Фенікс у мантії та «мертві душі»: як нова справа Тандира розкрила махінації з квартирами

Судова система України за останні роки бачила чимало: від «плівок Вовка» до затримання голови Верховного Суду з мільйонами під диваном. Проте історія ексголови Макарівського районного суду Олексія Тандира поступово перетворюється на справжній кримінальний епос. Коли здавалося, що трагічна смертельна ДТП на блокпосту, де загинув молодий нацгвардієць, стане фінальною точкою в його кар’єрі, виявилося, що це був лише початок кінця.

У травні 2026 року, поки суспільство продовжує стежити за судовими засіданнями щодо аварії, Генпрокуратура та ДБР «підірвали» інформаційний простір новою підозрою. Тепер Олексію Тандиру інкримінують не лише порушення правил дорожнього руху, а й організацію справжнього синдикату, що спеціалізувався на викраденні нерухомості. Нова справа Тандира: махінації з квартирами — це не просто черговий корупційний скандал, а діагноз системі, де суддя, виконавча служба та адвокати працювали як єдиний механізм для пограбування територіальних громад.

Схема «Мертвих душ»: як привласнювали чужі квадратні метри

Аналізуючи матеріали, оприлюднені Офісом Генерального прокурора, стає зрозуміло, що злочинна організація діяла з хірургічною точністю. Об’єктами полювання ставали квартири, власники яких померли, не залишивши спадкоємців, або особи, які тривалий час були відсутні в країні. Така нерухомість за законом має переходити у власність громади як відумерла спадщина. Але у фігурантів справи були інші плани.

Механізм схеми виглядав наступним чином:

1. Пошук цілі: Виявлялися «проблемні» квартири в престижних районах Києва та Одеси.

2. Створення фіктивного боргу: На світ з’являлися підроблені договори позики на фантастичні суми — 10-11 мільйонів гривень. Боржниками вписували вже покійних людей.

3. Судове «зелене світло»: Олексій Тандир, користуючись владою судді Макарівського районного суду, виносив рішення про стягнення цих «боргів».

4. Виконавче провадження: Керівник підрозділу Державної виконавчої служби миттєво відкривав провадження та накладав стягнення на квартири, які згодом переоформлювалися на підставних осіб.

Ця корупція в судах демонструє жахливу вразливість реєстрів та процедур, де печатка судді здатна легалізувати будь-яку відверту брехню.

Хто такий Олександр Добрянський та чому його прізвище ключове в розслідуванні?

У цій історії неможливо оминути фігуру Олександра Анатолійовича Добрянського. Згідно з даними слідства, саме він у 2021 році звернувся до суду з позовом про стягнення 11,28 млн гривень з громадянки Парченко. Добрянський стверджував, що позичив жінці ці гроші у 2017 році.

Проте аналітичний погляд на біографію позивача викликає більше запитань, ніж відповідей. Людина з ідентичним ПІБ у 2015-2016 роках очолювала Макарівський районний відділ ДВС. В його декларації про доходи за той період не було жодних згадок про мільйонні статки, які б дозволили видавати такі позики. Ба більше, у 2017 році Добрянського затримували на хабарі, а вирок йому виносив… той самий Макарівський суд, де головував Тандир.

Така «кумівська» солідарність призвела до того, що суддя Тандир задовольняв позови навіть тоді, коли «боржниця» вже кілька років була мертвою. Це цинічне використання юридичних інструментів підтверджує, що ДБР розслідування має справу не з поодинокою помилкою, а з системним бізнесом на нерухомості.

Економічні наслідки та «втрачений шанс» на свободу

Загальна вартість привласненого майна, за попередніми оцінками, становить 7,64 млн грн. Це чотири квартири у Києві та одна в Одесі. Одна з київських осель вартістю у 2 мільйони гривень не була остаточно переоформлена лише завдяки несподіваній появі законного спадкоємця.

Критично важливо розуміти, що ці квартири мали належати киянам — людям, які стоять у чергах на житло, або використовуватись для соціальних потреб міста. Натомість вони стали товаром у руках групи осіб, до якої входили:

• Екссуддя Олексій Тандир;

• Керівник підрозділу ДВС;

• Двоє адвокатів;

• Цивільні особи (підставні власники).

Для самого Тандира ця нова підозра стала фатальною в контексті його намагань вийти з СІЗО. Після рішення ЄСПЛ у 2025 році йому нарешті визначили заставу по справі ДТП, яку він намагався поступово зменшити через суд. Тепер же, отримавши підозру в участі у злочинній організації за статтею 255 ККУ, йому обрано запобіжний захід — тримання під вартою без права на заставу. Шанс вийти на волю знову зачинився, і цього разу, ймовірно, надовго.

Тандир і нерухомість: Хронологія «чорної схеми»

Судова реформа чи судова імітація?

Ця справа ставить руба питання про ефективність Вищої ради правосуддя та всього процесу очищення судової влади. Як могло статися, що суддя, який роками ухвалював завідомо незаконні рішення на підставі підроблених документів, продовжував очолювати суд?

Махінації з житлом померлих — це найвищий ступінь цинізму. Зловмисники розраховували на те, що мерці не заговорять, а територіальні громади занадто інертні, щоб відстежувати кожну квартиру. Проте професійна робота слідчих ДБР, які досліджували архіви Макарівського суду з 2024 року, довела: навіть найскладніші схеми залишають сліди. Експертиза підписів та рукописних записів екссудді стала тим «цвяхом», який скріпив нове обвинувачення.

Чому це важливо для звичайних українців?

Махінації з нерухомістю померлих безпосередньо впливають на кожного з нас. Коли майно, яке за законом має працювати на громаду, опиняється в руках корумпованих чиновників:

• Бюджет міста втрачає мільйони гривень.

• Соціальні програми забезпечення житлом військових чи переселенців залишаються нереалізованими.

• Довіра до правосуддя падає до критичного рівня, що гальмує інвестиції та розвиток країни.

Популярна думка про те, що «судді завжди домовляться», у випадку з Тандиром починає давати тріщину. Сукупність двох важких справ — вбивства на дорозі та організованого шахрайства — робить його фігуру занадто токсичною навіть для наскрізь корумпованої системи.

Висновок: Фінал кар’єри чи початок системних змін?

Нова справа Тандира щодо махінацій з квартирами — це тест для українського правосуддя 2026 року. Чи зможе обвинувачення довести справу до вироку, який відповідатиме тяжкості вчиненого? Чи побачимо ми реальні терміни для всіх учасників ланцюжка — від виконавців до адвокатів-спільників?

Сьогодні Олексій Тандир є символом того, що мантія не є бронею проти закону. Його історія вчить нас, що за кожним «щасливим вироком» про стягнення мільйонів може стояти тінь злочинної змови. Громадський контроль та прозорість роботи суду — єдині ліки проти вірусу корупції, який роками роз’їдав Макарівський суд та подібні до нього інстанції по всій країні.

Ми продовжуємо стежити за розвитком подій. Чи з’являться у справі нові епізоди? Цілком імовірно, адже «квартирне питання» завжди було золотою жилою для тих, хто вважав себе вищим за закон.

Матеріал підготовлено на основі офіційних повідомлень Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”