Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) давно став символом судової корупції та зрощення влади. Після його ліквідації у 2022 році Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) проводить ретельне очищення лав. Один із яскравих прикладів — справа судді Сергія Івановича Нагорянського. Комісія фактично рекомендує його звільнення через грубі порушення доброчесності: приховування спадщини та незаконне отримання службового житла. Цей кейс демонструє, як окремі судді продовжують сприймати державу як джерело особистої вигоди.
Хто такий Сергій Нагорянський і чому його справа резонансна
Сергій Нагорянський призначений суддею ОАСК ще у 2011 році. Суд під керівництвом Павла Вовка неодноразово потрапляв у скандали — від блокування реформ до сумнівних рішень на користь влади. Нагорянський, як частина цієї системи, пройшов кваліфікаційне оцінювання після ліквідації ОАСК. Під час співбесід у тимчасовій колегії ВККС (грудень 2025 року) спливли факти, які поставили під сумнів його відповідність посаді.
«Квартирна багатоходівка»: приховування спадщини заради службового житла
Суть скандалу — у свідомому приховуванні майна. У 2017 році померла мати судді. Нагорянський не оформив спадщину на квартиру, хоча мав на це право. Чому? Оформлення зробило б його власником нерухомості у Києві, що позбавило б права на службове житло від ОАСК. У 2020 році він таки отримав службову квартиру і тепер планує її приватизувати, а вже потім оформити спадщину. У деклараціях квартира матері досі значиться як її власність, хоча фактично перейшла до сина.
Така схема — класична маніпуляція нормами закону про статус суддів. Суддя стверджував на співбесіді, що на момент отримання службового житла не мав нерухомості «за місцем роботи». Формально — правда. По суті — цинічний обман системи, яка мала забезпечити житлом лише тих, хто справді його потребує. Цей кейс детально розбирає публікація на antikor.info під назвою «Квартирна багатоходівка не спрацювала: ВККС звільняє суддю ОАСК Нагорянського через приховування спадщини та службове житло». Автори справедливо називають дії судді «багатоходівкою», яка врешті провалилася.
Рішення ВККС: доброчесність понад формальності
Тимчасова колегія ВККС під час кваліфікаційного оцінювання визнала, що Нагорянський не відповідає критеріям доброчесності. Приховування спадщини протягом восьми років, маніпуляції зі статусом житла та невідповідності в деклараціях — достатні підстави для негативного висновку. Комісія врахувала не лише формальні порушення, а й моральний аспект: суддя, який повинен захищати закон, сам його обходить заради квадратних метрів.
Це не поодинокий випадок. Багато суддів ліквідованого ОАСК намагаються зберегти посади, використовуючи лазівки. Однак ВККС у 2025–2026 роках демонструє жорсткіший підхід, ніж раніше. Звільнення або рекомендація до звільнення Нагорянського — сигнал, що доброчесність тепер не порожнє слово.
Критичний аналіз: чому такі схеми руйнують довіру до судів
Дії Нагорянського — це не просто «оптимізація» декларацій. Це симптом глибшої проблеми: суддівська каста вважає себе над законом. ОАСК роками видавав рішення, які блокували антикорупційні реформи, призначали зручних керівників і роздавали преференції. Тепер колишні судді цього суду намагаються врятувати особисті блага — квартири, посади, привілеї.
Громадськість, зокрема активісти Автомайдану, активно висвітлюють такі кейси. Суспільство з низьким рівнем довіри до судів (за даними опитувань, менш як 20% українців довіряють судовій владі) має право вимагати максимальної прозорості. Приховування спадщини — це не технічна помилка, а свідомий вибір на користь особистого зиску замість служіння державі.
Якщо такі судді залишаться в системі, реформа залишиться на папері. Ліквідація ОАСК була політичним рішенням президента Зеленського, але справжнє очищення залежить від ВККС, ВРП та громадського контролю.
Перспективи судової реформи: один крок уперед чи імітація?
Справа Нагорянського — позитивний сигнал. Водночас процес затягується: багато суддів ОАСК досі отримують зарплати, оскаржують рішення і чекають на «почесну відставку». Для реального очищення потрібні:
- Жорсткіші перевірки декларацій із залученням НАЗК і НАБУ.
- Публічні трансляції всіх співбесід ВККС.
- Автоматичне звільнення за доведені факти маніпуляцій майном.
- Заборона на приватизацію службового житла для суддів, які мають іншу нерухомість.
Без цього «квартирні багатоходівки» продовжуватимуться, а довіра до судів залишиться на нулі.
Висновок. Звільнення судді Нагорянського ВККС — не просто кадрове рішення. Це тест на спроможність української судової системи позбутися радянської спадщини привілеїв і безкарності. Громадськість повинна стежити за кожним таким кейсом, щоб реформа не перетворилася на чергову імітацію. Поки судді приховуватимуть спадщину заради квартир — правосуддя в Україні залишатиметься недосконалим.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”