26 березня 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила вже третє рішення про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності членів Вищої ради правосуддя. Цього разу — у відповідь на дії Закарпатської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА), яка притягнула члена ВРП Романа Маселка до дисциплінарної відповідальності. Подія, що сталася всього за кілька днів до публікації цієї статті, не є поодиноким інцидентом. Вона відображає системний конфлікт між органами адвокатського самоврядування та конституційним органом, покликаним забезпечувати незалежність судової влади.
У цій статті ми розберемо хронологію, правову суть, політичні наслідки та необхідні законодавчі зміни. Ми спираємося на офіційні документи ВРП, публікації незалежних експертів (DEJURE Foundation, ZIB) та контекст судової реформи в Україні. Незалежність членів Вищої ради правосуддя — не привілей, а конституційна гарантія, без якої очищення суддівського корпусу від корупціонерів стає неможливим.
Хронологія подій: від висновку Маселка до рішення КДКА Закарпаття та реакції ВРП
Усе почалося з перевірки кандидата на посаду судді Господарського суду Запорізької області — адвоката Олександра Віхрова (у деяких джерелах згадується як Віхров О.В.). Як доповідач у ВРП, Роман Маселко підготував висновок, у якому встановив факти невідповідності кандидата критеріям доброчесності. 3 червня 2025 року Вища рада правосуддя 11 голосами відмовила у внесенні подання Президенту про призначення Віхрова.
Адвокат Віхров звернувся до Ради адвокатів України (РАУ) зі скаргою, стверджуючи, що Маселко нібито втручався в адвокатську діяльність, вимагав розкриття адвокатської таємниці та дискредитував професію. 12 серпня 2025 року РАУ ухвалила рішення №82, у якому визнала порушення з боку Маселка та ініціювала механізми відповідальності.
2 березня 2026 року Закарпатська КДКА притягнула Маселка до дисциплінарної відповідальності (оголосила попередження). Діяльність адвоката Маселка на той момент була зупинена, оскільки він обіймає посаду члена ВРП, але комісія все одно розглянула справу як щодо адвоката.
12 березня 2026 року Маселко повідомив ВРП про втручання. 26 березня 2026 року Рада ухвалила рішення, яке прямо визнало: оцінка дій члена ВРП під час реалізації конституційних повноважень належить виключно самій ВРП як колегіальному органу. Дисциплінарне переслідування створює загрозу незалежності та є втручанням у діяльність конституційного органу.
Повний текст рішення доступний на офіційному сайті Вищої ради правосуддя. Сам Роман Маселко детально прокоментував ситуацію у своєму Facebook-пості від 26 березня 2026 року, а деталі попередньої скарги Віхрова — тут.
Це вже третє подібне рішення ВРП. Попередні стосувалися рішень РАУ 2025 року та інших спроб тиску через органи адвокатського самоврядування.
Суть конфлікту: чому висновок про недоброчесність Віхрова став приводом для «дисциплінарки»
Критики Маселка (РАУ та КДКА Закарпаття) стверджують, що під час співбесіди з Віхровим член ВРП нібито перевищив повноваження: ставив питання про відеозаписи з адміністративної справи 2018 року, ототожнював адвоката з клієнтом та дискредитував професію. Однак ВРП, проаналізувавши ситуацію, дійшла висновку: всі дії Маселка були в межах повноважень доповідача при перевірці доброчесності кандидата (ст. 127 Конституції України та Закон «Про судоустрій і статус суддів»).
DEJURE Foundation у своїй аналітиці прямо називає це «тиском на члена ВРП» і «діагнозом адвокатури»: органи самоврядування використовують дисциплінарні механізми як інструмент помсти за жорсткі рішення щодо очищення суддівського корпусу.
Роман Маселко — відомий антикорупційний активіст, учасник Автомайдану, член Громадської ради доброчесності в минулому. Його діяльність у ВРП неодноразово призводила до відмов у призначенні кандидатів з сумнівною репутацією. Саме тому, на думку експертів, проти нього застосовують «гібридний» тиск: через адвокатську етику, хоча статус адвоката призупинено.
Аналітична оцінка: загроза незалежності членів Вищої ради правосуддя як системна проблема
Незалежність членів Вищої ради правосуддя гарантована Конституцією (ст. 131) та Законом «Про Вищу раду правосуддя». Член ВРП, який є адвокатом, зобов’язаний зупинити адвокатську діяльність, але не втрачає права на захист від втручання в конституційні повноваження.
“Нескінченна петля” дисциплінарного провадження: системні вади механізму відповідальності адвокатів — Дмитро Ягунов
Рішення КДКА Закарпаття створює небезпечний прецедент:
- Воно дозволяє органам адвокатського самоврядування «ревізувати» рішення ВРП через призму адвокатської етики.
- Підриває принцип колегіальності ВРП: якщо одного члена можна «дисциплінувати» за висновок, підтриманий більшістю, то весь орган стає вразливим.
- Суперечить практиці Європейського суду з прав людини та рекомендаціям Венеційської комісії щодо захисту незалежних органів суддівського самоврядування.
Критики адвокатського самоврядування (зокрема, Antikor Foundation та ZIB) зазначають: РАУ та регіональні КДКА часто стають інструментом захисту «своїх» — адвокатів, які мають конфлікти з ВРП через відмову в призначенні. Це особливо небезпечно в умовах, коли Україна виконує рекомендації ЄС щодо верховенства права для вступу до Європейського Союзу.
Реакція ВРП: конкретні заходи та їх стратегічне значення
У рішенні від 26 березня 2026 року Рада не обмежилася констатацією факту. Вона ухвалила комплекс заходів:
- Звернення до Офісу Генерального прокурора щодо розслідування можливого кримінального правопорушення за ст. 351² КК України (втручання в діяльність державного органу).
- Інформування Ради Європи, Європейської Комісії, Міжнародної асоціації адвокатів, Ради адвокатських та правничих товариств Європи та Європейської мережі рад правосуддя.
- Пропозиція Комітету ВРУ з правової політики внести зміни до законодавства.
- Подання до Національної асоціації адвокатів України про притягнення винних до відповідальності.
- Інформування Президента, Верховної Ради та Кабміну.
- Доручення робочій групі ВРП опрацювати відповіді та ініціювати додаткові заходи.
Ці кроки демонструють не лише захисну, а й проактивну позицію. ВРП переводить внутрішній конфлікт на міжнародний рівень, підкреслюючи, що незалежність членів Вищої ради правосуддя — це не внутрішня справа України, а елемент європейських стандартів.
Широкий контекст: адвокатське самоврядування vs. судова реформа
Проблема не нова. У 2025–2026 роках ВРП вже двічі реагувала на подібні дії РАУ. Експерти DEJURE зазначають: адвокатське самоврядування, створене для захисту прав адвокатів, дедалі частіше використовується для тиску на державні органи, що здійснюють відбір суддів.
Це створює парадокс: орган, покликаний захищати права, сам стає загрозою незалежності правосуддя. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» потребує термінових змін — чіткого розмежування повноважень та заборони дисциплінарних проваджень щодо членів ВРП за дії в межах конституційних повноважень.
Вплив на євроінтеграцію та авторитет правосуддя
Європейська Комісія у своїх звітах неодноразово наголошувала: реформа ВРП та ВККС — ключовий критерій для України. Будь-яке втручання в діяльність цих органів підриває довіру суспільства та міжнародних партнерів. Третє рішення ВРП — це сигнал: без законодавчого захисту незалежності членів Вищої ради правосуддя очищення суддівського корпусу може зупинитися.
Громадськість і ЗМІ (ZIB, Antikor, DEJURE) підтримують позицію ВРП. Суспільство втомилося від «телефонного права» та корпоративної солідарності, яка блокує реформи.
Критичні висновки та рекомендації для законодавця
Незалежність членів Вищої ради правосуддя — це не абстракція, а фундамент верховенства права. Справа Маселка — Віхрова демонструє:
1. Необхідність законодавчої заборони на дисциплінарні провадження проти членів ВРП за дії в рамках повноважень.
2. Посилення відповідальності за втручання (ст. 351² КК).
3. Реформу адвокатського самоврядування з урахуванням балансу інтересів.
4. Постійний моніторинг з боку міжнародних організацій.
Без цих змін судова реформа залишиться декларативною. ВРП зробила свій крок — тепер черга Верховної Ради та Президента.
Джерела та додаткові матеріали:
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”