. План Ukraine Facility: Масштабна ініціатива фінансової підтримки від Європейського Союзу. Логіка цієї програми побудована на принципі «реформи в обмін на фінансування». Кожен успішно пройдений етап або ухвалений закон відкриває Україні доступ до чергового траншу фінансової допомоги, що є критично важливим в умовах дефіциту бюджету.
2. Дорожня карта у сфері верховенства права: Комплексний документ, що безпосередньо впливає на швидкість переговорного процесу щодо повноправного членства України в ЄС.
3. «План Качки-Кос»: Спеціальний перелік із 10 пунктів, де акумульовані найважливіші, структурні реформи у сферах судочинства, верховенства права та протидії топкорупції.
Кінцевий термін (дедлайн) для ухвалення як самої стратегії, так і Державної антикорупційної програми на її виконання — кінець червня 2026 року. Враховуючи тривалу й багатоетапну парламентську процедуру розгляду законопроєктів, часу для маневрів у народних депутатів практично не залишилося. Будь-яке подальше зволікання Кабміну ставило під загрозу не лише репутацію країни, а й стабільність макрофінансової допомоги.
Еволюція антикорупційної політики: від декларацій до викликів воєнного часу та відновлення
Щоб зрозуміти важливість та принципову новизну документа, який зараз перебуває на розгляді у Верховній Раді України, варто озирнутися на історію становлення стратегічного планування в цій сфері. Нова стратегія стане для нашої держави третім подібним документом.
-
Перша стратегія (2014–2017 роки): Була ухвалена на хвилі Революції Гідності. Її головним вектором стало створення інституційного каркаса — законодавчого базису для розгортання таких органів, як НАБУ, САП, НАЗК та згодом ВАКС.
-
П’ятирічний вакуум (2017–2022 роки): Після завершення дії першої стратегії Україна тривалий час існувала взагалі без чинного координаційного документа, що суттєво розмивало фокус реформ та уповільнювало системну протидію зловживанням.
-
Друга стратегія (2022–2025 роки): Була ухвалена парламентом із величезним запізненням лише у червні 2022 року. Основним рушієм її затвердження стало прагнення України отримати статус країни-кандидатки на членство в ЄС. Попри свою важливість, цей документ мав здебільшого декларативний характер. Його головний недолік полягав у тому, що його текстову та концептуальну основу розробляли ще до 2022 року. Як наслідок, він абсолютно не враховував тектонічних змін та викликів, спричинених повномасштабним вторгненням Російської Федерації.
Антикорупційна політика України періоду 2026–2030 років пропонує кардинально інший підхід. Цей документ є значно деталізованішим, глибоким та реалістичним. Він адаптований під реалії тривалої війни та покриває значно ширше коло суспільних відносин. Найважливіша новація — поява окремого, великого розділу, присвяченого прозорості та контролю у сфері відновлення та реконструкції зруйнованої інфраструктури. Це саме та сфера, куди спрямовуватимуться мільярдні іноземні інвестиції, і де ризики зловживань є найвищими.
Що всередині головного антикорупційного документа: три стовпи нової стратегії НАЗК
Структурно проєкт закону, розроблений НАЗК та поданий на розгляд уряду на початку квітня, чітко розділений на три взаємопов’язані блоки:
| Розділ стратегії | Сфера регулювання та ключові завдання |
| Розділ I. Загальна система запобігання корупції | Розбудова інституційної спроможності антикор-органів, удосконалення загальних інструментів контролю (декларування, моніторинг способу життя). |
| Розділ II. Запобігання корупції у пріоритетних сферах | Секторальний аналіз та ліквідація корупційних ризиків у критичних галузях: оборонний сектор, судочинство, митниця, податкова та процеси великого відновлення України. |
| Розділ III. Процедурні аспекти моніторингу та оцінки | Впровадження дієвих KPI для виконавців, чіткі інструменти контролю за реалізацією ДАП, механізми регулярного перегляду ефективності заходів. |
Варто відзначити високий рівень інклюзивності під час підготовки цього документа. НАЗК відійшло від практики кулуарного написання законів. До створення окремих підрозділів залучалися зовнішні профільні експертні групи, які проводили глибокі секторальні дослідження. За кожним напрямом відбулися відкриті публічні обговорення. Усі матеріали, стенограми, драфти та, головне, прозорі таблиці врахованих чи аргументовано відхилених зауважень громадськості Агентство оперативно оприлюднювало на своєму офіційному вебпорталі.
Роль громадянського суспільства
Активну участь у формуванні нової архітектури безпеки та прозорості брали провідні українські громадські організації. Зокрема, на кількох рівнях до розробки стратегічних положень долучалися експерти Transparency International Ukraine.
Фахівці аналітичного проєкту DOZORRO безпосередньо працювали над блоком, який регулює сферу публічних закупівель. Вони інтегрували в текст запобіжники проти виведення публічних коштів у тінь та заклали стандарти прозорості для платформи Prozorro під час майбутніх масштабних тендерів на відбудову. Крім того, представники організації брали участь у публічних дебатах щодо інших розділів та надавали системні письмові коментарі для покращення фінального тексту.
Завдяки синергії державних органів та громадського сектору, порівняно з початковим публічним драфтом, у фінальний текст, який пішов до Кабміну, вдалося внести низку революційних змін:
-
Перегляд строків досудового розслідування: Ліквідація так званих законодавчих лакун, які дозволяли автоматично закривати резонансні кримінальні провадження через сплив термінів розслідування. Цю проблему експерти TI Ukraine послідовно називали однією з найбільших загроз для правосуддя.
-
Інституційне посилення НАЗК: Надання Агентству чіткого права вносити обов’язкові до виконання приписи органам державної влади у разі виявлення порушень.
-
«Стратегічна пауза» та мотивація: Запровадження дієвого механізму заохочення та стимулювання для виконавців майбутньої державної антикорупційної програми (ДАП).
-
Захист викривачів корупції: Суттєва модернізація профільного законодавства, приведення його у повну відповідність до Директиви ЄС 2019/1937, уніфікація самого поняття «викривач» та модернізація Єдиного порталу повідомлень.
-
Посилення кримінальної юстиції: У частині взаємодії НАБУ, САП та ВАКС документ повністю синхронізований із технічними рекомендаціями Європейської комісії. Він передбачає надання НАБУ права на автономне прослуховування, розширення процесуальної незалежності керівника САП та реформування процедури призначення Генерального прокурора.
Кабмін готував «ножиці»: які амбітні норми вдалося врятувати завдяки поспіху
Поза процедурна реєстрація законопроєкту Анастасією Радіною у Верховній Раді мала ще один, не очевидний, на перший погляд, але вкрай важливий наслідок. Як стало відомо з кулуарних джерел та аналізу внутрішніх дискусій, в уряді готувалися суттєво переглянути та «почистити» надіслану від НАЗК редакцію.
Урядовці планували виключити з документа або суттєво послабити кілька найбільш амбітних та безкомпромісних реформ. Зокрема, під загрозою видалення опинилася норма про запровадження прозорого, незалежного конкурсу на посаду Генерального прокурора України із залученням міжнародних експертів. Кабінет Міністрів прагнув зберегти традиційні важелі політичного впливу на цю ключову фігуру у правоохоронній системі.
Читайте також:
Оскільки уряд затягнув процес погодження, голова антикорупційного комітету зіграла на випередження. Вона зафіксувала у парламентському просторі саме первинну, найбільш прогресивну та безкомпромісну версію документа, створену спільно з громадянським суспільством. Тепер будь-які спроби послабити антикорупційні гайки відбуватимуться публічно під пильним наглядом медіа та міжнародних партнерів.
Попри очевидні переваги, чинний драфт документа не є ідеальним. Аналітики вказують на певні недоліки, які потребуватимуть шліфування під час розгляду в сесійній залі. Досі залишається незавершеною дискусія щодо підвищення ефективності механізмів повної перевірки електронних декларацій, а також посилення інструментів протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. На актуальності цих тем окремо наголошували представники Єврокомісії у своїх останніх моніторингових звітах.
Що має зробити уряд та Верховна Рада, щоб уникнути помилок минулого
Реєстрація законопроєкту в обхід урядових кабінетів у жодному разі не означає, що Кабінет Міністрів України відсторонений від процесу. Навпаки, виконавча влада має включитися в роботу якнайшвидше.
Якщо уряд має обґрунтовану позицію, альтернативні пропозиції чи технологічні зауваження до тексту НАЗК, урядовці повинні оперативно сформулювати свій офіційний фідбек та передати його до профільного комітету Верховної Ради. Регламент українського парламенту надає суб’єктам законодавчої ініціативи (включаючи Кабмін) право подавати поправки, зауваження та пропозиції до законопроєктів під час їхньої підготовки до другого читання. Це чітко врегульовано статтями 89 та 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
Важливе застереження: Якщо Кабмін вирішить проігнорувати цей процес через політичні амбіції чи образу за порушення процедурних традицій, він власноруч позбавить себе права голосу щодо контенту головного антикорупційного документа країни. У такому разі виконавчій владі доведеться розробляти та виконувати масштабну Державну антикорупційну програму (ДАП) на основі тих рамок, які Верховна Рада фіналізує та проголосує абсолютно без її участі.
Головна загроза сьогодні — це загальне зниження темпів та ефективності голосування у Верховній Раді. Через внутрішньополітичні дискусії та складну безпекову ситуацію парламентський механізм працює повільніше, ніж зазвичай. Проте кейс з Антикорупційною стратегією — це не той випадок, де можна дозволити собі затягування часу.
Україна вже має негативний досвід періоду після 2017 року, коли країна роками залишалася без чинного стратегічного плану. Коли у 2022 році стратегію нарешті поспіхом ухвалювали заради кандидатства в ЄС, значна частина її положень уже втратила свою актуальність через зміну геополітичної та безпекової реальності. Запізніле ухвалення базових документів автоматично призвело до запізнення із затвердженням ДАП, що суттєво вдарило по реальних показниках зниження рівня корупції в державі. Повторення цього сценарію у 2026 році буде катастрофічним: країна ризикує втратити мільярдну підтримку за програмою Ukraine Facility саме тоді, коли кожна гривня та євро на рахунку.
Висновки
Своєчасне ухвалення закону про Антикорупційну стратегію на 2026–2030 роки — це іспит на політичну зрілість для всієї української влади. Парламент має оперативно збалансувати документ, розглянути конструктивні зауваження урядовців та громадського сектору, не дозволивши водночас вихолостити та послабити ключові антикорупційні інструменти. Суспільство та міжнародні інвестори очікують від влади консолідації, адже швидкість ухвалення цього документа напряму визначає не лише темпи євроінтеграції України, а й обсяги фінансової допомоги, необхідної для нашої перемоги та подальшого розвитку.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”