Вища рада правосуддя, конституційний орган, покликаний забезпечувати дисциплінарну відповідальність суддів і незалежність судової влади, опинилася в абсурдній ситуації. Дисциплінарне провадження фактично паралізоване через лікарняний одного члена. Цей випадок яскраво демонструє системні проблеми української судової системи.
Обставини дисциплінарної справи проти судді Петра Денисюка
2 грудня 2025 року я подала скаргу на голову Рівненського міського суду Петра Денисюка. Підставою стали ознаки порушення вимог щодо несумісності статусу судді. Зокрема, суддя нібито отримував заборонений подарунок — безоплатне користування автомобілем Mercedes-Benz від свого підлеглого.
Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Г.І. Усика від 8 грудня 2025 року дисциплінарне провадження № 125159 було відкрито. 29 грудня суддя Денисюк надав письмові пояснення, отримання яких ВРП офіційно підтвердила. Здавалося б, процес рухається. Однак далі почалося дивне.
Блокування доступу до матеріалів через лікарняний члена ВРП
29 грудня 2025 року та 6 січня 2026 року я звернулася з заявами про ознайомлення з матеріалами справи. Мені відмовили. Причина, озвучена секретариатом ВРП, — член ВРП Усик Г.І. перебуває на лікарняному. Документи, які підтверджують отримання пояснень судді, існують, але не завантажені в електронний кабінет ЄСІТС, а отже, я, як заявниця, позбавлена можливості ознайомитися з ними, надати заперечення чи контролювати перебіг справи.
Це не технічна накладка. Це визнання: колегіальний конституційний орган не здатний виконувати базові функції через відсутність однієї людини. Секретариат не забезпечує резервних механізмів обробки документів. Матеріали справи фактично «прив’язані» до конкретного доповідача.
Порушення стандартів прозорості та практики ЄСПЛ
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував: дисциплінарні процедури щодо суддів мають бути прозорими, передбачуваними та забезпечувати реальну участь сторін. У справах Oleksandr Volkov v. Ukraine та Denisov v. Ukraine Суд критикував українську систему саме за правову невизначеність, відсутність реальної участі заявників і ризик зловживань.
У цій ситуації я, як ініціатор, провадження усунута від інформації. Це не просто бюрократична затримка — це пряме порушення принципів справедливого розгляду, закріплених у статті 6 Конвенції. Якщо ВРП не може надати доступ до матеріалів через лікарняний одного чиновника, про яку незалежність і підзвітність може йтися?
Системні проблеми інституційної спроможності ВРП
Цей інцидент — не поодинокий симптом. Раніше ЗМІ та експерти вже вказували, що відсутність навіть двох членів Ради може заблокувати ухвалення важливих рішень. Відсутність чітких механізмів заміщення, надмірна персоніфікація процесів і слабка цифризація (попри декларації про електронне правосуддя) перетворюють ВРП на орган, вразливий до саботажу чи звичайної людської відсутності.
Коли орган, який має карати суддів за порушення, сам демонструє організаційну безпорадність, суспільна довіра до всієї судової системи падає. Громадяни бачать: суддів контролювати складно, а притягнути до відповідальності — ще складніше.
Я вже заявила про намір звернутися до суду з приводу бездіяльності ВРП та можливих ознак службової недбалості. Цей крок логічний і необхідний.
Висновок: час для реальних реформ
Ситуація, коли лікарняний одного члена Вищої ради правосуддя паралізує дисциплінарне провадження, — це не приватна проблема однієї скарги. Це індикатор глибокої деградації механізмів суддівської відповідальності. Без запровадження справжніх резервних процедур, посилення колегіальності та реальної цифрової прозорості ВРП залишатиметься інституцією, яка більше захищає корпоративні інтереси, ніж забезпечує справедливість.
Поки один чиновник «на лікарняному» блокує справу, довіра до судової влади України продовжує руйнуватися. Суспільство очікує не чергових декларацій, а дієвих змін.
Лариса Криворучко, Голова ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”