Протягом років Андрія Єрмака називали найвпливовішим очільником Офісу Президента в історії України. Його вплив на внутрішню та зовнішню політику здавався непохитним, а статус «правої руки» Володимира Зеленського — надійним щитом від будь-яких претензій. Проте листопад 2025 року став точкою неповернення. Подія, яка ще вчора здавалася неможливою, стала реальністю: підозра Андрію Єрмаку була офіційно вручена антикорупційними органами.
Цей кейс — не просто чергове кримінальне провадження. Це іспит для всієї правоохоронної системи України та тест на політичну волю керівництва держави. Чи справді закон один для всіх, чи ми спостерігаємо чергову серію політичного трилера з передбачуваним фіналом?
Суть звинувачень: 460 мільйонів та «золоті» гектари під Києвом
За офіційною інформацією Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), ексголова Офісу Президента підозрюється у причетності до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Йдеться про колосальну суму — 460 мільйонів гривень, які, за версією слідства, були «відмиті» через схеми, пов’язані з елітним будівництвом у передмісті столиці.
Кваліфікація справи за ч. 3 ст. 209 КК України передбачає суворе покарання. Слідство стверджує, що колишній керівник Офісу Президента був частиною організованої групи. Використання складних фінансових інструментів для легалізації коштів через ринок нерухомості — класична схема для українського політикуму, проте вперше під прицілом опинилася фігура такого масштабу. Елітне будівництво під Києвом давно було предметом журналістських розслідувань, але лише зараз матеріали перетворилися на процесуальні документи.
«Міндічгейт»: Каталізатор падіння «сірого кардинала»
Шлях до підозри почався не сьогодні. Ще 28 листопада 2025 року країну сколихнула новина про звільнення Єрмака з посади. Формальним та фактичним приводом став так званий «Міндічгейт» — скандал, пов’язаний із плівками та свідченнями, що вказували на сумнівні зв’язки з бізнес-колами, зокрема з оточенням Ігоря Міндіча.
Корупційний скандал навколо «плівок Міндіча» став тією критичною масою, яку вже неможливо було ігнорувати. Як зазначає «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко», проведення слідчих дій щодо посадовця такого рангу — це чіткий сигнал: недоторканних більше немає. Обшуки, що пройшли у фігуранта, підтверджують серйозність намірів детективів. Це вже не політичні маніпуляції чи «вкиди» опонентів, а кримінальне провадження з конкретною процесуальною перспективою.
Стратегія захисту: Фронт, адвокатура та «втрачена гідність»
Реакція самого Андрія Єрмака на події виявилася досить несподіваною, але технологічно вивіреною. Одразу після звільнення він заявив про свій намір відправитися на фронт. Це емоційний хід, розрахований на патріотично налаштовану аудиторію: мовляв, людина, яка з лютого 2022 року була в центрі прийняття рішень, тепер готова захищати країну зі зброєю в руках.
Водночас Єрмак публічно поскаржився, що його «гідність не захистили», попри вірність державі у найважчі часи. Проте паралельно з медійними заявами велася юридична підготовка. Колишній посадовець оперативно відновив адвокатське свідоцтво та очолив один із комітетів при Національній асоціації адвокатів України (НААУ).
Така активність у юридичному полі — це створення «запасного аеродрому». Статус адвоката та робота в комітеті з питань захисту постраждалих від агресії надають певний імунітет та додаткові інструменти для захисту в судах. Це класична спроба змінити амплуа з «політичного локомотива» на «професійного правозахисника».
Суспільний запит: Чи вистачить державі волі?
Сьогодні українське суспільство як ніколи гостро реагує на несправедливість. У час, коли країна бореться за виживання, новини про легалізацію сотень мільйонів на розкішних маєтках викликають справедливий гнів. Питання «справи Єрмака» — це питання довіри до інституцій НАБУ та САП.
Чи зможуть антикорупційні органи довести справу до вироку? Чи не розвалиться обвинувачення в судах, як це часто бувало раніше з гучними справами? Діяльність антикорупційних органів зараз під мікроскопом не лише українців, а й міжнародних партнерів. Легалізація 460 млн грн — це не дрібний хабар, це масштабна фінансова операція, яка потребує ретельної доказової бази: банківських проводок, свідчень спільників та результатів експертиз.
Як підкреслюють експерти, посада чи близькість до президента не можуть бути щитом від відповідальності. Якщо провина буде доведена, це стане найсильнішим прецедентом в історії незалежної України, який продемонструє реальну роботу принципу верховенства права.
Висновки та перспективи
Справа Андрія Єрмака — це рубікон. З одного боку, ми бачимо системну роботу детективів, які не побоялися висунути підозру людині, яка ще місяць тому здавалася всесильною. З іншого — ми бачимо досвідченого гравця, який використовує всі доступні методи (від патріотичної риторики до юридичних маневрів), щоб уникнути покарання.
Наразі тривають невідкладні слідчі дії. Суспільство очікує на відкритий судовий процес. Тільки прозорість та дотримання процедур зможуть дати відповідь на головне питання: чи є Україна державою, де закон справді один для всіх?
Тепер м’яч на полі правосуддя. Чи вистачить системі мужності довести розпочате до кінця, чи «справа Єрмака» стане черговим прикладом «спортивної риболовлі», де велику рибу ловлять, показують глядачам, а потім відпускають — дізнаємося вже найближчим часом.
Матеріал підготовлено на основі публікацій видання «Главком» та звітів антикорупційних організацій.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”