Кореспондент BILD взяв інтерв’ю у тих, хто вижив при російському ударі по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві та допомагає розбирати завали.
Олена, 36 років, перебувала в «Охматдиті» із сином 3 років:
«Почалася повітряна тривога, ми були на п’ятому поверсі хірургічного відділення та пішли спускатися вниз сходами. Коли почалися вибухи, я відчула хвилю, схопила його і побіг туди, де було темно та багато стін. Він злякався і заплакав, я намагалася його відволікти». Мати й син сховалися в туалеті і чекали, доки припиняться вибухи:. «Я відчула ще одну хвилю. Шафи засувалися. Я бачила, як вилетіло вікно. Все відбувалося поруч із нами, це був шок, але ми не панікували. Я не погана людина і намагаюся прощати, але це неможливо пробачити. Я хочу, щоб Бог почув нас і кожен отримав те, що заслуговує. Я вірю, що Бог є і погані вчинки повертаються бумерангом».
Світлани Водолага, ДСНС України:
За її словами, у понеділок вибухи сталися у дев’яти місцях столиці. Загинули 29 киян, четверо з них діти. Поранення отримали 117 людей. Ситуація в Охматдиті критична: «Одна будівля практично зруйнована, інші пошкоджені. Ми знаємо, що також пошкоджено обладнання лікарні. Зараз вивозять медобладнання, що залишилося. Дітей вже евакуйовано. Сьогодні ми вже двічі зупиняли роботу через повітряну загрозу. Літали дрони».
Джек, 33 роки, добровільно допомагає розбирати завали:
Він знайшов серед уламків зошит дитини, яка вчила англійську мову: «Не знаю, можливо він все ще під завалами. Я справді не знаю, що сказати. У мене немає слів. Це дитяча лікарня. Тут були діти з мріями про найкраще майбутнє. Діти, які вчили англійську мову. Вони з нетерпінням чекали на краще життя».