Контекст скарги та актуальність теми
У сучасній Україні судова система постійно стикається з викликами, пов’язаними з забезпеченням незалежності, безсторонності та авторитету правосуддя. Одним з інструментів контролю за діяльністю суддів є дисциплінарні скарги, які дозволяють громадянам оскаржувати дії суддів, що порушують закон. У даній статті ми розглянемо дисциплінарну скаргу на суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяну Олену Вікторівну, подану Криворучко Ларисою Сергіївною 5 лютого 2026 року до ВРП. Скарга стосується справи № 308/2714/24, де суддя нібито порушила правила самовідводу, процесуальні норми Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та допустила поведінку, що підриває авторитет правосуддя.
Ця скарга не є ізольованим випадком. За даними узагальнення дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя (ВРП) за 2023 рік, подібні порушення становлять значну частку дисциплінарних справ – близько 15% стосуються правил відводу та самовідводу. Аналізуючи скаргу, ми звернемося до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка підкреслює важливість об’єктивної та суб’єктивної безсторонності суду, а також до національної практики ВРП за 2023–2025 роки. Це дозволить не лише оцінити конкретні дії судді Голяни, але й обговорити системні проблеми судової етики в Україні.
Тема актуальна, оскільки, за статистикою ВРП, у 2024 році кількість скарг на суддів зросла на 20% порівняно з попереднім роком, що свідчить про зниження довіри суспільства до судової влади. У статті ми проаналізуємо три ключові аспекти скарги: порушення правил самовідводу, порушення норм щодо складу суду та поведінку, що порочить звання судді. Кожен пункт буде підкріплений посиланнями на законодавство, практику ВРП та ЄСПЛ, з метою надати всебічний критичний огляд.
Порушення правил самовідводу: Аналіз дій судді Голяни
Однією з основних претензій у скарзі є порушення суддею Голяною правил щодо самовідводу, передбачене підпунктом “д” пункту 1 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Згідно з матеріалами скарги, 30 січня 2026 року Криворучко Л.С. подала заяву про відвід дізнавача Салтикова С.С. у кримінальному провадженні №12023078040000715. Справа була передана судді Голяні, яка 2 лютого 2026 року подала “заяву про самовідвід”, замість постановлення ухвали, як вимагає КПК України.
Відповідно до статті 80 КПК України, суддя зобов’язаний заявити самовідвід за наявності підстав, визначених статтями 75–79 Кодексу. Однак, як зазначає скаржниця, КПК не передбачає форми “заяви про самовідвід” як окремого документа. Питання самовідводу має вирішуватися виключно ухвалою суду, згідно зі статтями 369 та 372 КПК. Подання заяви замість ухвали створює правову невизначеність і порушує імперативні норми процесуального права.
Цей підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ у справі Piersack v. Belgium (заява № 8692/79), де Суд наголосив, що безсторонність суду оцінюється не лише суб’єктивно (відсутність особистої зацікавленості), але й об’єктивно – з точки зору дотримання встановленої законом процедури. Порушення форми, навіть без ознак упередженості, підриває довіру до суду. Аналогічно, у справі De Cubber v. Belgium (заява № 9186/80), ЄСПЛ підкреслив, що відступ від процедури сам по собі порушує стандарти справедливого судочинства, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини.
У національній практиці узагальнення ВРП за 2023 рік № 1315/0/15-23 підтверджує, що недотримання порядку самовідводу кваліфікується як істотний дисциплінарний проступок. За даними ВРП, у 2024 році подібні порушення призвели до притягнення до відповідальності 12 суддів, з них 5 були звільнені. У випадку судді Голяни, подання заяви замість ухвали не лише формальне порушення, але й свідчить про недбалість, що унеможливлює реалізацію процесуальних прав учасників.
Критика тут полягає в тому, що такі дії судді створюють прецедент для маніпуляцій процедурою. Якщо суддя усвідомлює підстави для самовідводу, але обирає непередбачений спосіб реагування, це підриває принцип правової визначеності. За узагальненням ВРП за 2024 рік № 2795/0/15-25, формальне або несвоєчасне реагування на підстави відводу визнається грубим порушенням, особливо якщо воно призводить до процесуальних наслідків. У цій справі наслідком стало самоусунення судді, що потягло за собою незаконну зміну складу суду.
Порушення норм процесуального права та правил складу суду
Другий аспект скарги стосується підпункту “а” пункту 1 частини першої статті 106 Закону – істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду. Самоусунення судді Голяни шляхом подання заяви про самовідвід, без ухвали, стало підставою для повторного автоматизованого розподілу справи 4 лютого 2026 року, коли новим суддею була призначена Хамник Марина Миколаївна.
Згідно зі статтею 35 КПК України, розподіл справ між суддями здійснюється автоматизованою системою з урахуванням вимог Кодексу. Заміна судді можлива лише за законними підставами, такими як задоволення самовідводу, оформлене ухвалою. За відсутності ухвали суддя Голяна формально залишалася в складі суду, а повторний розподіл став незаконним.
Цей причинно-наслідковий зв’язок очевидний: порушення процедури самовідводу → непередбачена законом дія → незаконна зміна складу суду. Практика ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) наголошує, що поняття “суд, встановлений законом” охоплює дотримання процедур формування складу суду. Відхилення від національних правил саме по собі порушує статтю 6 Конвенції.
Аналогічно, у справі DMD GROUP, a.s. v. Slovakia (заява № 19334/03), ЄСПЛ підкреслив, що втручання в порядок визначення судді підриває довіру до системи. У національному контексті узагальнення ВРП за 2023 рік підтверджує, що створення умов для незаконного розподілу справи кваліфікується як грубе порушення. За 2024 рік ВРП розглянула 25 подібних справ, де 40% закінчилися стягненнями.
Критичний аналіз показує, що дії судді Голяни не були випадковими. Вони створили ситуацію, коли справа була передана іншому судді без законних підстав, що суперечить принципам змагальності та рівності сторін. Це не лише технічне порушення, але й загроза для конституційного права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції та статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Поведінка судді, що порочить звання та підриває авторитет правосуддя
Третій дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону, – допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Скаржниця стверджує, що дії судді Голяни виходять за межі процесуальної помилки та набувають ознак системного ігнорування норм.
Суддя, обізнана з вимогами КПК, обрала непередбачений спосіб самоусунення, створивши правову невизначеність та незаконну зміну складу суду. Це суперечить статті 6 Закону “Про судоустрій і статус суддів”, яка зобов’язує суддів забезпечувати довіру суспільства до суду.
Практика ЄСПЛ у справі Morice v. France (заява № 29369/10) наголошує, що поведінка судді оцінюється з точки зору “розумного спостерігача”: дії, що створюють враження свавільності, підривають авторитет правосуддя. У справі Baka v. Hungary (заява № 20261/12), Суд підкреслив стандарти стриманості та поваги до процедур.
Бангалорські принципи поведінки суддів, застосовувані ВРП, вимагають, щоб суддя виглядав безстороннім і утримувався від дій, що викликають сумніви в доброчесності. За узагальненням ВРП за 2023 рік, створення правової невизначеності розцінюється як поведінка, що підриває авторитет. У 2024 році 18% дисциплінарних справ стосувалися етичних порушень, з них 10% – звільнення.
Критика полягає в тому, що така поведінка судді Голяни є несумісною зі статусом. Вона не лише порушує закон, але й руйнує довіру до судової системи, особливо в умовах зростання скарг на суддів (за даними ВРП, +20% у 2024 році). Це свідчить про необхідність суворіших заходів, як звільнення, передбачене статтею 109 Закону.
Практика ВРП та ЄСПЛ: Уроки для української судової системи
Аналізуючи скаргу, варто звернутися до ширшої практики. Узагальнення ВРП за 2024 рік показує, що порушення самовідводу та складу суду становлять 25% справ, з акцентом на процесуальну форму. За 2025 рік ВРП розглянула 60 скарг на рішення дисциплінарних палат, де 54% – від суддів, що свідчить про еволюцію підходів.
ЄСПЛ у справі Kyprianou v. Cyprus (заява № 73797/01) підкреслив, що відступ від процедури порушує справедливий суд. У справі Moisejevs v. Latvia (заява № 64846/01), Суд вказав на несумісність незаконної заміни судді з Конвенцією.
Україна повинна інтегрувати ці стандарти. За даними аналізу дисциплінарної практики ВРП за 2023–2025 роки, системні порушення призводять до звільнення в 30% випадків. Це підкреслює необхідність реформ, як доопрацювання законопроектів про дисциплінарну відповідальність, згідно з висновками Венеційської комісії.
Висновки: Необхідність реагування та рекомендації
Дисциплінарна скарга в ВРП на суддю Голяну Олену Вікторівну демонструє системні порушення, що утворюють склад проступків за статтею 106 Закону. Вони мають багатоепізодний характер, призводять до незаконної зміни складу суду та підривають довіру до правосуддя. ВРП повинна визнати ці дії несумісними зі статусом судді та застосувати звільнення, як пропорційний захід, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції.
Рекомендації: посилити навчання суддів з етики, інтегрувати практику ЄСПЛ у національне законодавство та забезпечити публічність рішень ВРП. Тільки так можна відновити авторитет судової влади в Україні.
ГО “Антикорупційний Фронт Лариси Криворучко”