Подія в Шевченківському районному суді м. Харків: від звернення до звинувачення
5 лютого 2026 року я подала офіційне повідомлення до Шевченківського районного суду про можливе порушення закону суддею цього ж суду. Звернення було зареєстроване, як того вимагає процедура. Це базове право, закріплене в статті 40 Конституції України, де кожен громадянин може звертатися до органів влади з індивідуальними чи колективними скаргами. Однак, замість перевірки фактів, 12 лютого голова суду, суддя Дмитро Володимирович Цвірюк, відповів радикально: звернення оголошено “тиском на суд” та “втручанням у діяльність судді”. Без аналізу, без реагування по суті – лише звинувачення.
Ця ситуація не ізольована. Подібні інциденти фіксуються в практиці Вищої ради правосуддя (ВРП), де судді скаржаться на “тиск” від наметів чи публічних коментарів. У 2019 році Цвірюк (можливо, родич чи тезка) вже апелював до ВРП щодо “образливих написів” біля суду, трактуючи їх як тиск. Сьогодні це переноситься до криміналізації самого права на скаргу.
Порушення конституційних гарантій: від незалежності до безкарності
Незалежність судової влади, як зазначається в Конституції України (статті 124–130) передбачає захист суддів від зовнішнього впливу під час ухвалення рішень. Але це не синонім недоторканності чи безконтрольності. Я реалізувала своє конституційне право, а не “втручалася”. Голова суду зобов’язаний був ініціювати перевірку через ВРП, а не ігнорувати чи перевертати мою Скаргу.
Така реакція створює “охолоджувальний ефект” – термін з практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), де критика судів чи повідомлення про порушення визнаються питанням суспільного інтересу. У справах проти України, як-от щодо свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції), ЄСПЛ неодноразово констатував порушення, коли держава залякує заявників. Наприклад, у рішенні про межі критики адвокатами судів, суд наголосив: будь-яке втручання може стримувати свободу слова.
Корпоративна круговерть: хто контролює контролера?
Дії Цвірюка – не помилка, а свідома стратегія. Замість розслідування скарги на суддю Агапова, суд обрав ігнорування. Це підриває довіру до правосуддя, як фіксує дослідження ВРП про незалежність суддів. Суспільство мусить усвідомити: незалежність – це баланс, а не безкарність.
У Харкові це корпоративна солідарність: суд, який боїться перевірки, втрачає легітимність.
Наслідки для України: від локального скандалу до системної кризи
Якщо звернення = тиск, то що тоді законна скарга до ВРП? Цей інцидент сигналізує деградацію: завтра нормою стане цензура скарг по всій країні. Дослідження Верховного Суду підкреслюють, що без балансу між незалежністю та відповідальністю правосуддя колапсує.
Громадяни стають жертвами “охолоджувального ефекту”. Рішення: посилити моніторинг через Єдиний реєстр судових рішень та міжнародний тиск. Інакше “незалежність” перетвориться на безкарність, а правосуддя – на фарс. Суспільство мусить реагувати: інакше завтра скарги стануть “злочином” скрізь.
Головне зображення — ілюстративне
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”