У 2026 році Україна стикається з однією з найгостріших криз в історії свого енергетичного сектору. Розкрадання у вугільній галузі та системний тіньовий вплив не просто зменшують видобуток вугілля — вони прямо загрожують стабільності електропостачання, соціальній ситуації в шахтарських регіонах та енергетичній незалежності країни. Народний депутат України, голова Незалежної профспілки гірників Михайло Волинець під час звернення до уряду у Верховній Раді назвав ситуацію «значно глибшою і небезпечнішою», ніж здається на перший погляд.
Різке падіння видобутку: від лідера до критичного мінімуму
За словами нардепа, у 2013 році в Україні працювало 145 вугільних шахт, які видобували 83,6 мільйона тонн вугілля щорічно. Сьогодні залишилося лише 15 шахт, з яких 7 — державні, підпорядковані Міністерству енергетики. У 2025 році видобуток склав усього 15 мільйонів тонн. Таке катастрофічне скорочення — результат не лише війни та руйнування Донбасу, а й системних внутрішніх проблем.
Державні підприємства, такі як ДП «Львіввугілля», накопичили заборгованість по заробітній платі у 142 мільйони гривень, ще 45 мільйонів — за іншими платежами. Подібні борги хронічні і безпосередньо пов’язані з розкраданням у вугільній галузі. Шахтарі роками не отримують заробленого, що призводить до страйків, відтоку кадрів і подальшого зниження виробництва.
Тіньовий вплив «смотрящих»: корупційні схеми, що виснажують галузь
Михайло Волинець прямо вказав на тіньовий вплив і «інституції смотрящих», які десятиліттями контролюють вугільну галузь. Ці неформальні структури блокують нормальну роботу, організовують розкрадання ресурсів і перешкоджають виплатам зарплат. За даними правоохоронців, лише за останні роки зафіксовано десятки справ: від розкрадання вугілля на Львівщині на 2,4 мільйона гривень до захоплення шахти на Донеччині з видобутком на 5 мільярдів гривень незаконно.
Нещодавні скандали навколо Центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська» (Львівська область) підтверджують: повернення «старих» і поява «нових» смотрящих блокує роботу підприємства, що критично важливо для підготовки до зими 2026–2027 років. Зупинка фабрики означає зменшення видобутку, зростання боргів і ризик блекаутів.
Аналогічні схеми працюють і на державних ТЕС. Компанії-прокладки отримують аванси за вугілля, але постачають лише частину, як це було з «Оптенерготорг» та Центренерго (борг 77 млн грн). Такі факти свідчать: розкрадання у вугільній галузі — це не поодинокі епізоди, а системна загроза, яка виснажує державний бюджет і підриває енергетичну безпеку.
Наслідки для енергосектору та суспільства
Криза вугільної галузі безпосередньо б’є по всій енергетиці. Вугілля — ключове паливо для ТЕС, які покривають значну частину споживання взимку. Зменшення власного видобутку змушує імпортувати дорожче вугілля, збільшувати борги на балансуючому ринку (які вже сягають десятків мільярдів) і ризикувати відключеннями світла.
Соціальні наслідки не менш руйнівні. Тисячі шахтарських родин у Львівській, Волинській та інших областях опинилися на межі виживання через затримки зарплат. Це провокує міграцію, соціальну напругу та втрату кваліфікованих кадрів. За оцінками експертів, без термінових заходів Україна може повністю втратити державний сектор вугледобування вже за 2–3 роки.
Реформи 2025–2030: шанс на порятунок чи чергова декларація?
Уряд у 2025 році затвердив Програму діяльності державних вугледобувних підприємств до 2030 року. Документ передбачає погашення боргів, модернізацію обладнання та поступовий перехід до «зеленої» енергетики з збереженням робочих місць. Міністерство енергетики виділило мільярди на реструктуризацію, однак аудити показують: ефективність використання коштів низька через ті самі корупційні ризики.
Народний депутат Волинець закликає уряд негайно реагувати: посилити контроль за державними шахтами, розірвати схеми «смотрящих» і забезпечити прозорі закупівлі вугілля. Профспілки гірників (НПГУ та КВПУ) постійно моніторять ситуацію і вимагають аудиту всіх державних підприємств.
Висновок: час діяти, а не говорити
Розкрадання у вугільній галузі і тіньовий вплив — це не лише економічна проблема. Це питання національної безпеки. Поки корупціонери та «смотрящі» наживаються на державних ресурсах, країна ризикує залишитися без тепла і світла в найхолоднішу пору. Заява Михайла Волинця — це не просто чергова тривога, а чіткий сигнал: без жорстких антикорупційних заходів і реального реформування енергосектору криза лише поглиблюватиметься.
Уряд і парламент мають зробити вибір: або продовжувати політику «закривання очей», або нарешті очистити галузь і забезпечити енергетичну незалежність України. Громадськість, профспілки та чесні шахтарі готові підтримати реальні зміни. Час діяти — сьогодні, бо завтра може бути пізно.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”