У сучасній Україні судова система продовжує боротися з проблемами корупції та прозорості. Одним із резонансних випадків стала справа судді Юрія Мальованого з Харківського апеляційного суду, чия декларація за 2023 рік виявила серйозні неточності на суму майже 7,4 мільйона гривень. Це не просто бюрократична помилка, а потенційний сигнал про системні проблеми в декларуванні майна суддями. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) провело повну перевірку, виявивши кошти, які перевищують 2000 прожиткових мінімумів. Чи повірить Вища рада правосуддя (ВРП) у версію “неуважності”, чи це стане прецедентом для очищення судів? Аналізуючи цей кейс на основі публікацій, ми розглянемо факти, критичні аспекти та ширші імплікації.
Деталі помилок у декларації
За даними НАЗК, суддя Мальований не задекларував кілька об’єктів нерухомості та доходи. Зокрема, квартира площею 38,7 м² у Харкові, де він проживав з жовтня 2023 року, була пропущена через “неуважність”. Аналогічно, квартира на 47,1 м², використана з січня по жовтень за усною угодою, не фігурувала в документі. Крім того, квартира в Києві на 73,6 м², де мешкала родина, також залишилася поза декларацією, хоча пізніше суддя уточнив, що користувався нею. Додайте сюди земельну ділянку 781 м² у Бахмуті, співвласником якої він є з 2009 року, та розбіжності в доходах: задекларовано 1,08 млн грн зарплати, але податкові дані показують понад 2,6 млн грн. Ще 182 тис. грн доходів члена сім’ї не були вказані. Загальна сума неточностей – 7,4 млн грн, що робить це не дрібницею, а серйозним порушенням.
Ці факти підтверджуються деклараціями на сайті YouControl, де видно систематичні пропуски. Аналітики з Prosud зазначають, що такі помилки не рідкість серед суддів, але в цьому випадку вони виглядають як спроба приховати активи. Критично, закон України про запобігання корупції чітко визначає: умисне незазначення даних – підстава для дисциплінарної відповідальності.
Пояснення судді та критика
Мальований пояснює все “неуважністю”, посилаючись на досвід подання декларацій майже 10 років. Але чи переконливе це? З досвіду подібних справ, як у засіданнях ВРП, судді часто використовують подібні аргументи, щоб уникнути покарання. Автомайдан, чиї юристи подали скаргу, називає це систематичним приховуванням. Критика полягає в тому, що для судді, який вирішує долі людей, така “помилка” на мільйони підриває довіру. У контексті війни та реформ, це виглядає як зловживання статусом. Публікації на Facebook Автомайдану підкреслюють: від рішення залежить сигнал іншим суддям.
Роль НАЗК та ВРП
НАЗК ефективно виявила порушення, але остаточне слово – за ВРП. Друга Дисциплінарна палата мала розглянути справу, але, за останніми даними, Перша палата залишила скаргу без розгляду. Це викликає питання: чому орган, покликаний очищувати суди, уникає відповідальності? У результатах засідань ВРП подібні випадки часто завершуються м’якими санкціями. Критично, це підриває реформи, ініційовані після Революції Гідності. Експерти з DeJure зазначають, що ВРП потребує посилення незалежності.
Широкі імплікації для судової реформи
Ця справа – дзеркало проблем української юстиції. Корупція в судах, як у випадку Мальованого, блокує довіру суспільства. У 2026 році, з урахуванням воєнного стану, прозорість декларацій стає критичною для міжнародної допомоги. Рекомендації: посилити перевірки НАЗК, ввести автоматичні санкції за порушення понад певну суму. Без цього реформа залишиться на папері.
У висновку, “помилка” Мальованого – не ізольований інцидент, а симптом. ВРП мала шанс на прецедент, але, залишивши скаргу без розгляду, лише посилила скепсис. Суспільство чекає реальних змін, щоб суди служили праву, а не приховуванню.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”