Що сталося: деталі звинувачень проти судді Галини Павловської
Вища рада правосуддя (ВРП) розпочала дисциплінарну справу стосовно судді Подільського міськрайонного суду Одеської області Галини Павловської. Підставою стала скарга адвоката Сергія Осокіна. За матеріалами видання Intent.press, позов про визначення порядку участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною надійшов до суду ще 5 жовтня 2017 року. Протягом восьми років справа не рухалася: жодного судового засідання не відбулося.
Розгляд призначили лише на 7 серпня 2025 року — після численних скарг адвоката. На момент подання позову дитині було 8 років. На момент призначення розгляду — вже 16. Будь-яке рішення втратило значну частину сенсу. Це класичний приклад затягування судової справи, коли формальне дотримання процедур маскує повну бездіяльність.
Причини, на які посилається суддя: перевантаження чи бездіяльність?
У письмових поясненнях Галина Павловська, яку у листопаді 2024 року обрали головою суду, стверджує, що не затягувала справу навмисно. Вона посилається на надмірне навантаження: за перші сім місяців 2025 року до її провадження надійшло 840 справ, розглянуто 865, а загалом у провадженні перебувало 2877 матеріалів. Після звільнення п’яти суддів у 2018 році в провадження надійшло ще близько 750 справ. У суді працювало лише двоє суддів із дев’яти.
Ці аргументи частково справедливі. Перевантаження суддів — хронічна проблема української судової системи. Багато місцевих судів працюють у неповному складі, а нормативи навантаження регулярно перевищуються. Однак критичний аналіз показує: вісім років без жодного засідання у сімейній справі — це не просто перевантаження. Це системна недбалість. Суддя мала право на розподіл справ, прискорений розгляд або передачу справи. Натомість позивач змушений був роками боротися за елементарний рух справи.
Наслідки затягування для позивача та дитини
У сімейних справах час — критичний фактор. Дитина виросла, відносини з батьком могли бути втрачені назавжди. Таке затягування судової справи порушує не лише процесуальні строки, а й базові права людини, гарантовані Конституцією та Європейською конвенцією з прав людини. Україна традиційно лідирує за кількістю скарг до ЄСПЛ саме через надмірну тривалість судових процесів.
Подібні випадки не поодинокі. У резонансних справах, як-от справа сина судді Аблова чи розгляд корупційних проваджень, також фіксують роки зволікань. Громадяни втрачають віру в правосуддя, а система перетворюється на механізм, що захищає власну бездіяльність.
Системні проблеми судочинства в Україні
Судова волокіта в Україні має глибокі причини:
- Кадровий дефіцит (сотні вакансій у судах).
- Низька ефективність автоматизованого розподілу справ.
- Відсутність чітких критеріїв оцінки «безпідставного затягування».
- Слабка дисциплінарна практика.
У 2025 році зареєстровано законопроєкт, який має визначити чіткі критерії для кваліфікації дій суддів при порушенні строків. Це позитивний крок, але без реального збільшення фінансування та прискорення добору суддів проблема залишиться.
Критики зазначають: судді часто обирають стратегію «мінімальної активності», щоб уникнути помилок і скарг. У результаті страждають звичайні люди, особливо в цивільних і сімейних справах.
Чи можливі зміни: законодавчі ініціативи та реформи
Для подолання затягування судових справ потрібен комплексний підхід:
- Збільшення штату суддів і помічників.
- Запровадження електронного судочинства та жорстких дедлайнів.
- Посилення дисциплінарної відповідальності за систематичні порушення (ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
- Громадський і міжнародний контроль.
Справа Галини Павловської може стати тестом для ВРП. Якщо дисциплінарне провадження завершиться лише формальним попередженням, це лише підтвердить системну безкарність. Якщо ж буде реальне покарання — це сигнал, що судова система здатна очищатися.
Висновок. Затягування справи на 8 років у Подільському суді — не виняток, а симптом глибокої кризи. Поки судді посилаються на перевантаження, громадяни втрачають роки життя, а діти — батьків. Реальна судова реформа вимагає політичної волі, фінансування та жорсткого контролю. Інакше довіра до правосуддя продовжуватиме падати, а судова тяганина залишиться українською традицією.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”