Суд, який поставив крапку: справедливість відновлено
24 квітня 2026 року Вінницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №120/15288/25, яке стало не просто юридичним актом, а знаковою подією для всієї правничої спільноти України. У цій справі адвокат Лариса Криворучко змогла довести протиправність рішення КДКА Вінницької області та фактично відстояти не лише власні професійні права, а й фундаментальні принципи законності.
З матеріалів справи чітко випливає, що предметом спору було рішення дисциплінарної палати КДКА від 23 жовтня 2025 року, яким адвоката було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із суворим наслідком — зупиненням права на здійснення адвокатської діяльності строком на шість місяців. Саме це рішення і стало об’єктом судового контролю.
Однак фінал цієї історії виявився принципово іншим, ніж очікували ті, хто розраховував на формальне підтвердження позиції дисциплінарного органу. Суд став на бік закону — і на бік адвоката.
Як розгорталася справа: від дисциплінарного переслідування до судової перемоги
Сама справа почалася зі скарги посадової особи Державного бюро розслідувань, яка стосувалася участі Лариси Криворучко у кримінальному провадженні. КДКА Вінницької області, отримавши цю скаргу, розглянула її та дійшла висновку про наявність дисциплінарного проступку.
У рішенні КДКА було зазначено, що адвокат нібито не забезпечила належну участь у процесуальних діях, що призвело до порушення права підозрюваних на захист. Проте вже на стадії аналізу матеріалів стає очевидним, що навіть сам дисциплінарний орган визнав наявність поважних причин неучасті адвоката у частині засідань.
Саме цей внутрішній конфлікт у позиції КДКА і став одним із ключових моментів у суді. Лариса Криворучко не лише заперечила обвинувачення, а й детально довела їх необґрунтованість, підкріпивши свою позицію нормами законодавства та фактичними обставинами.
Роль суду: повернення до верховенства права
Розглядаючи справу, суд діяв у межах Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема керуючись статтею 2 КАС України, яка зобов’язує перевіряти рішення суб’єктів владних повноважень на відповідність закону, обґрунтованість і пропорційність.
У цій справі саме критерій законності став вирішальним. Суд не обмежився формальним аналізом, а фактично дослідив, чи мала КДКА право ухвалювати відповідне рішення.
І відповідь на це питання стала ключем до перемоги Лариси Криворучко.
Юрисдикція як основа рішення: закон сильніший за регламент
Одним із головних аргументів позивачки було те, що КДКА Вінницької області не мала юрисдикції розглядати її справу. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження здійснюється за місцем робочого місця адвоката.
У випадку Лариси Криворучко таким місцем є місто Київ.
Попри це, скарга була передана до Вінниці на підставі рішень Ради адвокатів України та положень Регламенту ВКДКА. Саме тут виникла ключова правова колізія, на якій і побудувала свою позицію Криворучко.
Суд, дослідивши ці обставини, фактично підтвердив очевидне: підзаконні акти не можуть змінювати норми закону. Це означає, що сама передача справи була сумнівною з погляду законності, а отже і подальше рішення КДКА втрачало правову основу.
Саме цей висновок став фундаментом перемоги.
Континуїтет не врятував позицію КДКА
Відповідач активно посилався на принцип інституційного континуїтету, який передбачає продовження повноважень органів адвокатського самоврядування у період воєнного стану.
Однак судова логіка у цій частині виглядала чіткою: навіть якщо континуїтет є виправданим з погляду доцільності, він не може суперечити прямим нормам закону.
Стаття 19 Конституції України встановлює чітке правило: будь-які повноваження повинні здійснюватися лише на підставі закону. І якщо закон не передбачає відповідного механізму, жодне рішення органу не може його створити.
Таким чином, аргумент про континуїтет не зміг переконати суд.
Процедурні порушення: додатковий аргумент на користь адвоката
Окрім питання юрисдикції, суд також врахував обставини, пов’язані з процедурою розгляду справи у КДКА.
Йшлося про:
неналежне забезпечення участі сторони;
обмеження можливості повноцінного захисту;
спірні рішення щодо відкладення розгляду.
Особливо показовим був епізод із відключенням від відеоконференції, який виглядає як серйозне обмеження права на участь у процесі.
У сукупності ці обставини підсилювали позицію позивачки і демонстрували, що розгляд справи не відповідав стандартам справедливого процесу, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини.
Перемога, яка має значення для всіх адвокатів
Рішення суду у цій справі — це не лише особиста перемога Лариси Криворучко. Це сигнал для всієї системи адвокатського самоврядування.
Суд фактично підтвердив, що:
закон має пріоритет над рішеннями органів;
дискреційні повноваження не є безмежними;
права адвоката підлягають реальному судовому захисту.
Це рішення повертає довіру до судової системи і демонструє, що навіть у складних умовах принцип верховенства права залишається дієвим.
Особистий вимір: сила принципів
У цій історії важливо не лише те, що рішення було скасовано. Важливо, як саме це сталося.
Лариса Криворучко не обрала шлях компромісу чи формального захисту. Вона послідовно, аргументовано і впевнено відстоювала свою позицію, апелюючи до закону, а не до емоцій.
Саме така позиція і стала запорукою перемоги.
Її справа — це приклад того, як професіоналізм і принциповість можуть змінювати систему.
Висновок: справа, що увійде в історію
Перемога Лариси Криворучко у справі проти КДКА Вінницької області є важливою віхою у розвитку української адвокатури.
Вона показала, що:
навіть у складних умовах можна відстояти свої права;
суд здатен бути незалежним арбітром;
закон залишається найвищим критерієм оцінки.
Ця справа вже сьогодні формує нову правову реальність — реальність, у якій адвокат не є беззахисним перед дисциплінарною системою, а має ефективні механізми захисту.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”