Справа про вбивство мовознавиці та професорки Ірини Фаріон з перших днів стала випробуванням для української правоохоронної та судової систем. Проте останні події навколо обвинуваченого В’ячеслава Зінченка свідчать про те, що замість відкритого та змагального процесу суспільство спостерігає за небезпечним прецедентом обмеження прав захисту. Відмова у видачі паперових копій судових рішень та підозри у маніпуляціях з авторозподілом справи ставлять під сумнів легітимність майбутнього вироку.

Справа про вбивство Ірини Фаріон: Формалізм чи свідоме перешкоджання захисту?

У Шевченківському районному суді міста Львова триває розгляд резонансного кримінального провадження №12024140000000749, де на лаві підсудних перебуває В’ячеслав Зінченко. Попри важкість інкримінованих злочинів (ч. 1 ст. 263 та п.п. 8, 14 ч. 2 ст. 115 КК України), закон має залишатися єдиним мірилом справедливості. Однак дії судової колегії під головуванням судді Петра Невойта викликають серйозне занепокоєння у юридичної спільноти.

5 травня 2026 року захисник обвинуваченого, відомий адвокат Криворучко Лариса Сергіївна, звернулася до суду через систему «Електронний суд» із заявою про надання завірених паперових копій усіх ухвал про обрання та продовження запобіжного заходу. Ці документи є критично важливими для оскарження законності тримання Зінченка під вартою в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідь головуючого судді була приголомшливою: 8 травня 2026 року у видачі копій було відмовлено листом. Аргументація суду зводилася до того, що захисник і так має доступ до матеріалів в електронному кабінеті. Такий підхід не лише суперечить діючому законодавству, а й фактично блокує можливість міжнародного захисту прав людини.

Чому суддя Петро Невойт ігнорує інструкції ДСАУ та права обвинуваченого?

Відмова у видачі паперових копій судових рішень — це не просто бюрократична зачіпка, а пряме порушення права на захист.

Відповідно до «Інструкції з діловодства в місцевих та загальних судах України» (наказ ДСАУ №814), кожна особа має безумовне право отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Посилання на наявність електронного кабінету є юридично нікчемним. Електронна форма документа є допоміжною, але вона не замінює і не скасовує право сторони отримати завірений паперовий примірник з мокрою печаткою. Особливо, коли йдеться про звернення до ЄСПЛ, де процедурні вимоги до документів є надзвичайно суворими.

Читайте також:

Читайте також:

Справа про вбивство Ірини Фаріон: Правосуддя чи процесуальна розправа над захистом В’ячеслава Зінченка?

Без належним чином засвідчених копій ухвал адвокат Лариса Криворучко не може подати обґрунтовану заяву щодо порушення п. 3 ст. 5 ЄКПЛ (надмірне тримання під вартою без права застави). Таким чином, дії Шевченківського районного суду Львова виглядають як свідоме створення перешкод для виходу справи на міжнародний рівень.

Скарга до ВРП: Дисциплінарна відповідальність за обмеження доступу до правосуддя

У зв’язку з неправомірними діями суддівського корпусу — головуючого судді Петра Невойта, а також суддів Олександри Баєвої та Павла Едера — до Вищої ради правосуддя (ВРП) вже подано відповідну скаргу. Юридична позиція захисту ґрунтується на ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає відповідальність за:

• незаконну відмову в доступі до правосуддя;

• неналежне забезпечення процесуальних прав сторони захисту.

Суспільство має розуміти: якщо суд у такій гучній справі, як вбивство Ірини Фаріон, дозволяє собі ігнорувати базові процесуальні норми, то жоден пересічний громадянин не може почуватися захищеним. Правосуддя не може бути вибірковим. Коли суд починає вирішувати, які документи «потрібні» адвокату, а які — ні, воно перетворюється на імітацію процесу.

Втручання в авторозподіл та порушення ст. 35 КПК України

Окремим і, мабуть, найбільш скандальним аспектом цієї історії є інформація про можливе штучне втручання в систему автоматичного розподілу справ. Згідно з офіційними відповідями, які отримала сторона захисту, при визначенні складу суду у справі №466/12967/24 було зафіксовано ознаки порушення ч. 3 ст. 35 КПК України.

Читайте також:

Справа Зінченка: Чи був суд «встановлений законом»? Аналіз ознак втручання в авторозподіл

Це істотне порушення, яке ставить під сумнів неупередженість усієї колегії суддів. Якщо склад суду був сформований з маніпуляціями, то будь-яке рішення, прийняте такими суддями, апріорі є вразливим для скасування. В’ячеслав Зінченко, незалежно від ступеня вини, має право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ситуація, коли запобіжний захід продовжувався неодноразово (03.01.2025, 21.07.2025, 18.09.2025, 13.11.2025, 08.01.2026), а захисту не дають копій цих рішень, створює враження «судового конвеєра», де право на захист є лише декорацією.

Висновки: Правосуддя чи імітація законності?

Справа про вбивство Ірини Фаріон перебуває під пильною увагою медіа та міжнародних інституцій. Саме тому вимоги до процесуальної чистоти тут мають бути найвищими. Відмова у видачі копій ухвал та підозри у втручанні в авторозподіл — це тривожні сигнали для всієї системи правосуддя України.

Ми закликаємо судову владу повернутися в поле закону. Закон — або для всіх, або ні для кого. Якщо гучність обвинувачення почне переважати над правом на захист, ми втратимо саму суть правової держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини гарантує рівність сторін, і будь-які спроби обмежити адвоката Ларису Криворучко у доступі до офіційних документів є прямим ударом по репутації України на міжнародній арені.

Правосуддя повинно бути відкритим і передбачуваним. Суспільство чекає на відповіді: чому суд боїться видати паперові копії своїх же рішень і хто насправді стоїть за формуванням складу суду в цій резонансній справі?

Джерела та посилання:

• Офіційна сторінка адвоката Лариси Криворучко у Facebook.

• Повний текст заяви щодо порушень у справі Зінченка.

• Кримінальний процесуальний кодекс України.

• Інструкція з діловодства в місцевих та загальних судах України (Наказ ДСАУ №814).

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”