Питання довіри до судової гілки влади в Україні вже давно перейшло з площини юридичних дискусій у площину національної безпеки. Проте випадки, подібні до історії судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Віктора Пророка, змушують суспільство знову замислитися: чи справді реформа очистила систему від «випадкових персонажів»?
Історія, що розпочалася як банальна дорожня пригода, переросла у багатосерійний юридичний трилер, де головним героєм став суддя Віктор Пророк, чия поведінка стала символом процесуального нігілізму.
ДТП на проспекті Бажана: принциповість чи зверхність?
Усе почалося 24 червня 2025 року. На проспекті Бажана у Києві відбулося ДТП за участю судді. Замість того щоб скористатися стандартними процедурами врегулювання (адже пошкодження були мінімальними), представник Верховного Суду України обрав шлях тривалого протистояння.
Результат виявився невтішним для служителя Феміди: постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17.09.2025 у справі № 753/13722/25 Віктора Пророка визнали винним. Спроби апеляції також провалилися — 19 січня 2026 року рішення набуло законної сили. Навіть аргументи про 21-денне відрядження до США за наказом голови ВС Станіслава Кравченка не переконали суд у невинуватості колеги.
Манія винятковості: шлях до Конституційного Суду
Найбільш критичним моментом у цій історії стала спроба судді змінити законодавство України під власні потреби. Не змирившись зі статусом винуватця ДТП, Віктор Пророк подав конституційну скаргу. Його логіка була наступною: норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), які не передбачають касаційного оскарження для звичайних громадян, нібито порушують Конституцію.
Фактично, ми спостерігаємо небезпечний прецедент: суддя вищої інстанції намагається створити для себе «особливий режим» правосуддя. Однак фінал виявився іронічним — Конституційний Суд України повернув скаргу заявнику. Причина вражає: суддя Верховного Суду не зміг правильно оформити документ згідно з вимогами Закону.
Наслідки «конкурсу за оголошенням»: аналіз професійної придатності
Цей випадок — не просто курйоз. Це діагноз системі, де судова реформа в Україні часто буксує через людський фактор. Коли суддя найвищої інстанції:
1. Не може дійти згоди у простому адміністративному питанні.
2. Програє всі суди, включаючи апеляцію.
3. Не здатний грамотно скласти скаргу до КСУ.
Виникає логічне запитання: як такі особи проходять кваліфікаційне оцінювання? Критики зазначають, що це класичний результат так званих «конкурсів за оголошенням», коли до мантій отримують доступ люди з сумнівним рівнем професійної підготовки та специфічним розумінням етики.
Чому це важливо для суспільства?
Справа Віктора Пророка демонструє глибокий розрив між принципом верховенства права та реальністю. Замість того, щоб бути взірцем дотримання закону, суддя витрачає державний час на оскарження дій патрульних та спроби перекроїти Конституцію під свій штраф за ДТП.
Поки громадськість очікує на реальне очищення судової влади, подібні «прохфесіонали» продовжують вершити долі громадян. Іронія долі полягає в тому, що суддя, який мав би захищати цивільні права в Касаційному суді, сам став наочним прикладом того, чому система потребує негайного перезавантаження.
Висновок
Історія судді Пророка — це дзеркало, в якому відображається потреба у посиленні контролю за доброчесністю суддів. Адже правосуддя починається не з високих трибун, а з елементарної поваги до закону на дорозі та вмінні визнавати власні помилки.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”