Політичний ландшафт України продовжує переживати тектонічні зрушення. Новина, яка ще кілька років тому здавалася б сценарієм політичного трилера, стала реальністю: суд відправив колишнього очільника Офісу Президента Андрія Єрмака під варту.
Альтернатива сувора — або слідчий ізолятор (СІЗО), або внесення колосальної застави у розмірі 140 мільйонів гривень.
Такий безпрецедентний запобіжний захід свідчить не лише про серйозність висунутих звинувачень, але й про те, що епоха «недоторканних» добігає кінця. Проте в українських реаліях гучний арешт — це ще не вирок. У гру вступають тіньові зв’язки, судові маніпуляції та потужні інституції, які роками будували кругову поруку.
Однією з таких структур є Національна асоціація адвокатів України (НААУ). Тож постає логічне запитання: чи спробує нелегітимна очільниця НААУ Лідія Ізовітова врятувати свого впливового соратника? Тобто використати членські внески адвокатів України для оплати 140 мільйонів грн застави або хоч частину з названої суми. Як-не-як, Єрмак не просто адвокат, а й ще голова Комітету НААУ.
Гучний арешт: застава у 140 мільйонів або СІЗО
Призначення застави у 140 мільйонів гривень для ексочільника ОП — це чіткий сигнал від антикорупційної інфраструктури. Сума розрахована таким чином, щоб мінімізувати ризики втечі підозрюваного або його тиску на слідство. Проте головна битва попереду. Справа Андрія Єрмака неминуче пройде через усі стадії судового розгляду, де ключову роль відіграватимуть не лише прокурори, але й адвокати та самі судді.
Саме на етапі судів в Україні традиційно розвалювалися найгучніші корупційні справи. І саме тут на сцену виходить невидимий, але надзвичайно міцний зв’язок між підозрюваним топчиновником та керівництвом української адвокатури.
Закрита мережа впливу: до чого тут керівництво НААУ?
Щоб зрозуміти, як пов’язані політика вищого ешелону та адвокатура, варто поглянути на внутрішню кухню НААУ. Ця організація роками формувалася як закритий клуб для обраних. Як зазначалося у ґрунтовному розслідуванні LIGA.net про закриту мережу впливу та те, хто і як контролює українських адвокатів, система НААУ перетворилася на структуру без права на вільний вихід, де панують тиск та політичні інтереси.
Лідія Ізовітова, яка очолює Асоціацію понад десятиліття, фактично монополізувала владу. Її статус багато експертів та самих юристів називають нелегітимним через сумнівні процедури подовження повноважень та відсутність прозорих виборів. Організація заробляє колосальні кошти на внесках понад 40 тисяч адвокатів, але справжня її валюта — це не гроші, а вплив на судову гілку влади.
Дружні поцілунки до підозри: навіщо Єрмаку знадобилася адвокатура?
«– Завжди рада, – посміхається Лідія Ізовітова Андрію Єрмаку, після того, як він дружньо цілує її на прощання.»
Випадковим свідком цієї показової сцени на порозі кабінету голови НААУ стала кореспондентка LIGA.net. Журналістка прийшла обговорити з Ізовітовою претензії, які накопичились у частини правничої спільноти, а натомість побачила, як тісно переплітаються інтереси Офісу Президента та адвокатської монополії.
Ці події відбувалися ще до вручення підозри колишньому очільнику ОП. Чому ж тоді один із найвпливовіших людей країни так тепло спілкувався з головою адвокатури? Відповідь лежить у площині інституційної влади. Через систему адвокатського самоврядування представники НААУ беруть безпосередню участь у формуванні Вищої ради правосуддя (ВРП). А ВРП — це орган, який карає, звільняє та призначає суддів.
Єрмак, як досвідчений гравець (і сам юрист), чудово розумів: якщо ти контролюєш тих, хто контролює суддів, ти забезпечуєш собі політичний та юридичний імунітет. Вплив на дисциплінарну систему суддів — це своєрідна страховка на випадок втрати влади.
Чи допоможе нелегітимна голова НААУ колишньому топчиновнику?
Тепер, коли Андрій Єрмак опинився перед загрозою реального тюремного ув’язнення, постає питання: чи спрацює ця «страховка»? Чи кине Лідія Ізовітова всі ресурси своєї імперії на порятунок колишнього соратника?
З одного боку, інструментарій НААУ залишається потужним. Через лояльних членів Вищої ради правосуддя можна спробувати чинити тиск на суддів, які розглядають справу. Окрім того, НААУ має монопольне право притягувати до дисциплінарної відповідальності будь-якого адвоката. Це означає, що захисникам, які працюватимуть у справі (як з боку захисту, так і потенційним свідкам-юристам), можуть диктувати правила гри під загрозою позбавлення свідоцтва.
З іншого боку, українські реалії показують, що в критичних ситуаціях система кругової поруки часто дає збій.
-
По-перше, справи такого калібру зазвичай підслідні НАБУ та САП, а розглядаються у Вищому антикорупційному суді (ВАКС), який є значно стійкішим до традиційних важелів впливу, ніж суди загальної юрисдикції.
-
По-друге, токсичність фігуранта. У вітчизняній політиці вчорашні союзники часто відвертаються від тих, хто втратив владу та опинився під прицілом суспільства і міжнародних партнерів. Рятувати Єрмака зараз — означає накликати нищівну увагу до самої НААУ, яка і без того тріщить від внутрішніх конфліктів.
Чому реформа адвокатури стала критичною для держави
Справа Андрія Єрмака — це лакмусовий папірець не лише для антикорупційних органів, але й для всієї системи правосуддя. Ситуація, коли керівництво адвокатури може діяти як закритий картель, впливаючи на суди в інтересах окремих політиків, є неприпустимою для демократичної держави.
Саме тому реформа адвокатури стала настільки ж критичною, як і реформа судів. Без очищення НААУ, без запровадження прозорих виборів керівництва та руйнування механізмів тиску на незалежних адвокатів, правосуддя в Україні завжди матиме «чорний хід» для обраних.
Сьогодні ексголова ОП опинився перед вибором між 140 мільйонами гривень та СІЗО. Але чим би не завершився цей конкретний судовий процес, він вже довів головне: кулуарні поцілунки та закриті мережі впливу більше не є абсолютною гарантією безпеки. Від того, чи зможе суспільство дотиснути реформу НААУ, залежить, чи стане ця справа прецедентом невідворотності покарання, чи черговим прикладом того, як система рятує своїх.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”