0 лютого 2026 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про тимчасове відсторонення судді Центрального районного суду Дніпра Геннадія Підберезного від здійснення правосуддя. Підставою стало кримінальне провадження за ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України — надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище. Рішення підтримали 9 із 15 членів ВРП. Здавалося б, routine процедура. Але за лаштунками — історія, яка триває вже дев’ятий рік і яскраво ілюструє глибокі проблеми української судової системи.
Справа, яка почалася у 2017-му: хабар у $100 тисяч
У вересні 2017 року Геннадія Підберезного, на той момент голову Кіровського районного суду Дніпра, разом із колегою Наталією Овчаренко затримали під час передачі першої частини хабаря — $50 тисяч — тодішньому керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому. Загальна сума «пропозиції» сягала $100 тисяч. Мета — закрити кримінальне провадження щодо Овчаренко, яку підозрювали у вимаганні хабаря.
Наталія Овчаренко зрештою отримала реальний вирок — 10 років позбавлення волі з конфіскацією. А от Підберезний… продовжив кар’єру. Як повідомляє розслідування Слідство.Інфо, з 2018 року, після короткого відсторонення, суддя повернувся до роботи і за ці роки заробив майже 10 мільйонів гривень заробітної плати з державного бюджету.
Рішення ВРП 2026 року: запізніла реакція
За інформацією порталу sud.ua та офіційних повідомлень Судової влади України, ВРП задовольнила клопотання першого заступника Генерального прокурора Марії Вдовиченко. Обвинувальний акт уже розглядається в суді, проте процес затягується через відсутність захисників і інші маніпуляції сторони захисту.
Прокурори наголошували на ризиках впливу Підберезного на учасників провадження та прямому зв’язку правопорушення з професійною діяльністю. Тепер суддя відсторонений до набрання законної сили вироком або закриття справи.
Чому система дозволила корупціонеру вершити правосуддя майже дев’ять років?
Це головне критичне питання. У 2017–2018 роках ВРП вже відсторонювала Підберезного, але не продовжила відсторонення, попри завершення досудового розслідування. Суддя повернувся, змінив суд (з Кіровського на Центральний районний) і продовжував розглядати справи, зокрема й пов’язані з хабарництвом.
Така ситуація — не виняток, а системна проблема. Вища рада правосуддя, орган, покликаний очищувати суддівський корпус, часто виявляється неефективним через корпоративну солідарність, політичний вплив і бюрократичні лазівки. Судді, обвинувачені в тяжких корупційних злочинах, роками залишаються на посадах, отримуючи зарплати з податків громадян і виносячи рішення, довіра до яких під великим сумнівом.
Аналітики давно вказують: без радикальної реформи ВРП, запровадження зовнішнього аудиту та прискорення розгляду справ щодо суддів корупція в судах залишатиметься хронічною хворобою. Справа Підберезного — яскравий приклад, як «незалежність суддів» перетворюється на безкарність.
Наслідки для суспільства та судової реформи
Поки суддя, підозрюваний у спробі підкупу антикорупційного прокурора, отримував мільйони з бюджету, українці втрачали віру в правосуддя. Це особливо болісно під час війни, коли суспільство очікує від судової системи швидкості, чесності та ефективності.
Позитивний момент: рішення ВРП у 2026 році свідчить про певний прогрес — органи реагують на клопотання прокуратури навіть після багатьох років. Однак запізнення на дев’ять років підриває саму ідею реформи. Громадськість та міжнародні партнери (ЄС, США) неодноразово вимагали реального очищення суддівського корпусу. Справи на кшталт цієї демонструють, що формальних змін замало — потрібні системні механізми запобігання таким ситуаціям.
Висновок: час для справжнього очищення
Відсторонення судді Геннадія Підберезного — правильний, але явно запізнілий крок. Він підкреслює необхідність глибокої трансформації судової влади: посилення дисциплінарної відповідальності, обмеження маніпуляцій у процесах, прозорість і реальну підзвітність ВРП суспільству.
Поки судді з сумнівною репутацією роками залишаються на посадах, розмови про європейське майбутнє України звучатимуть порожньо. Громадяни мають право на справедливий суд. А держава — обов’язок забезпечити, щоб ті, хто порушує закон, не могли його застосовувати від імені народу.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”