В українській судовій системі знову “штормить”. Цього разу епіцентром подій стала Вища рада правосуддя (ВРП), яка винесла рішення, що змушує замислитися: ми будуємо незалежний суд чи відроджуємо інструменти впливу на “незручних” законників? Ситуація навколо покарання суддів Апеляційної палати ВАКС через справу ексміністерки юстиції Олени Лукаш виглядає не просто як юридичний казус, а як чіткий тривожний сигнал для всієї антикорупційної вертикалі.
Справа Олени Лукаш: чому Печерський суд знову в центрі скандалу?
Історія розпочалася ще у 2020 році, коли Печерський районний суд столиці вкотре вирішив вийти за межі своїх повноважень. Суддя Світлана Волкова скасувала підозру Олені Лукаш у справі про заволодіння 2,52 млн грн державних коштів. Проблема полягала в тому, що за законом ця справа перебувала виключно в підсудності Вищого антикорупційного суду.
Захист Лукаш чудово знав про цей нюанс, адже раніше неодноразово звертався саме до ВАКС. Проте, коли знадобилося “зручне” рішення, на горизонті з’явився Печерський суд. Судді Апеляційної палати ВАКС — Інна Калугіна, Олександр Семенников та Дмитро Михайленко — цілком логічно скасували ухвалу Волкової, захищаючи власну юрисдикцію. Здавалося б, справедливість відновлено? Не тут-то було.
Дисциплінарна відповідальність суддів ВАКС: логіка чи абсурд?
Після того як Апеляційна палата ВАКС поставила закон вище за процесуальні маніпуляції, Олена Лукаш звернулася зі скаргою до ВРП. Спочатку Третя Дисциплінарна палата органу встала на бік суддів, не побачивши в їхніх діях порушень. Але пленарний склад ВРП, під керівництвом доповідача Сергія Бурлакова, кардинально змінив позицію.
Результат — суддям винесли стягнення у вигляді попередження. Фактично, дисциплінарна відповідальність суддів ВАКС настала за те, що вони завадили втручанню іншого суду в антикорупційну справу. Це виглядає щонайменше іронічно, адже згодом справу Лукаш таки скерували до ВАКС, де вона розглядається і сьогодні. Отже, суддів покарали за те, що вони стверджували очевидне: справа належить Антикорсуду.
Чому це рішення ВРП є небезпечним для реформи правосуддя?
Активісти, зокрема Центр Протидії Корупції, наголошують на вибірковості такого підходу. Раніше ВРП у схожих обставинах не бачила підстав для переслідування суддів. Що змінилося зараз?
1. Створення прецеденту: Тепер будь-який суддя, який намагатиметься припинити незаконні спроби “вивести” справу з-під юрисдикції ВАКС через інші суди (як-от Печерський), ризикує отримати догану або попередження.
2. Тиск на незалежність: Подібні рішення можуть використовуватися як “батіг” для суддів, які виявляють принциповість у резонансних справах проти топчиновників.
3. Підрив довіри до ВРП: Замість того, щоб бути щитом для незалежних суддів, Вища рада правосуддя ризикує перетворитися на інструмент помсти з боку фігурантів справ.
Висновок: захист юрисдикції чи дисциплінарне покарання?
Рішення щодо Калугіної, Семенникова та Михайленка ставить перед суспільством руба питання: чи готова ВРП реально захищати незалежність ВАКС? Коли суддів карають за виправлення очевидних помилок (чи свідомих порушень) колег із загальних судів, це демотивує всю систему.
Реформа правосуддя в Україні не може бути успішною, якщо органи суддівського врядування каратимуть за дотримання закону. Сподіваємося, що цей випадок стане приводом для глибокої дискусії всередині професійної спільноти, а не початком кінця автономії антикорупційного правосуддя. Адже справедливість не повинна мати “попереджень”.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”