Трагедія, що сколихнула націю, та початок затяжного судового марафону

Резонансне та трагічне вбивство Ірини Фаріон, відомої української мовознавиці, громадської діячки та колишньої народної депутатки, яке сталося 19 липня 2024 року у Львові, без перебільшення шокувало українське суспільство. Зухвалий злочин посеред білого дня біля під’їзду власного будинку викликав хвилю обурення та негайну вимогу від правоохоронних органів знайти і покарати винного за всією суворістю закону. Невдовзі у Дніпрі затримали підозрюваного — 18-річного місцевого жителя В’ячеслава Зінченка. З того моменту суспільство затамувало подих, очікуючи на швидкий та показовий процес.

Однак, як часто буває у справах такої ваги та масштабів, швидкого фіналу не відбулося. Процес, що розглядається у колегії суддів Шевченківського районного суду міста Львова під головуванням судді Петра Селівестровича Невойта та за участі суддів Олександри Ігорівни Баєвої і Павла Тадейовича Едера, перетворився на арену жорсткого процесуального протистояння. Сьогодні справа про вбивство Ірини Фаріон (справа №466/12967/24, кримінальне провадження №12024140000000749) вийшла далеко за межі звичайного судового розгляду.

Навесні 2026 року судова драма досягла свого апогею, коли обвинувачений В’ячеслав Зінченко відмовився від адвокатів прямо напередодні вирішальної стадії судових дебатів, де прокурори планували вимагати для нього довічного ув’язнення. Його попередні захисники — Ігор Сулима та адвокат Вороняк — були раптово усунуті підзахисним через конфіденційні причини. Новим представником сторони захисту стала відома своїми гучними процесами київський адвокат Лариса Криворучко. З її появою хід розгляду справи кардинально змінився, а між захистом та судовою колегією спалахнув гострий конфлікт, який ставить під питання саму суть демократичних стандартів правосуддя в Україні.

Новий адвокат у грі: Процесуальна стратегія чи вимушений захист від «судового конвеєра»?

Як зазначає у своїй публікації Суспільне Львів, рішення Зінченка про відмову від попередніх адвокатів було несподіваним для більшості присутніх у залі засідань. Представники потерпілої сторони, зокрема донька загиблої Софія Особа, а також державне обвинувачення відразу сприйняли цей крок як очевидну спробу затягнути судовий розгляд справи. У публікаціях у ЗМІ, зокрема у відомому львівському виданні Zaxid.net, тактику захисту охрестили «цирком одного актора» та черговою спробою завадити винесенню логічного вироку.

Проте, якщо подивитися на ситуацію крізь призму Кримінального процесуального кодексу України та конституційних прав обвинуваченого, ситуація виглядає набагато глибшою та тривожнішою. Зміна адвоката — це законне та невід’ємне право будь-якого підсудного, навіть якщо йому загрожує найвища міра покарання. Ба більше, перед цим кроком у залі суду відбувалися вкрай драматичні події: обвинувачений оголошував голодування через нібито порушення його прав, а за повідомленням інформаційної агенції Укрінформ, В’ячеслав Зінченко навіть продемонстрував намір вчинити самогубство безпосередньо у залі суду, намагаючись зав’язати светр на ґратах під час емоційного виступу своєї матері.

Ці події свідчать про те, що психологічна атмосфера у судовому процесі розжарена до межі. І саме в цей момент у справу заходить новий захисник — Лариса Криворучко. Одразу ж після цього суд призначає безпрецедентний графік слухань: щоденні засідання з 1 по 8 травня 2026 року без попереднього погодження з новим адвокатом. Коли Криворучко не змогла з’явитися на перші процеси, оскільки брала участь у раніше призначених засіданнях у Києві та слідчих діях на Закарпатті, суд розцінив це як злісне зловживання та затягування. Як наслідок, судове засідання знову перенесли, але вже під акомпанемент відкритих погроз та звинувачень на адресу захисту з боку головуючого судді Петра Невойта.

Процесуальний пресинг: Чому суд намагається керувати адвокатом?

Згідно з офіційним дописом Лариси Криворучко у Facebook, дії Шевченківського районного суду міста Львова вийшли за межі звичайного процесуального спору. Захисниця стверджує, що суд здійснює прямий та систематичний тиск на сторону захисту незаконно обвинуваченого В’ячеслава Зінченка, намагаючись перебрати на себе невластиві функції та диктувати адвокату порядок виконання його обов’язків:

1. Ненадання часу на ознайомлення з матеріалами справи

Новий адвокат не може увійти в резонансну кримінальну справу без ретельного вивчення всіх матеріалів провадження. Це аксіома будь-якого справедливого правосуддя. Однак Шевченківський суд фактично проігнорував цю потребу. Як стверджує сторона захисту, суддя Петро Невойт та колегія суддів не надали адвокатці Криворучко Л.С. часу для ознайомлення з:

• 30-ма (тридцятьма) томами кримінального провадження;

• Матеріалами кримінального провадження та доказами, що перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення (прокурора);

• Матеріалами судової справи, включаючи технічні записи попередніх судових засідань та записи допитів численних свідків;

• Нереально великим обсягом цифрових доказів — близько 0,5 Терабайта аудіо- та відеозаписів (камери спостереження, оперативні зйомки, записи експертиз тощо).

Вимога проводити засідання щодня за таких умов є нічим іншим, як спробою позбавити сторону захисту реальної можливості здійснювати ефективний захист. Як може адвокат якісно опонувати прокурорам у судових дебатах, якщо він фізично не мав часу переглянути гігабайти відеоматеріалів або проаналізувати висновки складних експертиз?

2. Ігнорування принципу колегіального узгодження дат засідань

Суд призначив щоденні слухання на період з 01.05.2026 по 08.05.2026 без жодного погодження з графіком адвоката. Лариса Криворучко завчасно, з наданням офіційних документальних підтверджень, повідомила суд про свою зайнятість:

• 1 травня 2026 року вона брала участь у раніше призначених засіданнях у Київському апеляційному суді та Деснянському районному суді міста Києва.

• 4 травня 2026 року вона брала участь у невідкладних слідчих діях у Закарпатській області як представник потерпілої юридичної особи.

Попри законні та поважні причини неявки, головуючий суддя направив повідомлення, де відкрито поставив під сумнів добросовісність адвоката, звинуватив її у «спланованому характері» неявок та фактично почав визначати, які саме судові процеси адвокат має вважати пріоритетними, а за якими — не з’являтися. Це пряме перевищення владних повноважень суду, адже суддя не є керівником адвоката і не має права вказувати йому, як виконувати свої професійні обов’язки.

Що говорить закон: Чому суд не має права керувати адвокатом?

Незалежність адвокатури є одним із фундаментальних стовпів будь-якої правової держави. Без сильного та незалежного адвоката судовий процес перетворюється на каральне судилище, де доля людини визначена заздалегідь. Саме тому українське та міжнародне законодавство детально регламентує гарантії захисту адвокатської діяльності від будь-якого втручання, зокрема з боку суддівського корпусу:

1. Позиція Ради адвокатів України (РАУ)

Ще у 2019 році Рада адвокатів України ухвалила офіційне роз’яснення, згідно з яким виключне право визначати пріоритетність участі у судових засіданнях належить самому адвокату. Жоден орган державної влади, включаючи суд, не наділений повноваженнями:

• Оцінювати доцільність чи професійність рішень захисника щодо його участі в інших процесах;

• Нав’язувати порядок виконання обов’язків адвоката за різними договорами про надання правової допомоги;

• Самостійно визначати, яка кримінальна чи цивільна справа є «важливішою» за іншу;

• Залякувати адвоката дисциплінарними санкціями чи «заходами реагування» за реалізацію законного права на захист свого клієнта.

Дії судді Невойта П.С., який намагається диктувати адвокату Криворучко Л.С., які справи їй відвідувати у Києві чи на Закарпатті, є грубим порушенням цих роз’яснень та прямим втручанням у професійну діяльність захисника.

2. Гарантії незалежності за українським законодавством

Стаття 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко зазначає, що вплив на адвоката, перешкоджання здійсненню його професійної діяльності або будь-яке інше незаконне втручання в його роботу тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Суддя, згідно з Конституцією України, є арбітром, який повинен забезпечувати рівність сторін та створювати умови для реалізації їхніх прав, а не ставати додатковим інструментом тиску чи залякування сторони захисту.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. І саме тут судова колегія у справі Зінченка припустилася найбільшої юридичної помилки, яка у майбутньому може коштувати державі Україна програної справи в Страсбурзі.

Європейський прецедент: Справа «Бартая проти Грузії» та право на справедливий суд

Право на справедливий судовий розгляд гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це право не є формальною присутністю людини з адвокатським свідоцтвом в залі суду. Це — реальна, практична та ефективна можливість здійснювати захист підсудного.

У відомій справі «Бартая проти Грузії» (Bartaia v. Georgia) ЄСПЛ чітко встановив стандарт: розгляд судової справи без належної участі захисника через відмову суду перенести засідання, коли адвокат був об’єктивно зайнятий в іншому трудовому або судовому процесі, є прямим порушенням статті 6 Конвенції.

Якщо національний суд ігнорує зайнятість адвоката в інших процесах, відмовляється узгоджувати графік судових слухань та призначає щоденні засідання за принципом «конвеєра», він автоматично створює ситуацію процесуальної нерівності. У таких умовах сторона захисту позбавляється можливості підготуватися до дебатів, вивчити матеріали чи взагалі з’явитися до зали суду.

У справі Зінченка ми бачимо класичні ознаки тиску, які раніше вже фіксувалися міжнародними інституціями в інших країнах із перехідною демократією:

1. Психологічний тиск на захисника: риторика судді про «спланований характер неявок» та «затягування процесу» формує у суспільстві упереджене ставлення до адвоката та її клієнта ще до винесення вироку.

2. Створення атмосфери залякування: офіційні натяки суду на «заходи реагування» (звернення до КДКА з вимогою позбавити адвоката ліцензії) покликані примусити захисника підкоритися вимогам суду та відмовитися від активної процесуальної боротьби в інтересах клієнта.

3. Дискредитація професійної репутації: висловлювання головуючого судді, які підривають довіру до адвоката, є порушенням презумпції добросовісності захисника та Основних положень ООН про роль адвокатів (1990 рік).

Держава, згідно з міжнародними стандартами, зобов’язана забезпечити адвокатам можливість виконувати всі свої професійні обов’язки без залякування, перешкод, неправомірного втручання та під загрозою судового переслідування. Суддя не має імунітету від виконання цих вимог.

Небезпечний прецедент для всієї судової системи України

Справа про вбивство Ірини Фаріон — це не просто черговий кримінальний процес. Це лакмусовий папірець для всієї української системи правосуддя. Суспільний тиск у цій справі є колосальним. Бажання якнайшвидше поставити крапку, задовольнити запит громадськості на справедливість та винести вирок обвинуваченому є цілком зрозумілим людським прагненням. Але чи можемо ми дозволити, щоб під впливом емоцій руйнувалися фундаментальні засади права?

Сьогодні під ударом опинився захист В’ячеслава Зінченка. Завтра на його місці може опинитися будь-який інший громадянин України. Якщо суддям Шевченківського районного суду міста Львова дозволити створювати подібний прецедент — коли адвоката позбавляють права на ознайомлення з матеріалами справи та примушують ходити на щоденні засідання всупереч фізичним можливостям та професійному графіку — незалежність української адвокатури буде знищена.

Без незалежного адвоката суд перетворюється з безстороннього арбітра на сторону обвинувачення, що повністю знищує принцип змагальності сторін. А це, своєю чергою, веде до системного нівелювання права на справедливий судовий розгляд.

Дії головуючого судді Невойта П.С. у цьому процесі:

• Мають явні ознаки процесуального тиску та залякування сторони захисту;

• Є прямим втручанням у незалежність адвокатської діяльності;

• Створюють серйозні сумніви у його безсторонності та неупередженості під час розгляду цієї надскладної справи;

• Ставлять під величезну загрозу легітимність майбутнього судового вироку.

Якщо суд продовжуватиме діяти за принципом «швидкість понад усе», будь-який вирок у цій справі — навіть якщо провина підсудного буде повністю доведена іншими залізобетонними доказами — буде легко скасований Європейським судом з прав людини через грубі процедурні порушення права на захист. Це буде найбільшим ударом по репутації українського правосуддя та особистою трагедією для родини загиблої, якій доведеться проходити це судове пекло заново через процесуальний поспіх львівських суддів.

Висновок: Вихід на міжнародну арену як єдиний шлях захисту права

Ситуація, що склалася у Шевченківському районному суді Львова, вимагає негайної реакції з боку вищих органів адвокатського самоврядування (Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України) та Вищої ради правосуддя. Судді мають усвідомити, що закон один для всіх: і для підсудного, і для прокурора, і для головуючого у процесі.

За відсутності належної та швидкої реакції на національному рівні, сторона захисту В’ячеслава Зінченка в особі адвокатки Лариси Криворучко буде змушена звертатися до міжнародних інституцій. Зокрема, готуються відповідні звернення до Європейського суду з прав людини, органів Ради Європи та міжнародних правозахисних організацій для фіксації фактів безпрецедентного тиску на адвоката та порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини.

Правосуддя не може будуватися на залякуванні захисту та ігноруванні базових процесуальних норм. Якщо Україна декларує свій рух до європейських стандартів та прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, право на захист має бути непорушним і гарантуватися кожній людині, незалежно від тяжкості висунутих обвинувачень. Без цього ми ризикуємо повернутися до стандартів радянського тоталітарного «правосуддя», де вирок виносився ще до початку судового засідання, а адвокати виконували роль декорацій у заздалегідь спланованій виставі.

ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”