Свідоцтво про (не)чесність: Чому українська адвокатура стала «запасним аеродромом» для корупціонерів та як це змінити

Питання про те, хто має право захищати громадян у суді, в Україні вже давно вийшло за межі суто юридичних дискусій. Сьогодні це питання національної безпеки та виживання правової системи. Поки Україна впевнено крокує до членства в ЄС у 2026 році, третій стовп правосуддя — адвокатура — залишається найбільш закритим та найменш реформованим інститутом.

У той час як судді та прокурори проходять ретельні перевірки доброчесності, адвокатська спільнота перетворилася на такий собі «запасний аеродром» для осіб, чия репутація несумісна зі стандартами правосуддя. Ситуація на Закарпатті та кейси одіозних екссуддів яскраво ілюструють: реформа адвокатури в Україні — це не просто вимога західних партнерів, а вимога здорового глузду.

Олексій Фазекош та Закарпатський вузол: 14 років без легітимності?

Найбільш кричущим прикладом відсутності реального контролю в професії є ситуація в Раді адвокатів Закарпатської області. Уже 14 років її очолює Олексій Фазекош, стосовно якого існують обґрунтовані підозри у підробці свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ще у 2006 році.

Деталі скандалу навколо голови Ради адвокатів Закарпаття:

• Освітній ценз: Згідно з наявною інформацією, на момент отримання свідоцтва Фазекош мав лише диплом бакалавра з історії та диплом бакалавра з міжнародних відносин, що не відповідає вимогам закону щодо повної вищої правничої освіти.

• Кримінальний аспект: Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо можливого підроблення документів триває вже понад 2,5 роки.

• Позиція НААУ: Керівництво Національної асоціації адвокатів України (НААУ) на чолі з Лідією Ізовітовою, продовжує покривати цю ситуацію, ігноруючи факти, що дискредитують усю професію.

Цей випадок — не просто локальна проблема. Це діагноз системі, де формальні вимоги закону нівелюються корпоративною солідарністю.

Артур Ємельянов та «донецький паровозик» в адвокатурі

Якщо кейс Фазекоша — це питання входу до професії через підробку документу, то випадок Артура Ємельянова — це питання етичного фільтра. Екссуддя, який був символом «правосуддя» часів Януковича, став адвокатом менше ніж через рік після звільнення з посади судді.

«Професія адвоката перетворюється на «запасний аеродром» для осіб, чия поведінка несумісна зі стандартами правосуддя», — зазначають експерти Фундації DEJURE.

Ємельянов разом із Татьковим організували систему, відому як «донецький паровозик», де судові рішення купувалися та «проганялися» через усі інстанції за гарантованим сценарієм. Попри звільнення з посади судді Вищою радою правосуддя у 2021 році за істотні дисциплінарні проступки та тиск на суддів, він безперешкодно отримав статус адвоката. Чому? Бо в Україні доброчесність адвокатів на етапі допуску до професії фактично не перевіряється.

Чому перевірка доброчесності критично важлива для перемоги над корупцією?

Згідно з дослідженнями, корупція у системі правосуддя майже неможлива без участі адвокатів. Як зауважують міжнародні експерти, саме адвокат часто виступає «кур’єром» або посередником у передачі хабарів суддям.

8 причин, чому доброчесність — це ядро професії:

1. Ядро правничої етики: Без честі право перетворюється на інструмент маніпуляцій.

2. Обов’язок за монополію: Держава надала адвокатам монополію на представництво, натомість спільнота має гарантувати чистоту своїх лав.

3. Інтереси клієнта: Клієнт повинен довіряти адвокату, а суддя — вірити аргументам захисника. Якщо репутація адвоката заплямована, страждає захист клієнта.

4. Публічна довіра: Адвокатура виконує публічну функцію. Без довіри суспільства інститут втрачає легітимність.

5. Гарантія незалежності: Тільки доброчесна спільнота може вимагати незалежності від держави. Нечесність провокує втручання ззовні.

6. Довіра колег: Учасники системи правосуддя мають працювати в єдиному етичному полі.

7. Універсальна вимога: Судді та прокурори проходять сито перевірок, адвокати не можуть бути винятком.

8. Антикорупційний фактор: Чіткі етичні фільтри мінімізують ризики підкупу та зловживань.

Досвід країн ЄС та світу: Як працюють реальні фільтри

На відміну від України, де для вступу до адвокатури достатньо диплома, стажу та іспиту, демократичні країни роблять акцент на репутації.

Таблиця: Порівняння моделей перевірки доброчесності

Литва: “Бездоганна репутація” як закон

У Литві з 2025 року вимоги стали ще суворішими. Асоціація адвокатів сама ініціювала посилення правил, щоб звільнені за корупцію судді не могли автоматично ставати адвокатами. Корупційний злочин у Литві подовжує термін заборони на професію на третину.

Латвія: Питання національної безпеки

Цікавим є досвід Латвії, де Рада адвокатів відмовила кандидатці через її громадську діяльність, спрямовану на підтримку політики Росії. Отримання статусу адвоката такою особою було визнано загрозою національній безпеці, оскільки професія дає доступ до державних інституцій та правових механізмів впливу.

Швеція: Спільнота як цензор

Шведська модель базується на довірі всередині цеху. Кандидат має надати контакти 50 осіб, з якими він працював. Асоціація опитує їх, і якщо хоча б декілька колег або суддів дадуть негативний відгук щодо етики кандидата — шлях до професії буде закритий.

Системна криза в Україні: Чому дисциплінарні органи мовчать?

За відсутності фільтра “на вході”, ситуацію мала б виправити ефективна дисциплінарна система. Але в Україні вона працює вибірково.

• Кейс Андрія Портнова: Попри публічні погрози прокурорам з використанням нецензурної лексики, дисциплінарні органи не побачили в його діях ознак проступку.

• Адвокати-колаборанти: Керівники окупаційних адвокатур у Криму (Канча, Жерновой) та адвокати під санкціями РНБО досі зберігають українські свідоцтва. НААУ пояснює це “складністю процедур”.

• Корупційні схеми: Викриття масових схем уникнення мобілізації або підкупу голови Верховного Суду за участю адвокатів рідко призводять до негайного позбавлення статусу. Часто адвокати продовжують практику роками, поки триває суд.

Це створює атмосферу безкарності, де адвокатура в Україні сприймається не як захисник права, а як інструмент обходу закону.

Рекомендації 2026-2030: Як очистити адвокатуру

Реформа адвокатури є однією з ключових умов вступу України до ЄС. Згідно з рекомендаціями експертів Фундації DEJURE, необхідно впровадити наступні кроки:

1. Запровадити обов’язкову перевірку доброчесності для всіх кандидатів за зразком суддівського добору.

2. Розширити перелік обмежень: Особи, звільнені за порушення присяги або корупцію (судді, прокурори, держслужбовці), не повинні мати права на адвокатське свідоцтво протягом мінімум 5 років.

3. Публічність допуску: Імена всіх кандидатів мають оприлюднюватися заздалегідь, щоб громадськість могла надати факти щодо їхньої недоброчесності.

4. Етичний опитувальник: Кандидат має під присягою відповідати на питання про зв’язки з РФ, фінансові борги, дисциплінарне минуле та академічну доброчесність.

5. Реформа НААУ: Забезпечення незалежності дисциплінарних органів від керівництва асоціації, щоб уникнути корпоративного покривання недоброчесних членів.

Висновки

Сьогодні українська адвокатура стоїть перед вибором: залишитися закритою кастою, що захищає “своїх” попри підроблені дипломи та корупційне минуле, або стати справді європейським інститутом. Ситуація з Олексієм Фазекошем на Закарпатті та Артуром Ємельяновим у столиці — це виклик всій системі правосуддя.

Якщо ми хочемо жити в країні, де панує верховенство права, ми не можемо дозволити, щоб адвокатське посвідчення було індульгенцією для беззаконня. Доброчесність адвокатів — це не розкіш, а необхідна умова для того, щоб двері Європейського Союзу відкрилися для України остаточно.

Примітка. Матеріал підготовлено з використанням аналітичного огляду «Перевірка доброчесності під час допуску до професії адвоката: досвід демократичних держав» (квітень 2026).

Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”