Як правозахисниця, яка щодня стикається з наслідками судового свавілля, я не можу мовчати про черговий випадок, коли формалізм перемагає інтереси дитини. У Мукачеві суддя Кость Віктор Вікторович фактично заблокував розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, грубо порушивши закон.
Це не технічна помилка, а свідоме ігнорування імперативних норм, яке позбавило матір доступу до правосуддя саме тоді, коли війна робить стабільність для дітей критичною.
Суддя Кость В.В.: незаконне зупинення провадження у справі №303/8153/25
09 грудня 2025 року суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В. відмовив у об’єднанні двох ідентичних справ між тими самими батьками та зупинив провадження у справі громадянки К. про місце проживання малолітніх дітей.
Рішення ухвалено всупереч прямій забороні закону. Ч. 2 ст. 252 ЦПК України чітко вказує: не допускається зупинення провадження у справах про визначення місця проживання дитини. Суддя проігнорував цю норму, поставивши справу «на паузу» і створивши правову невизначеність щодо долі дітей під час воєнного стану.
Така дія позбавила матір реального доступу до суду та порушила фундаментальне право дитини на швидке вирішення питань, пов’язаних з її життям і вихованням.
Апеляційний суд скасував ухвалу судді Кость В.В.
09 лютого 2026 року Закарпатський апеляційний суд поставив крапку: скасував незаконну ухвалу судді Кость В.В. і прямо вказав на порушення. Апеляція підкреслила, що зупинення провадження у справах про місце проживання дітей заборонене за будь-яких умов, а суд першої інстанції проігнорував імперативну норму закону.
Це не «інше бачення процесу», а грубе процесуальне свавілля. Апеляційний суд чітко констатував: дії судді обмежили доступ до правосуддя без законних підстав.
Порушення ст. 6 Європейської конвенції: позиція ЄСПЛ
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що необґрунтоване блокування руху справи є порушенням права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції). Особливо це стосується справ щодо дітей, де принцип «найкращих інтересів дитини» вимагає оперативного розгляду.
Процесуальні рішення, які штучно затягують розгляд сімейних спорів, суперечать практиці ЄСПЛ. У справах про батьківські права та місце проживання затримки створюють непоправну шкоду психологічному стану дитини, особливо під час війни, коли сім’ї вже зазнають травм розлуки та нестабільності.
Суддя Кость В.В. поставив формалізм вище інтересів дітей і закону. Це несумісно зі статусом судді.
Вимога до ВРП: звільнити суддю Кость Віктор Вікторович
Громадянка К. подала дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя (ВРП), Громадської ради доброчесності та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Ми вимагаємо:
- визнати дії судді Кость В.В. істотним дисциплінарним проступком;
- звільнити його з посади, оскільки такі дії несумісні зі статусом судді.
Кожна подібна справа — лакмусовий папірець для судової системи України. Якщо процесуальне свавілля залишиться без наслідків, довіра до суду остаточно зруйнується. ВРП має продемонструвати, що права дітей і закон — понад усе, а не порожні декларації.
Системна проблема: судова система під час війни
Цей випадок — не поодинокий. Під час повномасштабної війни суди часто зловживають зупиненням провадження, посилаючись на воєнний стан. Однак закон чіткий: сімейні справи про дітей — пріоритетні. Ігнорування цього призводить до затягування процесів на місяці, що руйнує стабільність для малолітніх.
Громадськість і правозахисники мають посилити контроль. Кожна дисциплінарна скарга на суддю, який блокує справи про дітей, повинна отримувати публічну оцінку.
Висновок. Закон і права дітей мають бути понад усе. Я, Лариса Криворучко, продовжуватиму відстоювати справедливість у таких справах. Закликаю ВРП оперативно розглянути скаргу та звільнити суддю Кость В.В., чиї дії суперечать як українському законодавству, так і європейським стандартам прав людини.
Правосуддя, яке ігнорує інтереси дитини під час війни, — це не правосуддя. Час ставити крапку в таких історіях.
Лариса Криворучко, Голова ГО”Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”