Судова система України продовжує стикатися з викликами, пов’язаними з доброчесністю суддів, ефективністю правосуддя та захистом вразливих груп населення. Одним із яскравих прикладів системних проблем є діяльність судді Шевченківського районного суду міста Харкова Агапова Романа Олександровича, щодо якого накопичилося чимало скарг на порушення закону, етики та процесуальних норм.
Ця стаття, базуючись на аналізі конкретних судових справ, публікаціях з інтернету та узагальненнях дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя (ВРП), пропонує детальний, логічний та критичний огляд його дій.
Ми розглянемо, як бездіяльність судді призводить до уникнення відповідальності правопорушниками, підриває авторитет правосуддя та завдає шкоди суспільним інтересам. Особливу увагу приділимо справам, пов’язаним з домашнім насильством та порушеннями прав дітей, які набувають особливої актуальності в умовах соціальних змін 2025-2026 років.
Аналіз таких випадків не лише висвітлює індивідуальні помилки, але й підкреслює необхідність реформ у судовій системі України. За даними ВРП, у 2025 році до дисциплінарної відповідальності притягнуто 118 суддів, серед яких значна частка – за затягування справ та грубі процесуальні порушення. Це свідчить про системну проблему, де пасивність суддів стає інструментом маніпуляції правосуддям.
У контексті порушень судді Агапова ми побачимо, як такі дії впливають на довіру суспільства до суду.
Біографія та кар’єра судді Агапова Романа Олександровича: від призначення до скарг
Суддя Агапов Роман Олександрович розпочав свою кар’єру в судовій системі України у 2017 році, коли був призначений на посаду в Дзержинському (нині Шевченківському) районному суді Харкова. Його призначення відбулося після проходження кваліфікаційного оцінювання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ), що мало гарантувати відповідність стандартам доброчесності. Однак, вже з 2024 року проти нього почали надходити скарги, пов’язані з грубими порушеннями процесуальних норм.
За даними громадських організацій, таких як “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”, суддя Агапов неодноразово фіксувався в апеляційних скасуваннях рішень через ігнорування норм ЦПК України та стандартів ЄСПЛ. Наприклад, у листопаді 2025 року було оприлюднено порушення ним строків розгляду справ, що призвело до дисциплінарних скарг до ВРП. Критики зазначають, що його дії часто суперечать принципам верховенства права, закріпленим у ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
Аналізуючи кар’єру Агапова, варто відзначити, що його рішення в адміністративних справах, особливо пов’язаних з домашнім насильством, демонструють патерн бездіяльності.
Це не ізольовані випадки: за узагальненням ВРП за 2024 рік, подібні порушення становлять до 24% скарг на суддів Харківщини. Така поведінка не лише дискредитує звання судді, але й створює прецеденти для уникнення відповідальності, що підриває превентивну функцію правосуддя.
Аналіз судової справи № 638/461/25: затягування розгляду домашнього насильства
Однією з ключових справ, що ілюструє порушення судді Агапова, є провадження № 638/461/25 щодо адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (домашнє насильство). Протокол про правопорушення щодо громадянки К. було складено 20 грудня 2024 року, а матеріали надійшли до суду 13 січня 2025 року. Того ж дня справа була розподілена на суддю Агапова.
Після розподілу суддя не вжив жодних процесуальних дій: не призначив розгляд, не викликав сторони, не витребував додаткові матеріали. Це прямо суперечить ст. 245 КУпАП, яка вимагає своєчасного з’ясування обставин справи. Знаючи про тримісячний строк притягнення до відповідальності (ч. 2 ст. 38 КУпАП), Агапов допустив його сплив, після чого 26 березня 2025 року закрив провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Така бездіяльність не може бути пояснена навантаженням чи складністю справи, оскільки матеріали чітко встановлювали склад правопорушення: нецензурна лайка, образи та фізичне насильство щодо матері. У результаті правопорушниця уникла відповідальності, що створює відчуття безкарності. Це відповідає практиці ЄСПЛ у справі Kudla v. Poland (2000), де підкреслено відповідальність держави за організацію судового процесу в розумні строки.
У контексті домашнього насильства судової практики в Україні 2025 року, коли законодавець посилив відповідальність за насильство (зміни до КУпАП від 19 грудня 2024), такі дії судді виглядають як свідоме саботування реформ. Подібні випадки призводять до зростання рецидивів насильства, оскільки кривдники відчувають безкарність.
Аналіз судової справи № 638/14316/25: ігнорування прав дітей та строків
Ще одним прикладом системної бездіяльності є справа № 638/14316/25 щодо громадянки Ш. Шаповалової Софії Дмитрівни за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (куріння в заборонених місцях). Протокол складено 22 липня 2025 року, матеріали надійшли до суду 17 вересня 2025 року, розподіл – того ж дня на Агапова.
Знову ж, суддя не вжив заходів: відсутні виклики, призначення розгляду чи інші дії. Строк притягнення сплив, і 12 листопада 2025 року провадження закрито. Справа стосувалася куріння електронної сигарети на дитячому майданчику, що безпосередньо загрожує здоров’ю дітей – вразливої категорії, захищеної Конвенцією про права дитини.
Критичний погляд на цю справу розкриває порушення ст. 280 КУпАП, яка зобов’язує суд активно з’ясовувати обставини. Бездіяльність Агапова призвела до штучного пропуску строків, що суперечить практиці ЄСПЛ у справі Frydlender v. France (2000), де пасивність суду визнана несумісною з ефективним правосуддям.
У ширшому контексті судової практики щодо домашнього насильства та прав дітей, де суди все частіше визнають дітей-свідків потерпілими (наприклад, постанова Дніпровського апеляційного суду від 28.08.2025), дії Агапова виглядають архаїчними. Вони не лише дозволяють уникнути відповідальності, але й підривають превентивну роль суду, сприяючи поширенню шкідливих звичок у місцях перебування дітей.
Дисциплінарні проступки судді Агапова: класифікація за ст. 106 Закону “Про судоустрій і статус суддів”
Встановлені факти в обох справах свідчать про дисциплінарні проступки, передбачені п. 2, п. 3 та п. 11 ч. 1 ст. 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
По-перше, безпідставне затягування розгляду (п. 2): суддя не вжив заходів протягом строків, що призвело до неможливості розгляду по суті. Це підтверджує практика ВРП, де за 2025 рік 30% стягнень – за подібні порушення.
По-друге, поведінка, що порочить звання судді (п. 3): ігнорування справ про насильство щодо матері та дітей підриває авторитет правосуддя. Суспільне сприйняття таких рішень формує образ суду як неефективного, що суперечить Кодексу суддівської етики.
По-третє, використання статусу для незаконної вигоди третім особам (п. 11): свідоме допущення спливу строків дозволило правопорушникам уникнути відповідальності. Це відповідає узагальненню ВРП за 2024 рік, де такі дії кваліфікуються як груба недбалість.
Повторюваність порушень виключає випадковість, свідчачи про умисний характер. Громадська рада доброчесності вже надала негативні висновки щодо Агапова, рекомендуючи ВККСУ врахувати це під час оцінювання.
Судова практика в Україні: порівняння з випадками Агапова та рекомендації реформ
У 2025-2026 роках судова практика щодо дисциплінарних проступків суддів еволюціонує: ВРП притягнула до відповідальності 100 суддів за січень-жовтень 2025, з акцентом на затягування справ. Аналогічні випадки, як у судді Бадюкова (Харківський суд), де апеляція скасувала рішення за грубі порушення, показують тенденцію до суворішого контролю.
Щодо домашнього насильства, практика Верховного Суду (постанова від 25.02.2021) наголошує на систематичності насильства як ключовій ознаці. У справах Агапова ігнорування цього призводить до недооцінки шкоди, особливо для дітей-свідків, яких суди все частіше визнають потерпілими (постанова Хмельницького апеляційного суду від 12.05.2025).
Рекомендації: посилити моніторинг ВРП, впровадити електронний контроль строків та обов’язкове навчання суддів з етики. Це допоможе уникнути подібних порушень і відновити довіру до суду.
Висновки: необхідність дисциплінарного реагування та перспективи змін
Порушення судді Агапова Романа Олександровича – це не ізольований інцидент, а симптом глибшої кризи в українському правосудді. Його бездіяльність у справах про домашнє насильство та права дітей підриває основи верховенства права, створюючи прецеденти безкарності. Вимагаємо від ВРП відкрити дисциплінарну справу, притягнути до відповідальності з можливим звільненням, а від ГРД – негативний висновок.
Степан Сікора,
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”