Я, Лариса Криворучко, доктор юридичних наук, адвокат і Голова Громадської організації «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» (АФЛК), змушена знову констатувати: якість правосуддя в Україні продовжує стрімко падати. У Рівненському апеляційному суді сталося те, що важко назвати правосуддям. Колегія суддів у складі Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О. та Хилевич С.В. у справі №569/25495/25 ухвалила рішення, яке фактично означає: «сторони нам не потрібні».

Суд відмовив у проведенні відеоконференції, відмовив у виклику сторін і вирішив розглянути справу в тиші кабінету — без людей, без дебатів, без реального процесу. Ба більше, судді самовільно вигадали нове «правило», якого немає в законі: замість чітко визначеної ціни позову (ст. 176 ЦПК України) вони використали поняття «оскаржена сума». На цій підміні людині відрізали доступ до суду.

Порушення фундаментальних принципів правосуддя

Ці дії колегії Рівненського апеляційного суду знищують принцип змагальності (ст. 13 ЦПК України), ліквідують право бути почутим і грубо ігнорують:

• ст. 129 Конституції України (гласність і відкритість судового процесу);
• статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслює: правосуддя має не лише здійснюватися, але й виглядати здійсненим справедливо. Відмова в участі сторін, відсутність можливості заперечувати та захищатися прямо порушує ці стандарти. Сторону позбавили всього — права говорити, реагувати, захищатися. Суд зробив процес без участі людини і назвав це «правосуддям».

Це вже не технічна помилка. Це свідома деформація закону під потрібний результат. Суд не застосував норму — він її переписав.

Реакція громадськості та подальші кроки

Від імені ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» ми вже направили:

• скаргу до Вищої ради правосуддя (ВРП);
• повідомлення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) для долучення до суддівського досьє;
• повідомлення до Громадської ради доброчесності (ГРД) для складання негативного висновку.

Такі дії суддів виходять за межі «помилки» і мають усі ознаки дисциплінарного проступку: грубе або свідоме порушення процесуальних норм, що позбавило сторону права на захист.

Чому це небезпечно для всієї судової системи

Коли суд сам вирішує, кого слухати, а кого — ні, який закон застосовувати, а який — «переписати», це вже не правосуддя. Це суддівське свавілля. Сьогодні це справа на близько 50 тисяч гривень. Завтра така практика може торкнутися будь-якої справи. Якщо її не зупинити, право на справедливий суд перетвориться на порожню формальність, а судові рішення — на паперові вироки без участі людей.

Це вже не питання однієї апеляції. Це питання довіри громадян до всієї судової системи України. Якість здійснення правосуддя знижується з кожним місяцем, і ми не можемо мовчати.

Настав час реальної відповідальності суддів

Як правозахисник із багаторічним досвідом я наголошую: настав час повернення ефективної відповідальності за винесення завідомо неправосудних рішень. Поки судді відчувають безкарність, «суд без людей» ризикує стати нормою.

Я закликаю:

1. Скасувати незаконну ухвалу у справі №569/25495/25;

2. Притягнути суддів Ковальчук, Гордійчук та Хилевич до дисциплінарної відповідальності;

3. Провести публічне розслідування практики розгляду справ без участі сторін.

Громадськість, правозахисники та ЗМІ мають об’єднатися, щоб захистити базові конституційні права. Поки суд сам визначає, коли громадянин гідний бути почутим, а коли — ні, справжньої довіри до правосуддя не буде.

Час зупинити це свавілля.

Лариса Криворучко, доктор юридичних наук, адвокат, Голова ГО «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» (АФЛК)