українському правовому полі розгортається безпрецедентний конфлікт. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) опинилося під прицілом правоохоронців через свою професійну діяльність. Причина — спроба закласти фундамент для прозорої роботи правничої спільноти в Антикорупційній стратегії на 2026–2030 роки.
Замість фахової дискусії ми отримали кримінальне провадження. Чому спроба реформувати адвокатуру викликає такий агресивний спротив і яку роль у цьому відіграє Офіс Генерального прокурора?
Абсурд як метод: кримінальне провадження проти НАЗК
Нещодавно стало відомо, що Офіс Генпрокурора зареєстрував кримінальне провадження за фактом нібито зловживання владою посадовцями НАЗК. Офіційне формулювання — стаття 364 Кримінального кодексу України.
У чому суть “злочину”? У тому, що державний орган виконав свій прямий обов’язок: проаналізував корупційні ризики в державі та запропонував шляхи їх подолання. Однак керівництву Національної асоціації адвокатів України (НААУ) вкрай не сподобався розділ, присвячений проблемам адвокатури.
Замість того щоб звернути увагу на нелегітимність керівництва органів адвокатського самоврядування, повноваження яких закінчилися ще у жовтні-листопаді 2022 року, Генеральна прокуратура фактично підтримала це керівництво у боротьбі проти державного антикорупційного органу.
Риторичне запитання: Чи потрібен Україні Генеральний прокурор, який замість нагляду за законністю підігрує сумнівним з погляду легітимності структурам?
П’ять пунктів, які налякали керівництво НААУ
Чому нелегітимне керівництво НААУ так відчайдушно намагається вилучити згадки про себе з Антикорупційної стратегії? Проєкт документа констатує «плачевний стан справ» у галузі та пропонує конкретні кроки для виправлення ситуації:
1. Електронне голосування за принципом «один адвокат — один голос». Це позбавляє верхівку можливості маніпулювати результатами виборів через «своїх» делегатів.
2. Прозорий кваліфікаційний іспит, єдиний для всієї країни, що прибере корупційний компонент при вході в професію.
3. Демонополізація навчання: скасування виключного права Вищої школи адвокатури на підвищення кваліфікації.
4. Відкритість дисциплінарних органів: створення незалежних комісій та публічного реєстру їхніх рішень.
5. Зовнішній фінансовий аудит: щорічна перевірка того, куди витрачаються внески тисяч українських адвокатів.
Саме останній пункт викликає найбільший страх у чинного керівництва на чолі з Лідією Ізовітовою. Адже прозорість може викрити витрати на лобізм та замовні публікації замість розвитку реальної правової допомоги.
Солідарність старої системи: інтереси Офісу Генпрокурора
Ситуація стає зрозумілішою, якщо подивитися на персоналії. Генпрокурор Кравченко вважається ставлеником Андрія Єрмака, який, за дивним збігом, очолює один із комітетів НААУ. Ба більше, сама Антикорупційна стратегія несе загрозу особистому комфорту очільника ГПУ, адже передбачає запровадження прозорого конкурсу на його посаду.
Заяву про «злочин» НАЗК написав Юрій Радзієвський, партнер Олексія Шевчука. Ці особи вже неодноразово фігурували в ситуаціях, пов’язаних із тиском на активістів та реформаторів, таких як Мартина Богуславець чи Роман Маселко.
Як повідомляє Фундація DEJURE, ми спостерігаємо спробу закріпити за адвокатурою статус «держави в державі» — зони, куди не дотягується закон і де панує кругова порука.
Чому це стосується кожного громадянина?
Адвокатура — це не приватна власність її керівників. Це інститут, який гарантує право на захист кожному українцю. Коли органи самоврядування перетворюються на інструмент тиску на держслужбовців (згадаємо кейси Вишневського та Коломієць), це руйнує довіру до всієї системи правосуддя.
Самоврядування — це привілей, а не ліцензія на непрозорість. Якщо інститут не здатний реформуватися зсередини, держава зобов’язана втрутитися, щоб забезпечити верховенство права.
Боротьба НАЗК за чесну адвокатуру — це боротьба за те, щоб кожен громадянин міг розраховувати на професійний захист, а не на «розв’язання питань» через закриту систему. Намагання Офісу Генпрокурора залякати антикорупціонерів кримінальними справами — це тривожний сигнал, який свідчить про опір системи, що не хоче жити за новими правилами.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”