Звіт американської ГО «АРМАДА» формально присвячений Національній асоціації адвокатів України в контексті верховенства права та євроінтеграції. Він поданий як аналітичний документ про Дорожню карту з питань верховенства права, реформу адвокатури, незалежність професії, ризики зовнішнього втручання, цифровізацію, дисциплінарні процедури та соціологічне дослідження стану адвокатури в умовах воєнного часу. Уже зі змісту документа видно, що його головний фокус — не перевірка фактичної законності дій керівництва НААУ і РАУ, а захист чинної інституційної моделі адвокатського самоврядування від радикального переформатування.
У звіті прямо наголошується, що реформа має бути еволюційною, а не руйнівною, і що адвокатура нібито зберігає інституційну легітимність навіть у воєнний час.
Головна проблема звіту: він аналізує модель, але майже не аналізує практику влади всередині НААУ і РАУ
Ключове питання полягає не в тому, чи потрібна адвокатурі незалежність. Вона, безумовно, потрібна. Проблема в іншому: чи може керівництво органів адвокатського самоврядування прикриватися гаслом незалежності тоді, коли саме воно роками не дає адвокатам відповіді на питання про строки повноважень, з’їзди, фінансову звітність, дисциплінарні переслідування та очищення ЄРАУ від осіб, які співпрацювали з ворогом.
Саме тут звіт виглядає однобоким. Він детально критикує так звані «тіньові звіти», зовнішні громадські ініціативи, ризики електронного голосування, конкурсні механізми та можливе втручання держави. Але при цьому не проводить повноцінного юридичного аналізу практичної діяльності самого керівництва НААУ і РАУ щодо дотримання Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у частині строків перебування на посадах, регулярності з’їздів адвокатів, звітності перед адвокатами та реальної підконтрольності органів самоврядування професійній спільноті.
Чи проаналізовано у звіті питання строків перебування керівництва НААУ і РАУ на посадах?
Ні, належного юридичного аналізу цієї проблеми у звіті не простежується. Документ говорить про інституційну стабільність, еволюційність реформ і небезпеку «делегітимізації», але не ставить у центр питання: чи є легітимним перебування керівництва НААУ і РАУ на посадах після завершення строків, визначених законом та установчою логікою адвокатського самоврядування.
Це принципова лакуна. Якщо строк повноважень керівних органів фактично завершився ще у жовтні 2022 року, то будь-який серйозний звіт про верховенство права в адвокатурі мав би починатися саме з цього питання. Не з абстрактної небезпеки «зовнішнього втручання», не з критики громадських організацій, не з апології стабільності, а з прямої юридичної відповіді: хто, на якій правовій підставі і в межах якого строку продовжує здійснювати владні повноваження в системі адвокатського самоврядування.
У звіті натомість робиться акцент на тому, що Дорожня карта є рамковим документом і не вимагає руйнування чинної моделі адвокатського самоврядування. Це правильна загальна теза, але вона не відповідає на питання законності конкретного перебування конкретних посадових осіб на конкретних посадах.
Рамковий характер Дорожньої карти не може бути індульгенцією для безстрокового утримання влади в адвокатурі.
Чи розглянуто проблему непроведення з’їздів адвокатів?
Звіт багато говорить про ризики електронного голосування і про те, що цифрові процедури в умовах війни можуть підірвати довіру до самоврядування. Це подано як аргумент на користь обережності. Але залишається без відповіді інше питання: якщо електронне голосування ризиковане, то чому не запропоновано дієвий, законний, очний або гібридний механізм проведення з’їздів адвокатів?
Критика електронного голосування не може бути виправданням фактичної бездіяльності. Якщо органи адвокатського самоврядування роками не проводять з’їздів, не оновлюють мандати, не звітують перед адвокатами, то проблема не в електронному голосуванні, а в небажанні допустити реальне волевиявлення професійної спільноти.
Звіт у цьому питанні фактично зміщує акцент. Він захищає чинну модель від зовнішньої перебудови, але не досліджує, чи не була сама чинна модель перетворена керівництвом НААУ і РАУ на закриту систему самопродовження повноважень.
Чи зроблено юридичний аналіз перевищення строків повноважень після жовтня 2022 року?
Ні. У звіті немає повноцінної правової конструкції, яка б аналізувала саме цю проблему: завершення строків повноважень, правові наслідки непроведення з’їзду, межі допустимого «континуїтету», відповідність такого континуїтету Конституції України, Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і базовим принципам самоврядування.
Це найбільш вразливе місце документа. Адже не можна серйозно говорити про верховенство права, оминаючи питання строковості влади. Строковість — це не технічна деталь. Це запобіжник від узурпації. У державній владі, місцевому самоврядуванні, професійному самоврядуванні та будь-якій демократичній інституції строк повноважень є фундаментальною гарантією підзвітності.
Якщо керівництво НААУ і РАУ фактично перебуває на посадах понад строк, встановлений законом, то така ситуація не може називатися «інституційною стабільністю». Це радше інституційна консервація влади. А якщо звіт не аналізує цю проблему, але водночас захищає чинне керівництво від критики, то він набуває характеру не незалежної аналітики, а політико-правового виправдання статус-кво.
Фінансова звітність: чи розглянуто питання регулярного звітування перед адвокатами?
Звіт згадує внутрішній аудит, ревізійні комісії, стандарти звітності та фінансову доброчесність. Проте у ньому не видно належного аналізу головного питання: чи звітувало керівництво органів адвокатського самоврядування перед адвокатами регулярно, відкрито, предметно і в спосіб, який дозволяє професійній спільноті реально контролювати використання коштів.
Фраза про внутрішній аудит не замінює публічного звіту перед адвокатами. Адвокатські внески — це не приватний ресурс керівництва НААУ чи регіональних органів. Це кошти професійної спільноти. Вони мають використовуватися прозоро, зрозуміло і підконтрольно тим, хто їх сплачує.
У звіті зазначено, що прозорість не означає зовнішнє підпорядкування і що кошти самоврядування не є бюджетними коштами. Але така теза не може скасовувати обов’язку регулярної фінансової звітності перед адвокатами. Навпаки: якщо це кошти професійної спільноти, то саме професійна спільнота повинна мати максимальний доступ до інформації про їх використання.
КДКА як дисциплінарний інструмент: чи розглянуто проблему переслідування адвокатів за критику?
Звіт говорить про модернізацію дисциплінарних процедур, процесуальні гарантії, пропорційність стягнень і навіть необхідність внутрішньої реформи органів адвокатського самоврядування. Але він не дає жорсткого аналізу питання, чи не перетворилися окремі регіональні КДКА на інструмент тиску на адвокатів, які критикують керівництво НААУ, РАУ або регіональних органів.
Це ще одна серйозна прогалина. Бо дисциплінарна система в адвокатурі може бути або гарантією професійної етики, або каральним механізмом. Якщо вона використовується для захисту клієнтів і стандартів професії — це самоврядування. Якщо вона використовується для придушення критики — це корпоративна репресія.
Критичний звіт мав би перевірити конкретні дисциплінарні практики: хто ініціює скарги, які підстави, які рішення, чи є ознаки вибірковості, чи караються адвокати за висловлювання, чи існують гарантії захисту від конфлікту інтересів. Але документ радше описує дисциплінарну реформу як напрям модернізації, ніж викриває можливі зловживання всередині системи.
ЄРАУ та адвокати-зрадники: чи розглянуто проблему колаборантів?
У звіті ЄРАУ розглядається як базовий цифровий елемент статусу адвоката, інструмент прозорості та професійної ідентифікації. Але питання перебування в ЄРАУ адвокатів, які могли перейти на бік ворога, співпрацювати з окупаційними структурами або дискредитувати професію через колабораційну діяльність, належно не розкрите.
Для країни, яка перебуває у стані повномасштабної війни, це не другорядне питання. Якщо адвокатура претендує на статус незалежної професійної інституції, вона повинна першою демонструвати нетерпимість до колаборації, зради, роботи на окупаційні адміністрації та використання адвокатського статусу проти інтересів України.
Наявність у ЄРАУ адвокатів-зрадників або колаборантів, якщо такі випадки існують, підриває не лише репутацію адвокатури, а й довіру до всього правничого середовища. Звіт мав би запропонувати механізм перевірки, очищення, тимчасового зупинення статусу, дисциплінарного реагування та взаємодії з правоохоронними органами. Натомість акцент знову зміщений на загальну інституційну легітимність НААУ.
Чи можна вважати звіт виправданням беззаконня?
У прямому сенсі звіт не говорить: «можна порушувати закон» або «можна перебувати на посадах понад строк». Але за своєю логікою він може бути використаний саме як інструмент виправдання чинного керівництва НААУ і РАУ.
Його конструкція така: адвокатура легітимна; реформа має бути еволюційною; Дорожня карта не вимагає радикального перезавантаження; зовнішні критики можуть підривати незалежність; електронне голосування ризиковане; конкурсні моделі небезпечні; чинні органи вже здійснюють кроки з імплементації реформ. Усе це разом створює зручний політичний висновок: не чіпайте чинну систему, вона сама себе реформує.
Але саме тут і виникає головна небезпека. Бо якщо система не проводить з’їздів, не оновлює мандати, не звітує перед адвокатами, не дає відповіді щодо строків повноважень, не очищує реєстр від зрадників і використовує дисциплінарні органи проти критиків, то заклик до «еволюційності» перетворюється на прикриття стагнації.
Практичне значення звіту для адвокатів
Для адвокатів цей звіт може бути корисним не як остаточна істина, а як доказова база для критичного аналізу. Він показує, які аргументи використовує чинна інституційна модель для самозахисту: незалежність, воєнний стан, ризики цифровізації, небезпека зовнішнього впливу, рамковий характер Дорожньої карти, еволюційність реформ.
Адвокати можуть використовувати цей звіт у трьох напрямах.
По-перше, як джерело для виявлення прогалин. Якщо документ претендує на комплексний аналіз адвокатури, але не аналізує строки повноважень, непроведення з’їздів, фінансову звітність, дисциплінарні переслідування і ЄРАУ колаборантів, то це саме по собі є аргументом: офіційна або напівофіційна аналітика уникає найболючіших питань.
По-друге, як матеріал для підготовки адвокатських звернень, публічних заяв, альтернативних звітів і правових позицій. У кожному такому документі можна прямо ставити питання: чому у звіті є аналіз «тіньових звітів», але немає аналізу континуїтету влади; чому є критика електронного голосування, але немає дорожньої карти проведення з’їзду; чому є внутрішній аудит, але немає реальної фінансової звітності перед адвокатами.
По-третє, як підстава для вимоги справжньої, а не декоративної реформи. Якщо сам звіт визнає потребу в прозорості, підзвітності, дисциплінарних гарантіях і цифрових інструментах, адвокати можуть вимагати, щоб ці принципи застосовувалися не вибірково, а до самого керівництва НААУ і РАУ.
Висновок
Звіт ГО «АРМАДА» не дає переконливої відповіді на ключові питання, які сьогодні хвилюють критично налаштовану частину адвокатської спільноти. У ньому немає повноцінного юридичного аналізу практичної діяльності керівництва НААУ і РАУ щодо дотримання строків повноважень, проведення з’їздів, регулярної фінансової звітності, можливого перетворення КДКА на каральний механізм та очищення ЄРАУ від адвокатів-зрадників і колаборантів.
Документ захищає інституційну стабільність, але не відповідає на питання, чи не стала ця «стабільність» формою самозбереження керівництва. Він говорить про незалежність адвокатури, але не показує, як ця незалежність захищає рядового адвоката від свавілля власних органів самоврядування. Він критикує зовнішнє втручання, але майже не аналізує внутрішню узурпацію. Він говорить про підзвітність, але не ставить питання реального фінансового звіту перед адвокатами.
Саме тому цей звіт не можна сприймати як нейтральний і вичерпний документ про стан адвокатури. Його слід читати критично — як текст, який може бути використаний керівництвом НААУ і РАУ для виправдання перебування на посадах понад законний строк, уникнення реального з’їзду адвокатів, нейтралізації критики та збереження контролю над системою адвокатського самоврядування.
Для адвокатів практичний висновок простий: цей звіт не закриває дискусію. Навпаки, він відкриває ще гостріше питання — чому документ, присвячений верховенству права, обходить мовчанням саме ті факти, які можуть свідчити про кризу верховенства права всередині самої адвокатури.
Лариса Криворучко, ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”
Примітка редакції.
З інсайдерської інформації стало відомо, що за “звіт” американського ГО “Армада” НААУ заплатило ймовірно 250 тис. дол. США. Хотілось би почути або прочитати офіційну інформацію по даному питанню.
«Незалежний нагляд» чи інструмент впливу? Тіньова роль Armada Network в українських реформах
Останніми роками українське інформаційне поле, насичене звітами про боротьбу з корупцією, поповнилося новим гравцем із США — громадською організацією The Armada Network. Попри свою гучну назву та залучення колишніх американських високопосадовців, діяльність цієї структури викликає дедалі більше запитань щодо її справжніх цілей та джерел фінансування.
Хто стоїть за «Армадою»?
Керівником організації є Дейл Армстронг, постать, яка більше відома в релігійних колах як пастор та діяч «American Pastor’s Network», ніж як фаховий експерт із конституційного права чи державного управління. Це вже створює певний когнітивний дисонанс: релігійна місія США раптово починає глибоко перейматися тонкощами української адвокатури та дисциплінарними провадженнями Вищої ради правосуддя.
Брюссельський десант та атака на активістів
Критична точка в діяльності Armada Network настала у 2026 році, коли організація презентувала в Європарламенті звіт, що мав ефект вибуху. Основний удар був спрямований не на корумпованих чиновників, а на український громадський сектор. Автори звіту, зокрема ексконгресмен Грегг Гарпер, звинуватили провідні антикорупційні ГО України у «створенні бізнесу на реформах».
Критика «грантожерства» не є новою, проте в устах Armada Network вона набула специфічного забарвлення. Організація фактично солідаризувалася з тими силами в Україні, які роками намагаються дискредитувати незалежний моніторинг судової системи. Виникає логічне занепокоєння: чи не стала американська ГО зручним «рупором» для українських еліт, які прагнуть позбутися контролю з боку міжнародних донорів під виглядом «захисту національного суверенітету»?
Маніпуляція термінологією
Особливу увагу Armada Network приділяє захисту Національної асоціації адвокатів України (НААУ). У своїх звітах вони зображують українську адвокатуру як жертву державного тиску. Проте експерти зауважують, що така риторика ігнорує реальні проблеми всередині самої асоціації — закритість, монополізацію влади та переслідування опозиційних адвокатів. Таким чином, «незалежний» американський звіт виглядає радше як професійно підготовлений адвокаційний документ, написаний на замовлення конкретних бенефіціарів.
Висновки
Armada Network демонструє класичну тактику «паралельної експертизи». Коли офіційні звіти ЄС та США вказують на успіхи антикорупційних органів, з’являється альтернативна структура, яка ставить ці успіхи під сумнів. Відсутність прозорої фінансової звітності самої «Армади» та її вузькопрофільна зацікавленість саме в українських персоналіях змушують ставитися до її висновків із великою часткою скепсису.
Для українського суспільства діяльність таких організацій є нагадуванням: у боротьбі за реформи зовнішня підтримка може бути не лише допомогою, а й інструментом для легітимізації старих корупційних схем через іноземні майданчики.