«Шановні представники поліції, покажіть суспільству хоча б один приклад — бодай одне відео з будь-якої країни: чи то США, чи Велика Британія, чи будь-яка держава Європи, де озброєний поліцейський залишає дитину сам на сам із загрозою та просто тікає з місця події» – так коментує дії поліції в Києві під час терористичного акту відомий закарпатський блогер Олександр Лендяк.
Звичайно, збирати хабарі та разом з ТЦК займатись «бусифікацією» — це прибутковіше і безпечніше. Саме так звучить головне питання, яке сьогодні ставить українське суспільство після шокуючого відео з теракту в Голосіївському районі Києва 18 квітня 2026 року. Двоє озброєних патрульних, замість виконувати присягу «служити і захищати», розвертаються і тікають, кидаючи 12-річного хлопчика напризволяще перед озброєним терористом.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко уже доручив провести службове розслідування та відсторонив патрульних. Але слова «служити та захищати — не просто гасло» звучать цинічно, коли відео вже розлетілося мережею. Переглянути відео інциденту може кожен — без монтажу, без коментарів. Дитина залишається сам на сам із загрозою. Поліцейські — просто тікають. Не для перегрупування. Не для тактичного маневру. А уникаючи відповідальності в момент небезпеки.
ВІДЕО З КИЄВА: СИСТЕМНА ВТЕЧА, А НЕ «ПООДИНОКИЙ ВИПАДОК»
У мережі вже з’явилися десятки публікацій. Українська правда повідомляє: шестеро загиблих, 15 поранених. Серед жертв — батьки 12-річного хлопчика. Сама дитина з пораненнями в лікарні. А патрульні? Вони просто побігли в протилежний бік. Деталі інциденту на Zn.ua підтверджують: відео зафіксувало, як дорослий чоловік падає поряд із дитиною, а поліцейські вже далеко.
Це не страх. Це відсутність функції. Бо там, де треба «збирати», «доставляти», виконувати сумнівні вказівки — система працює блискавично. А там, де треба захищати — раптом «не той випадок». Суспільство має право ставити запитання. І має право отримувати на них чесні відповіді.
ЧИ Є ХОЧ ОДИН ПРИКЛАД У США, ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ЧИ ЄВРОПІ?
Шановні представники поліції, покажіть суспільству хоча б один приклад — бодай одне відео з будь-якої країни Заходу, де озброєний коп тікає, кидаючи дитину. Не знайдете. Бо в цивілізованих країнах це нонсенс. Там поліцейський — це той, хто йде на ризик.
Уявіть собі: у США озброєний поліцейський ризикує життям, щоб врятувати 10-місячну дитину. Такі відео — норма. А в Україні? Норма — втеча. Ми постійно чуємо про «європейські стандарти» та «американський досвід», коли йдеться про жорсткі перевірки громадян. Але коли треба порівнювати себе в критичні моменти — раптом ці стандарти зникають. Чому? Бо європейські стандарти зручно застосовувати лише там, де це вигідно: контроль, штрафи, статистика. А в реальній небезпеці — «не ті умови».
Уявіть рятувальника біля басейну: «Я б стрибнув, але там глибоко. Я звик, де по пояс». Абсурд? Абсолютний. Так само абсурдно, коли озброєний поліцейський тікає від терориста, залишаючи дитину. Це не страх. Це відсутність функції захисту. Система, яка вчора сама себе викрила без жодних коментарів.
Ті, хто скаже «це поодинокий випадок», «не узагальнюйте» — просто закривають очі на реальність. Це прояв системи. Затримання виснажених людей, показові фото, гучні звіти про дрібні інциденти — це імітація сили. Справжній професіоналізм проявляється не в статистиці, а в критичні моменти, де є ризик.
«БУСИФІКАЦІЯ» ТА ХАБАРІ: ПРИБУТКОВИЙ І БЕЗПЕЧНИЙ БІЗНЕС ПОЛІЦІЇ
Поки патрульні тікають від терориста, інші їхні колеги разом з ТЦК успішно займаються «бусифікацією». Полювання на чоловіків у селах і містечках Закарпаття, зокрема на Берегівщині, — вже не новина. Подейкують про вимагання «десять кіло вічно зелених» за відпустку на місці. Суд визнав силову бусифікацію протиправною, але практика продовжується. Поліція охоче допомагає ТЦК — це ж безпечно, прибутково і без ризику для життя.
ТСН повідомляє: частину функцій ТЦК можуть передати поліції. LIGA.net аналізує: держава перекладає відповідальність між ТЦК і поліцією. А чому б і ні? Адже «збирати» — це не стикатися з терористом віч-на-віч.
МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ РЕСУРС: ЧИ ГОТОВІ «ГЕРОЇ» ЙТИ НА ФРОНТ?
Нардеп Анатолій Остапенко заявив: «Наступними воювати можуть піти поліцейські, нацгвардійці, прикордонники, військові пенсіонери та чоловіки в запасі. У нас є цей мобілізаційний ресурс». (Повний текст заяви.) Ключове слово — «можуть». А що, якщо вони «по догляду» чи «списані»?
Підозрюємо: як тільки заговорить про це серйозно, половина «патріотів» у погонах дремене за кордон. Бо під час вторгнення здорові бугаї героїчно «втекли», залишивши ТРОшникам честь захищати країну. Тепер ці «герої» сидять у СБУ, Нацполіції, муніципальних органах Західних областей і «рятують Україну». А насправді — спонукають колег ще активніше «рвати дупу» разом з ТЦК, вигрібаючи останніх чоловіків із сіл.
Суд пропонує штрафувати ТЦК за бусифікацію. Але хто штрафуватиме поліцію, яка допомагає? Система працює на себе. Захист громадян — не пріоритет.
ЧОМУ СУСПІЛЬСТВО МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ВІДПОВІДЕЙ
Суспільство втомилося від імітації. Від гучних звітів про «успіхи» і мовчання про системні провали. Втеча поліцейських під час теракту — це не просто помилка двох патрульних. Це лакмусовий папірець усієї системи. Коли треба контролювати громадян — «європейські стандарти». Коли треба захищати — «не ті умови».
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційного Фронту Лариси Криворучко”