5 березня 2026 року в історії української правової реформи сталася знакова, але тривожна подія: президент Володимир Зеленський підписав указ №223/2026 «Питання оптимізації системи консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів». Цим документом скасовано указ від 7 серпня 2019 року №584/2019 про Комісію з питань правової реформи. Робоча група з питань розвитку кримінального права, яка шість років створювала проєкт нового Кримінального кодексу України, припинила існування саме тоді, коли текст був готовий, експертизи проведені та обговорення завершено.
Як детально пояснює доктор юридичних наук Микола Хавронюк у матеріалі для ZN.UA, документ досі не внесено до Верховної Ради. Це не просто бюрократична затримка — це системна загроза. Чинний Кримінальний кодекс (КК) України, ухвалений ще у 2001 році, перетворився на хаотичний набір норм, який не відповідає сучасним викликам війни, корупції та європейським стандартам. Новий Кримінальний кодекс України — це не косметичне оновлення, а фундаментальний перехід до моделі, де в центрі стоїть гідність людини, а не радянська логіка покарання.
У цій критичній аналітичній статті ми розберемо, чому Україна не може дозволити собі чекати до 2030 року, як затягування посилює корупційні ризики та підриває довіру до правосуддя. На основі публікацій ZN.UA, матеріалів Судово-юридичної газети та офіційного сайту проєкту newcriminalcode.org.ua ми покажемо: затримка — це не технічна проблема, а політичний вибір, який гальмує реформи.
Проблеми надмірної та невиправданої криміналізації в чинному КК: шлях до свавілля
Чинний Кримінальний кодекс України народився в епоху «дикого капіталізму» та слабкої Конституції. Він криміналізує діяння, які не становлять суспільної небезпеки: необережне легке тілесне ушкодження, погрозу нетяжкої шкоди, появу на роботі у стані сп’яніння чи навіть словесну образу. Водночас він свавільно карає за дії, не заборонені законом, — наприклад, зберігання зброї без відповідної кваліфікації чи «поведінку, що суперечить інтересам служби».
Така надмірна криміналізація, як зазначає Микола Хавронюк в аналітичному огляді для ZN.UA, суперечить статті 3 Конституції України та Європейській конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Вона обмежує права громадян, гарантовані міжнародними договорами, і створює ґрунт для зловживань правоохоронців. У результаті — тисячі справ, де люди опиняються під слідством за дрібниці, тоді як реальні злочини залишаються безкарними.
Проєкт нового Кримінального кодексу України, розроблений робочою групою протягом шести років, радикально змінює підхід. Кримінальна відповідальність застосовується виключно до суспільно небезпечних діянь, прямо заборонених Конституцією та законами. Це не просто технічна правка — це захист від довільного тлумачення, який зменшить навантаження на суди та слідство. Без ухвалення нового Кримінального кодексу України Україна ризикує залишитися в радянській парадигмі, де покарання використовується як інструмент тиску, а не справедливості. Критичний аналіз показує: затримка після ліквідації Комісії лише посилить цю проблему, особливо в умовах воєнного стану, коли органи влади отримують додаткові повноваження.
Проблема непередбачуваності та невизначеності: 1500 змін, які руйнують довіру
За 25 років чинності Кримінального кодексу до нього внесено близько 1500 змін, причому окремі статті змінювалися до 15 разів. Закони набирають чинності вже наступного дня після публікації, без перехідних положень. Оцінні поняття на кшталт «істотна шкода», «особлива зухвалість» чи «інші тяжкі наслідки» відкривають двері для корупції та довільних рішень суддів.
Наслідок — тотальна недовіра суспільства. Національні опитування (зокрема, від Центру політико-правових реформ) фіксують: понад 70% українців не довіряють правоохоронній системі саме через непередбачуваність норм. Корупція «угноює» це поле, перетворюючи КК на інструмент політичного тиску чи економічної конкуренції.
Проєкт нового Кримінального кодексу України пропонує радикальне рішення: чіткі формулювання, глосарій зі 160 термінів, механізми захисту від швидких змін і гарантії стабільності. Як підкреслюють розробники на сайті newcriminalcode.org.ua, це забезпечить передбачуваність, якої так бракує сьогодні. Критично важливо: без подання проєкту до Верховної Ради ми ризикуємо отримати ще тисячі поправок, які лише поглиблять хаос. Затримка до 2030 року, як планувалося за розпорядженням КМУ №792-р, означає втрату років ефективного правосуддя в умовах війни та євроінтеграції.
Колізії та дублювання норм: хаос, який паралізує суди
Чинний Кримінальний кодекс України створює десятки колізій з Кодексом про адміністративні правопорушення (КУпАП) та іншими законами. Одна й та сама дія — наприклад, невиплата зарплати — карається за ст. 175 КК, ст. 41 КУпАП і ст. 265 КЗпП. Стаття 62 Конституції («сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого») робить кваліфікацію лотереєю.
Наслідки катастрофічні: затягування розслідувань, апеляції, відсутність єдиної судової практики та ситуація безвідповідальності. Судова система, і без того перевантажена війною, витрачає ресурси на розв’язання штучних конфліктів замість реальних злочинів.
Новий Кримінальний кодекс України має ухвалюватися одночасно з новим Кодексом про адміністративні проступки. Це чітко розмежує сфери та вилучить з КК норми, які належать до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Аналітичний огляд Судово-юридичної газети підкреслює: ліквідація робочої групи саме зараз ставить під загрозу цю синхронізацію. Без проєкту нового КК України колізії залишаться, а корупційні ризики — зростуть. Верховна Рада повинна негайно внести документ, інакше реформа сектору безпеки (план до 2027 року) провалиться.
Відрив законотворення від науки: політичні маніпуляції замість системності
Законодавець часто ігнорує науку. Приклади — «Закон Савченко», спорадичні зміни щодо перевищення влади чи механічне перейменування проступків. Десятки статей про вбивства чи тілесні ушкодження мають різні кваліфікуючі ознаки без логіки. Це результат відсутності механізмів захисту КК від свавільних поправок.
Проєкт нового Кримінального кодексу України — системний і науково обґрунтований. Він містить перелік принципів (гуманізм, пропорційність, юридична визначеність), обов’язкових для всіх інституцій. Монографія розробників «Проєкт нового КК України: передумови, концептуальні засади» (2024) доводить: лише такий підхід забезпечить стабільність.
Критика очевидна: ліквідація Комісії після завершення роботи — це сигнал, що реформи відсунуто на другий план через війну. Але саме війна вимагає сучасного КК, який враховує воєнні злочини, торгівлю людьми та кіберзагрози. Затримка посилює відрив від науки та ризики політизації права.
Невідповідність міжнародним зобов’язанням: гальмо євроінтеграції
Чинний КК суперечить конвенціям ООН проти корупції та транснаціональної злочинності, рішенням ЄСПЛ та acquis communautaire ЄС. Україна не ратифікувала низку конвенцій Ради Європи (про компенсацію жертвам, торгівлю органами). Аудит відповідності не проводиться.
Новий Кримінальний кодекс України усуває ці прогалини: положення узгоджено з міжнародними стандартами, враховано воєнні реалії та помилки чинного законодавства. Як зазначає Микола Хавронюк, це зміцнить міжнародну легітимність і співробітництво в кримінальній юстиції.
Без ухвалення нового Кримінального кодексу України євроінтеграція гальмується. Брюссель вимагає реформ кримінального права для кандидатства в ЄС. Затримка після указу №223/2026 — це не оптимізація, а ризик втрати підтримки партнерів.
Необґрунтованість санкцій: від абсурду до несправедливості
Понад 500 унікальних санкцій створюють хаос. Приклад зі статті Хавронюка: масове знищення тварин (ст. 249 ч. 2) — до 3 років, жорстоке поводження з двома тваринами (ст. 299 ч. 3) — 5–8 років, необережне вбивство двох людей (ст. 119 ч. 2) — теж 5–8 років. Така диспропорція підриває довіру.
Проєкт нового Кримінального кодексу України вводить типові санкції, диференційовані за тяжкістю, та одну для кримінальних проступків. Це забезпечить прозорість і пропорційність. Критично: без нового КК санкції залишаться інструментом тиску, а не справедливості.
Комплексний вплив на правопорушників: від покарання до реабілітації
Чинний КК тримається на дихотомії «злочин — покарання». Новий Кримінальний кодекс України пропонує комплекс засобів: пробацію, реституцію, конфіскацію, заходи щодо юросіб. Це сучасний європейський підхід, врахований у монографії розробників.
Чому Україна не може чекати до 2030 року: корупційні та воєнні ризики
Згідно з Планом КМУ №792-р, проєкт мав бути поданий у 2025-му. Ліквідація групи після готовності тексту (остання редакція — лютий 2026) свідчить про зміну пріоритетів. Війна відсунула реформи, але саме зараз потрібен КК, адаптований до воєнних злочинів і AI-загроз.
Затримка посилює корупцію, перевантаження судів і недовіру. Критичний висновок: це політичне рішення, яке ризикує залишити Україну в радянській правовій пастці.
Висновок: час діяти — внесення проєкту до Верховної Ради
Новий Кримінальний кодекс України готовий. Уряд і парламент зобов’язані негайно внести документ. Це не лише технічна реформа, а інвестиція в справедливість, євроінтеграцію та безпеку. Затримка після указу №223/2026 — це ризик для мільйонів українців. Громадськість, експерти та міжнародні партнери чекають дій. Тільки ухваливши проєкт нового КК України, ми перейдемо до європейської моделі правосуддя, де гідність людини — абсолютна цінність.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”